ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06.04.2016 р.

N К/800/20130/15

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого, судді - Олексієнка М. М. (доповідач), суддів: Ситникова О. Ф., Штульман І. В., за участі секретаря судового засідання - Крапивки Л. А., представників позивача - ОСОБА_1, відповідача - М. Д. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційному порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Подільської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - РДА), Голови Подільської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Голова РДА), треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про скасування розпорядження щодо надання житла за касаційною скаргою представника РДА на судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 лютого 2013 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року, встановила:

У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати розпорядження РДА від 8 січня 2009 року N 2 в частині надання ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 лютого 2013 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 26 лютого 2015 року, позов задоволено. Скасовано пункти 2.1 та 2 розпорядження РДА N 2 від 8 січня 2009 року про надання ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1.

В касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, рішення суду, яким визнано позивача таким, що втратив право користування спірною квартирою, мало законну силу. Крім того, судом апеляційної інстанції не було надано можливості надати докази виключення з числа службових спірної квартири.

В судовому засіданні представник РДА вимоги, викладені в касаційній скарзі, підтримав, представник відповідача заперечив. При цьому останній вказав, що спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства, оскільки рішення приймав суб'єкт владних повноважень

Вислухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

З таким висновок погодитися неможливо, оскільки він не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Як установлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням РДА N 2 від 8 січня 2009 року, яке є предметом оскарження, внесено зміни до облікової справи N 24137 та надано ОСОБА_4 як висококваліфікованому спеціалісту поза чергою контрольного списку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 із зняттям з квартирного обліку та видано ордер на заселення житлового приміщення згідно з цим розпорядженням.

Враховуючи зазначені обставини та норми процесуального права, колегія суддів вважає, що вказаний спір належить до повноважень цивільних судів, адже приписи пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України прямо встановлюють правило про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства. Поняття "житлові відносини", на думку колегії суддів, в контексті змісту наведеної норми включає і право на одержання житла у зв'язку з проходженням публічної служби, оскільки ця норма не містить винятку зі встановленого нею загального правила.

На підставі наведеного, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України - закриттю (справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу представника Подільської районної в м. Києві державної адміністрації задовольнити частково.

Скасувати судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 лютого 2013 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року, провадження в адміністративній справі закрити

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбаченими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

М. М. Олексієнко

 

О. Ф. Ситников

 

І. В. Штульман


 
Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.