ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28.08.2013 р.

N К/9991/79403/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Сороки М. О., Конюшка К. В., Чумаченко Т. А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2011 року у адміністративній справі за позовом Учбово-оперативного воєнізованого гірничорятувального загону (далі - УО ВГРЗ) до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області (далі - КРУ) про скасування пункту вимоги, встановив:

У травні 2011 року УО ВГРЗ звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив скасувати пункт 1 вимоги від 29.04.2011 N 19-03-10-1438, яким вимагалось усунути порушення шляхом перерахування працівникам недоотриманих сум заробітної плати.

Посилався на безпідставність вказаної вимоги, оскільки у 2008 - 2011 роках заробітна плата працівниками була нарахована у відповідності до вимог Закону України "Про оплату праці" та згідно виділених обсягів фінансування з Державного бюджету України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позову. Скасовано пункт 1 вимоги від 29 квітня 2011 року N 19-03-10/1438 в частині щодо усунення недоотримання працівниками УО ВГРЗ заробітної плати в розмірі 202000,71 грн. шляхом перерахування на їх особисті рахунки, відкриті в установах банків або видачі з каси УО ВГРЗ.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2012 року (Ухвала N К/9991/63198/11) касаційну скаргу КРУ залишено без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2011 - без змін.

Постановою Верховного Суду України від 13 листопада 2012 року (Постанова N 21-358а12) заяву Державної фінансової інспекції в Донецькій області - правонаступника КРУ, про перегляд судового рішення з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, задоволено. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2012 року (Ухвала N К/9991/63198/11) скасовано, справу направлено на новий касаційний розгляд.

У касаційній скарзі КРУ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлено, що за результатом планової ревізії фінансово-господарської діяльності УО ВГРЗ за період з 01.12.2008 по 31.12.2011 КРУ було складено акт ревізії N 19-03-09/24 від 08.04.2011, у якому зазначено про порушення позивачем вимог статті 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", статті 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", статей 14, 15 Закону України "Про оплату праці", пунктів 9.4.2 (Угода), 9.4.5 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 3 липня 2001 року (Угода) (зареєстровано в Міністерстві праці та соціальної політики України 7 серпня 2001 року за N 71) внаслідок не перегляду посадових окладів у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати у період із 1 червня 2009 року по 31 січня 2011 року.

На підставі висновків цього акта КРУ прийняло вимогу, у спірному пункті 1 якої вимагалось усунути порушення щодо недоотримання працівниками УО ВГРЗ сум заробітної плати в розмірі 202000,71 грн. шляхом перерахування недоотриманих працівниками на їх особисті рахунки, відкриті в установах банку, або видати їх з каси УО ВГРЗ.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодилася колегія суддів Вищого адміністративного суду України, виходив з того, що компетенція КРУ не поширюється на трудові відносини, тому дійшов висновку про перевищення відповідачем повноважень при складанні спірної вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 2 у редакції на час спірних правовідносин Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (далі - Закон) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

За змістом пунктів 1, 7 частини 1 статті 10 Закону контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

З урахуванням викладеного можна зробити висновок про наявність у контрольно-ревізійної служби права проводити перевірки щодо дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті установою державної форми власності заробітної плати працівникам.

Що стосується обґрунтованості прийняття відповідачем спірної вимоги, слід зазначити наступне.

Встановлено, що посадові оклади та тарифні ставки у перевіряємий період працівникам УО ВГРЗ розраховувались виходячи із затверджених коефіцієнтів до мінімальної заробітної плати з 1 грудня 2008 року - 605 грн., з 1 січня 2010 - 669 грн., що підтверджується наказами Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби від 27 жовтня 2008 року N 155, від 15 січня 2010 року N 8 та штатними розписами.

Статтею 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлено, що з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати складає 605 гривень на місяць, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень на місяць; з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривні на місяць.

Статтею 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено, що з 1 січня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати складає 869 гривень на місяць, з 1 квітня 2010 року - 884 гривні, з 1 липня 2010 року - 888 гривень, з 1 жовтня 2010 року - 907 гривень, та з 1 грудня - 922 гривні. Статтею 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів. Суб'єктами організації оплати праці є органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Згідно зі статтею 95 Кодексу Законів про працю України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 96 вказаного Кодексу передбачено, що основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Згідно зі статтею 6 цього Закону основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні оклади, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна сітка формується на основі: - тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; - міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок.

Розділ 9 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 3 липня 2001 року (Угода), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 7 серпня 2008 року за N 71 (далі - Галузева угода) містить права та обов'язки сторін у сфері нормування та оплати праці, основи організації оплати праці.

Пунктом 9.4.1 Галузевої угоди (Угода) встановлено, що умови оплати праці, міжкваліфікаційні та міжпосадові співвідношення, розміри тарифних ставок і посадових окладів працівників Підприємств і організацій, включаючи працівників загальних (наскрізних) професій та посад, їхніх структурних підрозділів, що виконують роботи, які відповідають основній діяльності Підприємств вугільної галузі та шахтного будівництва, визначаються Додатком до розділу 9 Угоди (Угода) (далі - Додаток), чинним законодавством і впроваджуються в порядку та терміни, встановлені законодавством під контролем Мінвуглепрому, яке забезпечує реалізацію державної політики щодо оплати праці та соціального захисту працівників вугільної промисловості. На окремих підприємствах, які по об'єктивним фінансово-економічним причинам не можуть виконувати цю норму Угоди колективним договором може встановлюватися на період не більше ніж на 6 місяців з дня його підписання інший розмір мінімальної тарифної ставки робітника 1-го розряду, який не може бути меншим ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Сторони домовилися забезпечувати щорічно підвищення рівня середньої заробітної плати по галузі не менше ніж на 25 відсотків. Забезпечити зростання витрат на оплату праці у витратах на виробництво.

Підпункт 9.4.2 Галузевої угоди (Угода) передбачає, що перегляд діючих і встановлення нових тарифних ставок (окладів), посадових окладів працівників Підприємств проводиться у порядку та терміни встановлені законодавством, шляхом множення мінімальної годинної тарифної ставки (мінімального місячного окладу), встановленої Мінвуглепромом за згодою з Профспілками, на коефіцієнти співвідношень розмірів годинних тарифних ставок (окладів) робітників і посадових окладів керівників, професіоналів фахівців і технічних службовців, передбачених Додатком до розділу 9 цієї Угоди (Угода).

Згідно до пункту 9.4.5 Галузевої угоди (Угода) норми колективного договору, що припускають оплату нижче від норм, визначених генеральною, або галузевою угодами, але не нижче державних норм і гарантій оплати праці, можуть прийматися тільки тимчасово на період подолання фінансових труднощів Підприємства терміном не більше ніж на шість місяців, із повідомленням про це вищого господарського та профспілкового органів. Крім цього, пунктом 9.4.6 Галузевої угоди (Угода) передбачено, що роботодавець гарантує мінімальний рівень зарплати працівників галузі при виконанні норм праці (часу) в розмірі встановленої (присвоєної) тарифної ставки (окладу), але не нижче мінімальних гарантій з оплати праці, встановлених цією Угодою (Угода). Роботодавець зобов'язується вжити заходів щодо забезпечення рівня середньомісячної заробітної плати працівників по Підприємству не нижче розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи.

При підвищенні державного розміру мінімальної заробітної плати, розміри тарифних ставок, посадових окладів і соціальних гарантій, як того вимагає пункт 9.5 Галузевої угоди (Угода), підлягають підвищенню в установленому законодавством порядку. При цьому, відповідно до пункту 4.15 Галузевої угоди (Угода), джерелами фінансування положень цієї Угоди (Угода) є кошти Підприємств, отримані в результаті їхньої фінансово-господарської діяльності, а також кошти державної підтримки, що виділяються з державного бюджету, і позабюджетних джерел на ці цілі. Віднесення витрат з реалізації положень цієї Угоди на собівартість продукції (робіт, послуг) або на прибуток, що залишається в розпорядженні Підприємства, здійснюється відповідно до чинного законодавства. Сторони будуть спільно добиватися забезпечення джерелами фінансування положень Угоди.

Таким чином при підвищенні державного розміру мінімальної заробітної плати розміри тарифних ставок, посадових окладів і соціальних гарантій підлягають підвищенню в установленому законодавством порядку

Відповідно до пункту 3 Положення про грошове забезпечення особового складу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 16 серпня 2002 року N 484, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2002 року за N 870/7158 (надалі - Положення), доплати, надбавки, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, не передбачені цим Положенням, встановлюються працівникам у контрактах залежно від умов, передбачених нормативно-правовими актами та Галузевою угодою між Міністерством палива та енергетики України, Держвуглепромом і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України (далі - галузева угода). У контракті встановлюються конкретні розміри доплат, надбавок та винагород.

Пунктами 2.1, 2.4, 2.5 Положення передбачено, що розміри тарифних ставок (окладів, посадових окладів) працівників Державної воєнізованої гірничорятувальної служби розраховуються, виходячи з розміру коефіцієнта співвідношень до встановленого законодавством України розміру мінімальної заробітної плати. У разі встановлення законодавством іншого рівня мінімальної заробітної плати розміри тарифних ставок (окладів, посадових окладів) працівників Державної воєнізованої гірничорятувальної служби перераховуються за встановленими коефіцієнтами.

З урахуванням описаного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що посадові оклади працівників мали бути перераховані при підвищенні державного розміру мінімальної заробітної плати, а відтак, приймаючи спірний пункт вимоги, КРУ діяла у відповідності до вимог статті 19 Конституції України, тобто в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що скасувавши рішення місцевого суду, апеляційний суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до постановлення незаконного судового рішення.

У відповідності із статтею 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2011 року скасувати, залишивши без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст. ст. 235 - 2442 КАС України.

 

Судді:

 


 
Copyright © 2006-2019 epicentre.com.ua. All rights reserved.