ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.09.2015 р.

N К/800/11461/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючий, суддя - Голяшкін О. В. (доповідач), судді: Заяць В. С., Швед Е. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва, третя особа - Комунальне підприємство "Київпастранс" автобусний парк N 3, про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, встановив:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва, у якому просив визнати протиправними дії та скасувати рішення відповідача щодо відмови в призначенні пенсії з урахуванням заробітної плати за дні роботи в зоні відчуження; зобов'язати відповідача здійснити з 23 червня 2014 року перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, врахувавши заробітну плату за роботу в населених пунктах зони відчуження згідно довідки від 21 листопада 2003 року N 427 про заробітну плату за дні роботи в зоні відчуження, яка видана Автобусним парком N 3 КП "Киїпастранс".

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними дії Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні пенсії з урахуванням заробітної плати за дні роботи в зоні відчуження; зобов'язано відповідача здійснити позивачу з 23 червня 20014 року перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, врахувавши заробітну плату за роботу в населених пунктах зони відчуження згідно довідки від 21 листопада 2003 року N 427 про заробітну плату за дні роботи в зоні відчуження, яка видана Автобусним парком N 3 Комунального підприємства "Київпастранс"; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва вказане рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку.

02 лютого 2015 року Київським апеляційним адміністративним судом за скаргою відповідача відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року задоволено частково апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва; постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року визнано нечинною; провадження у справі закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року скасувати, направити справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що є дружиною померлого позивача - ОСОБА_3, який є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та отримував пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; згідно вказаної статті Закону пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, у розмірі на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 % пенсії по інвалідності померлого годувальника. Крім того, вказує, що постанова суду першої інстанції визначала обчислення розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_3 та безпосередньо впливає на обчислення розміру пенсії по втраті годувальника згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тому вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що спірні правовідносини по даній справі не допускають правонаступництва.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив із того, що правовідносини по даній справі нерозривно пов'язані з особою померлого ОСОБА_3 і не допускають правонаступництва.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як встановлено ч. 1 ст. 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Отже, до складу спадщини входять виплати, нараховані особі, але не отримані нею за життя.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року відповідача зобов'язано здійснити позивачу з 23 червня 2014 року перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, врахувавши заробітну плату за роботу в населених пунктах зони відчуження згідно довідки від 21 листопада 2003 року N 427 про заробітну плату за дні роботи в зоні відчуження, яка видана Автобусним парком N 3 Комунального підприємства "Київпастранс", тобто ОСОБА_3 мав право на матеріальні кошти з 23 червня 2014 року по день смерті (20 грудня 2014 року), проте не отримав їх за життя з незалежних від нього причин.

Нарахована за цей період сума входить до складу спадщини, підлягає виплаті спадкоємцям, у зв'язку з чим спірні правовідносини в межах її виплати допускають правонаступництво.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський Суд з прав людини у постанові від 29 липня 2010 року у справі "Стрельцов и другие военные пенсионеры из Новочеркасска против Российской Федерации" визнав, що громадяни ОСОБА_4 і ОСОБА_5 мають право на підтримання скарг своїх померлих родичів у межах статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Вказаного висновку Європейський Суд з прав людини дійшов виходячи з того, що право на отримання заробітної плати і прирівняних до неї платежів, пенсій та інших грошових сум, які виплачуються в якості засобів для існування і підлягали виплаті, проте не були отримані громадянином за життя, належать членам сім'ї померлої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як встановлено ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступну правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були о обов'язкові для особи, яку він замінив.

Правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі на стадії виконання судових рішень.

На підставі викладеного та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково прийшов до висновку, що правовідносини по даній справі не допускають правонаступництво, а тому безпідставно закрив провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Судді:

 


 
Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.