ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22.10.2013 р.

N К/9991/52621/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Вербицької О. В., суддів: Маринчак Н. Є., Муравйова О. В., за участю секретаря - Горголь І. С., представників: позивача - не з'явився, відповідача - М. І. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року у справі N 2а-12913/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" (далі по тексту - позивач, ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА") звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено виїзну планову перевірку ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 27.07.2011 року N 121/22-3/32985385.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.5.2 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.08.2011 року N 0001792202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5165,00 грн., (в тому числі за основним платежем - 4132,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1033,00 грн.) та N 0001882203, яким ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 936038,00 грн. (в тому числі за основним платежем 748830,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 187208,00 грн.).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг".

Згідно п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Підпункт 1.35.1 п. 1.35 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає фрахт як винагороду (компенсацію), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до пп. 1.35.2 п. 1.35 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доходи нерезидентів, отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними п. 13.5 ст. 13 цього Закону.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ Україна" (замовник) та ЗАО "МОЛДАВКАБЕЛЬ" (експедитор) укладено договори транспортного експедирування, відповідно до умов яких експедитор приймає на себе обов'язки по організації посередницьких послуг по міжнародним автомобільним перевезенням вантажів по маршруту Бендери - Київ. На користь нерезидента позивачем виплачувалась винагорода саме за організацію автомобільних перевезень.

05.02.2008 року та 11.03.2008 року між ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ Україна" (покупець) та ТОВ "Пауер Грідс" (продавець) укладено договори поставки, відповідно до яких продавець зобов'язується поставити кабель силовий у кількості та асортименті, зазначеній у специфікації.

Факт поставки товару ТОВ "Пауер Грідс" ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ Україна" підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, податкових накладних.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України N 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

05.05.2008 року між ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ Україна" (замовник) та ТОВ "Рекламна агенція "Скай" (виконавець) укладено договір N 40/1 на комплексне рекламно-інформаційне обслуговування, відповідно до умов якого замовник уповноважує виконавця бути в якості пріоритетної рекламної агенції для просування на ринок всіх марок замовника; виконавець буде виконувати для замовника рекламно-інформаційні послуги, спрямовані на популяризацію торгових марок або продукції замовника, а саме: творчі та виробничі послуги (розробка концепцій та творчих рішень інформаційних та рекламних місць для продажу товару, підготовка та виробництво рекламно-інформаційної продукції, сувенірної продукції, маркетингові дослідження та ін.); послуги з розміщення реклами в ЗМІ; послуги по PR-супроводу кампанії замовника; послуги щодо проведення BTL-напрямку.

Фактичне виконання умов договору підтверджується матеріалами справи, зокрема - податковими накладними, актами здачі-прийняття наданих послуг, тощо.

Оплата позивачем придбаного товару та послуг підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку про рух коштів.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України N 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ Україна" займається діяльністю по оптовій торгівлі промислового обладнання, зокрема, здійснює продаж кабелю, проводів різних видів та типів.

Придбаний у ТОВ "Пауер Грідс" кабель реалізовано позивачем на адресу третіх осіб суб'єктів господарювання.

Реальність здійснених операцій з ТОВ "Пауер Грідс" підтверджується матеріалами справи, зокрема - копіями наказів про відпуск номенклатури товару, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, податковими накладними, квитанціями та виписками банку.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України N 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Пауер Грідс" та ТОВ "Рекламна агенція "Скай" на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214 - 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

О. В. Вербицька

Судді:

Н. Є. Маринчак

 

О. В. Муравйов


 
Copyright © 2006-2019 epicentre.com.ua. All rights reserved.