ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27.08.2014 р.

Справа N 816/1622/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді: Подобайло З. Г., суддів: Тацій Л. В., Григорова А. М., за участю секретаря судового засідання - Павленко А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 р. по справі N 816/1622/14 за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання неправомірним та скасування висновку службового розслідування від 07.02.2011 року, визнання чинним висновку службового розслідування від 25.10.2001 року та зобов'язання вчинити дії, встановила:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування управління МВС України в Полтавській області від 07 лютого 2011 року; визнати чинним висновок службового розслідування управління МВС України в Полтавській області, по факту отримання травми ока від 25 жовтня 2001 року та акт N 22 (форма Н-1) від 25 жовтня 2001 року; зобов'язати управління МВС України в Полтавській області встановити причинний зв'язок отримання травми ока, що мало місце 25 вересня 2001 року в період проходження служби при виконані службових обов'язків та внести відповідні зміни до свідоцтва про хворобу N 116-е від 25 лютого 2011 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року провадження по справі закрито.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, вважає, що висновки суду не законні, оскільки порушені норми процесуального права, а саме не з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, вважає, що судом цілком правильно вирішено питання про закриття провадження у справі, однак при цьому помилково застосовано норми процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції змінити ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 р. виключивши з її мотивувальної частини твердження про протиправність висновку службового розслідування від 07.02.2011 р.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, по факту нещасного випадку, що стався з позивачем у 2001 році відповідачем проведено службове розслідування, за результатами якого було складено висновок, який затверджений 10.11.2001 року уповноваженим керівником УМВС У в Полтавській області та яким встановлено, що ОСОБА_1 отримав травму в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, складено акт N 22 (форма Н-1) про нещасний випадок, що стався під час несення служби при виконанні службових обов'язків.

Але, за результатами повторного службового розслідування у 2011 році складено висновок службового розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем у 2001 році, який затверджено 07.02.2011 року заступником начальника УМВС України в Полтавській області Д. О. І. та яким скасовані висновок службового розслідування та акти форми Н-1 від 10.11.2001 року.

За результатами вказаного службового розслідування, що оформлений висновком від 07.02.2011 року були складені акти форми Н-5 та НТ, відповідно до яких нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Закриваючи провадження по справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження, суд першої інстанції виходив з того, що висновок службового розслідування нещасного випадку зі старшим інспектором ДПС взводу ДПС із забезпечення супроводження, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 від 07.02.2011 не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, то дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, судом першої інстанції було взято до уваги, що ОСОБА_1, не погоджуючись з актом розслідування нещасного випадку, що стався 25.09.2001 від 07.02.2011 (форма Н-5*) та актом про нещасний випадок невиробничого характеру N 6 від 07.02.2011 (форма НТ*) оскаржив їх до суду та постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 встановлено законність висновку про нещасний випадок службового розслідування по факту отримання травми старшим інспектором ДПС окремого спеціального взводу супроводження та експортування УДАІ УМВС ст. лейтенантом ОСОБА_1, згідно якого позивач отримав травму в період проходження служби при виконанні службових обов'язків та акту про нещасний випадок N 22 (форма Н-1) від 25.10.2001 р. та визнано протиправними та скасовано акти N 6 від 07.02.2011 р. (форма НТ*) та від 07.02.2011 р. без номеру (форма Н-5*), складені на підставі висновку службового розслідування від 07.02.2011 р.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновок висновку службового розслідування від 07.02.2011 р. також є протиправним.

Суд зазначив, що позивач та його представник в попередньому судовому засіданні пояснили, що підставою звернення до суду слугувала відмова військово-лікарської комісії УМВС України в Полтавській області внести зміни до свідоцтва про хворобу N 116 від 24.02.2011 р.

Суд вважав за необхідне вказати, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є звернення до суду з позовом про зобов'язання військово-лікарської комісії УМВС України в Полтавській області внести зміни до свідоцтва про хворобу N 116 від 24.02.2011 р., а відповідач не позбавлений можливості самостійного скасування висновку службового розслідування від 07.02.2011 р. з урахуванням рішень Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р. та Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Згідно з ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, рішенням є нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії, що впливають на права та обов'язки осіб, щодо яких вони прийняті та породжують правові наслідки у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Отже, враховуючи те, що у висновку службового розслідування управління МВС України в Полтавській області від 07 лютого 2011 року прийнято рішення про скасування попередніх висновків службового розслідування та актів форми Н-1 від 10.11.2001 р., прийняття інших актів про нещасний випадок та видання військово-лікарською комісією УМВС України в Полтавській області свідоцтва про хворобу N 116-с із зазначенням, що отримана травма не пов'язана з виконанням службових обов'язків, що в подальшому впливає на розмір виплати позивачу відповідних страхових сум, колегія суддів вважає, що оскаржуваний висновок службового розслідування породжує правові наслідки для позивача, а тому в розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України вимога щодо визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування управління МВС України в Полтавській області від 07 лютого 2011 року підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Також, колегія суддів зазначає, що приймаючу ухвалу про закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд першої інстанції безпідставно надав оцінку висновку службового розслідування від 07.02.2011 року, зазначивши про його протиправність з урахуванням судового рішення від 30.07.2013 року, оскільки в розумінні ст. 157 КАС України закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду адміністративної справи без вирішення її по суті та винесення постанови у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Тобто, приймаючи ухвалу про закриття провадження у справі суд не вирішує справу по суті, а в даному випадку, суд першої інстанції фактично вирішив по суті першу позовну вимогу.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо цього прийняті до уваги судом.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, фактично визначився стосовно однієї позовної вимоги про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування управління МВС України в Полтавській області від 07 лютого 2011 року, в той час як решта вимог - про визнання чинним висновку службового розслідування Управління МВС України в Полтавській області по факту отримання травми ока від 25 жовтня 2001 року та акту N 22 (форма Н-1) від 25 жовтня 2001 року; зобов'язання управління МВС України в Полтавській області встановити причинний зв'язок отримання травми ока, що мало місце 25 вересня 20001 року в період проходження служби при виконані службових обов'язків та внести відповідні зміни до свідоцтва про хворобу N 116-е від 25 лютого 2011 року, ним взагалі не розглянута.

Також, колегія суддів зазначає, що невірний спосіб захисту порушеного права не є підставною для закриття провадження у справі, а може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, тому відповідні посилання суду першої інстанції є помилковими.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової, про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст. ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 р. по справі N 816/1622/14 скасувати.

Справу направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлений 01.09.2014 р.

 

Головуючий, суддя

З. Г. Подобайло

Судді:

Л. В. Тацій

А. М. Григоров


 
Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.