ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18.08.2015 р.

N К/9991/26680/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Швеця В. В., Олексієнка М. М., Стародуба О. П., провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, Сумської обласної державної адміністрації, Державного казначейства України, третя особа: Охтирський міськрайонний суд Сумської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року, встановила:

У травні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо незабезпечення його житлом;

- стягнути з Державної судової адміністрації України у Сумській області на його користь 324048 гривень перерахувавши їх на рахунок Охтирського міськрайонного суду Сумської області з цільовим призначенням - для придбання і надання у користування благоустроєної квартири у місті Охтирка Сумської області для судді ОСОБА_4.;

- зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України і виділені для придбання житла суддям у розмірі 324048 гривень, з цільовим призначенням - для придбання Охтирського міськрайонного суду Сумської області і надання у користування судді ОСОБА_4. благоустроєної квартири у місті Охтирка Сумської області;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області у місячний строк із дня надходження коштів придбати у місті Охтирка Сумської області трикімнатну благоустроєну квартиру, яку передати у користування судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_4.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нового - про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що 16 березня 2005 року ОСОБА_4 Указом Президента України N 476 призначено на посаду судді вперше Тростянецького районного суду Сумської області, а 9 вересня 2010 року Постановою Верховної Ради України N 2512-VI обрано суддею Охтирського міськрайонного суду Сумської області безстроково.

20 вересня 2000 року рішенням виконкому N 471 ОСОБА_4 зараховано на квартирний облік при виконавчому комітеті Охтирської міської ради та перебуває на даний час на квартирному обліку в Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Сумській області.

Відповідно до статей 126 та 130 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, а держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року N 3018-III (чинного на час виникнення спірних відносин) гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.

Відповідно до частини сьомої статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року N 2862-XII не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду; у разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді; порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом Міністрів України.

3 серпня 2005 року Кабінет Міністрів України постановою N 707 затвердив Порядок забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів (який був чинним на час виникнення спору; далі - Порядок), згідно з пунктами 2, 4 якого суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду. Взяття, перебування та зняття з обліку судді здійснюється виконавчими комітетами рад за місцем роботи відповідно до житлового законодавства.

Розрахунок вартості житла проводиться територіальними управліннями Державної судової адміністрації (стосовно суддів місцевих судів) або судом виходячи з розміру житла, визначеного згідно з пунктом 3 цього Порядку, та вартості 1 кв. м його загальної площі, яка не може перевищувати більш як на 25 відсотків опосередковану вартість будівництва житла за даними Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства у відповідному регіоні на час його придбання. Під час визначення загальної вартості житла враховуються витрати, пов'язані з переоформленням права власності на нього та внесенням передбачених законодавством податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Розрахунок вартості житла погоджується з Державною судовою адміністрацією (пункт 8 Порядку).

30 липня 2010 року набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI, яким врегульовано загальні засади системи і порядку забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів й відповідно до пункту 1 частини другої Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про статус суддів", крім статті 43, частин п'ятої - тринадцятої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року, та частин першої - четвертої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2012 року.

Відтак, Закон України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" є спеціальним законом, що визначає статус професійного судді, у тому числі в питанні забезпечення його житлом, а стаття 44 Закону України "Про статус суддів", на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог щодо забезпечення його благоустроєним житлом, відповідно до Прикінцевих положень вказаного Закону втратила чинність, як і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2010 року N 1097 "Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 року N 707, якою затверджено Порядок забезпечення житлом суддів апеляційних та місцевих судів, і на час звернення позивача до суду та вирішення справи по суті не діє.

Таким чином, порядок забезпечення суддів службовим житлом визначений статтею 132 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої суддя Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, апеляційного, місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, після призначення на посаду забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду.

Крім того, згідно з підпунктом 12 пункту 5 Положення про територіальні управління державної судової адміністрації, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 5 квітня 2011 року N 82 (Положення N 82), територіальні управління, відповідно до покладених на них завдань, беруть участь у межах своєї компетенції у здійсненні заходів щодо забезпечення медичного обслуговування і санаторно-курортного лікування суддів місцевих судів, працівників апарату місцевих судів та працівників територіальних управлінь, а також у забезпеченні суддів місцевих судів службовим житлом.

Однак, механізм реалізації норми, передбаченої в статті 132 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", яка до того ж не визначає строк, у який судді повинні бути забезпечені службовим житлом, чинним законодавством не врегульовано.

Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення; бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

При цьому, статтею 95 Конституції України встановлено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України.

Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення, зокрема, вказаної статті Конституції України, в Рішенні від 25 січня 2012 року N 3-рп/2012 (Рішення N 3-рп/2012) зазначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості (пункт 1 резолютивної частини (Рішення N 3-рп/2012)).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновку судів не спростовують; останні всебічно і повно встановили всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясували дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалені ними рішення, відповідно до статті 224 КАС України підлягають залишенню в силі.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

 

Судді:

В. В. Швець

 

М. М. Олексієнко

 

О. П. Стародуб


 
Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.