ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01.02.2017 р.

N К/9991/56935/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Бившевої Л. І. (головуючого), Олендера І. Я., Шипуліної Т. М., при секретарі судового засідання - Шевчук П. О., за участю представника відповідача - Ш. Л. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року у справі N 2а-2394/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ексмо-Україна" до Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування листа, встановила:

У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ексмо-Україна" (далі - ТОВ "Торговий дім "Ексмо-Україна", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби у місті Києві (далі - ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними дій ДПА у м. Києві, які полягали у відкликанні податкової консультації, та визнання недійсним та скасування листа від 04 серпня 2011 року N 7994/10/31-606 про відкликання податкової консультації, надану листом від 14 березня 2011 року N 2498/10/31-606 (Лист N 2498/10/31-606).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року, позов ТОВ "Торговий дім "Ексмо-Україна" задоволено частково: скасовано рішення ДПА у м. Києві від 04 серпня 2011 року N 7994/10/31-606 про відкликання податкової консультації від 14 березня 2011 року N 2498/10/31-606 (Лист N 2498/10/31-606); в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач звернувся до податкового органу з письмовою заявою від 27 січня 2011 року N 12 про надання податкової консультації стосовно оподаткування імпортних книжок, придбаних на території України (а. с. 5). У відповідь на вказане звернення ДПА у м. Києві надала податкову консультацію, яка викладена у листі від 14 березня 2011 року N 2498/10/31-606 (Лист N 2498/10/31-606). При цьому надано роз'яснення, що, виходячи з норм пп. 197.1.25 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України (далі - ПК України) операції з імпорту книжок на митну територію України, в тому числі іноземного виробництва (крім видань еротичного характеру) звільняються від оподаткування податком на додану вартість (а. с. 6 - 7). Листом від 04 серпня 2011 року N 7994/10/31-606 ДПА у м. Києві відкликала вказану податкову консультацію у зв'язку з тим, що роз'яснення з питань застосування пп. 197.1.25 п. 197.1 ст. 197 ПК України, надані ДПА України від 11 травня 2011 року N 13085/7/16-1517-26, копія якого додавалась (а. с. 8 - 9).

Судове рішення першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, в частині задоволення позовних вимог вмотивовано відсутністю у ПК України норми, якою передбачено право податкового органу на відкликання податкової консультації. При цьому відмова в задоволенні позову обґрунтована посиланням на те, що відкликавши податкову консультацію, викладену у листі від 14 березня 2011 року N 2498/10/31-606 (Лист N 2498/10/31-606), відповідач не вказав в чому вона є невірною і не надав позивачу чіткої відповіді на те, чи підлягають оподаткуванню ПДВ операції з поставки придбаної на території України книжкової продукції (крім видань еротичного характеру) незалежно від країни виробництва такої книжкової продукції. А посилання у листі від 04 серпня 2011 року N 7994/10/31-606 про відкликання податкового роз'яснення на роз'яснення ДПА України з питань застосування норм пп. 197.1.25 п. 197.1 ст. 197 ПК України є безпідставним, оскільки потреби в таких роз'ясненнях позивач не висловлював.

Однак, погодитись з такими висновками судів колегія суддів не може, з огляду на наступне.

За визначенням пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства (п. 52.1); податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2); за вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі (п. 52.3); консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (п. 52.4); контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (п. 52.5).

Відповідно до п. 53.3 цієї статті платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

При цьому п. 53.1 ст. 53 ПК України встановлено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

З аналізу вищезазначених норм ПК України можна зробити висновок, що податкові консультації не мають сили правового акта, фактично є позицією податкового органу щодо того, як повинна застосовуватися норма права, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх. Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також не є обов'язковою для виконання. А підставою для визнання податкової консультації недійсною може бути лише її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору. Водночас вищезазначеними нормами ПК України не передбачено права у податкового органу відкликати надану податкову консультацію.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій. З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені у процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

Розв'язуючи спір, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що позовні вимоги ТОВ "Торговий дім "Ексмо-Україна" фактично за своєю сутністю стосуються правомірності рішення ДПА у м. Києві про відкликання податкової консультації у формі листа від 04 серпня 2011 року N 7994/10/31-606, яке не породжує для товариства настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправними дії ДПА у м. Києві щодо відкликання податкової консультації, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову в частині скасування рішення ДПА у м. Києві про відкликання податкової консультації у формі листа від 04 серпня 2011 року N 7994/10/31-606, яке було результатом вчинення цих дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України постановила:

Касаційну скаргу Державної податкової служби у місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року у справі N 2а-2394/12/2670 скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення ДПА у м. Києві від 04 серпня 2011 року N 7994/10/31-606 про відкликання податкової консультації від 14 березня 2011 року N 2498/10/31-606 (Лист N 2498/10/31-606); в цій частині у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ексмо-Україна" відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року у справі N 2а-2394/12/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

Л. І. Бившева

Судді:

І. Я. Олендер

Т. М. Шипуліна


 
Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.