ВЕРХОВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

17.04.2018 р.

N П/9901/139/18,

 

N 800/166/17

Колегія суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): головуючий, суддя - Бевзенко В. М., судді - Данилевич Н. А., Смоковича М. І., Желтобрюх І. Л., Шарапи В. М., при секретарі судового засідання - Ігнатенко О. В., за участю представника позивача - ОСОБА_4, представника відповідача - Б. Н. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

У квітні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ВККС, в якому просив:

- визнати протиправними дії ВККС щодо оцінювання результатів виконуваного ОСОБА_6 практичного завдання під час кваліфікаційного оцінювання у рамках конкурсу до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду;

- зобов'язати ВККС вирішити питання щодо допуску ОСОБА_6 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання у рамках конкурсу до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про наявність обґрунтованих сумнівів щодо низької оцінки за виконання практичного завдання, адже він, як суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, за період з 2011 по 2016 роки мав лише одне скасоване та одне змінене рішення. З огляду на це, позивач стверджує, що відповідач не виправдав свої дії з виставлення оцінок за виконане позивачем практичне завдання, оцінки не відповідають дійсності, оскільки відповідачем не доведено з якими показниками не справився позивач під час виконання практичного завдання та чим це підтверджено.

Позивач вважає, що закон, яким надано необмежені дискреційні повноваження ВККС щодо можливості встановлення будь-яких оцінок за виконане практичне завдання без необхідності їх обґрунтування, порушив принцип верховенства права, а відсутність в законі механізму захисту від можливого свавільного втручання в право на належне оцінювання свідчить про порушення права на захист.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача щодо оцінювання результатів виконаного позивачем практичного завдання вчинені з порушенням вимог обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, оцінки є довільними та нераціональними, не підтверджуються доказами, що свідчить про їх помилковість.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що сумніви позивача щодо низької оцінки результатів виконаного ним практичного завдання є надуманим та невиправданим, оскільки повне, всебічне та об'єктивне оцінювання результатів практичного завдання, зокрема, забезпечується перевіркою робіт декількома членами Комісії у складі колегій, а критерії кваліфікаційного оцінювання застосовуються до кандидатів на посади суддів однаково і з цілковитою постійністю. Водночас, встановлення результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання є винятковою дискрецією членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка не може розглядатися як дискримінація з боку відповідача до позивача.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, та просили позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, та просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані ними докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень і з'ясував таке.

Рішенням ВККС від 07 листопада 2016 року N 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду: у касаційному адміністративному - 30, у касаційному господарському - 30, у касаційному кримінальному - 30, у касаційному цивільному - 30.

Рішенням ВККС від 11 січня 2017 року N 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду та стосовно яких проводилась спеціальна перевірка.

Рішенням ВККС від 20 січня 2017 року N 4/зп-17 складення анонімного письмового тестування призначено на 16 лютого 2017 року, а виконання практичного завдання - на 21 лютого 2017 року.

16 лютого 2017 року позивач взяв участь в анонімному письмовому тестуванні.

У той же день на офіційному веб-сайті опубліковано оголошення про визначення методології оцінювання в рамках конкурсу, серед іншого, зазначено, що ВККС визначено мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування під час кваліфікаційного оцінювання у рамках конкурсу до касаційних судів у складі Верховного Суду, оголошеного 07 листопада 2016 року, зокрема, до Касаційного кримінального суду - 54 бали.

Цього ж дня було оприлюднено результати анонімного письмового тестування без зазначення прізвищ кандидатів, а 17 лютого 2017 року оголошено персоніфіковані результати письмового анонімного тестування.

Згідно оголошеним результатам, позивач набрав 59,25 балів.

21 лютого 2017 року відбулось виконання практичного завдання, у якому позивач взяв участь.

Рішенням ВККС від 28 березня 2017 року N 19/зп-17 встановлено мінімально допустимий бал практичного завдання для визнання кандидатів на посаду судді Касаційного кримінального суду такими, що успішно виконали практичне завдання, - 65.

Рішенням ВККС від 28 березня 2017 року N 22/зп-17 затверджено перелік кандидатів, які за результатами виконаного 21 лютого 2017 року практичного завдання не набрали мінімально допустимого бала.

Результат практичного завдання ОСОБА_6 складає 53 бала.

Рішенням ВККС від 29 березня 2017 року N 23/зп-17, зокрема, визначено мінімально допустимий бал першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит" у межах процедури конкурсу до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду - 119 бали.

За результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит" позивач набрав 112,25 балів, що є нижчим за мінімально допустимий бал, в результаті чого його участь у конкурсі кандидатів та зайняття вакантних посад суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду припинено.

Позивач звернувся з вказаним позов до суду, вважаючи дії відповідача щодо оцінювання результатів виконаного ним практичного завдання такими, що вчинені з порушенням вимог обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, а оцінки є довільними та нераціональними, які не підтверджуються доказами.

30 вересня 2016 року набув чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 N 1402-VIII (Закон N 1402-VIII) (далі - Закон України "Про судоустрій і статус суддів"), який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною другою статті 81 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII) встановлено, що на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону (Закон N 1402-VIII).

Статтею 93 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII) визначено перелік повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, серед яких, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання.

Згідно частини першої статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII) кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (частина друга статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII)).

Рішенням ВККС від 04 листопада 2016 року N 144/зп-16 (Порядок N 144/зп-16) затверджено Порядок проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок N 144/зп-16).

Пунктом 2 розділу V Порядку N 144/зп-16 (Порядок N 144/зп-16) передбачено, що опрацювання матеріалів виконання практичного завдання на паперових носіях складається з таких етапів: 1) відкриття сейф - пакетів з матеріалами практичного завдання; 2) сканування зошитів для виконання практичного завдання; 3) перевірка виконаних учасниками іспиту практичних завдань; 4) вирішення питання щодо зошитів для виконання практичного завдання, які не вдалося розпізнати (комп'ютерним обладнанням не розпізнано код, не читається текст тощо (за наявності); 5) розгляд протоколів реєстрації порушень та ухвалення відповідного рішення про врахування чи неврахування таких порушень при встановленні результатів практичного завдання (за наявності); 6) встановлення мінімально допустимого бала та результатів виконання практичного завдання, їх оприлюднення; 7) визначення та оприлюднення переліку учасників іспиту, які отримали мінімально допустимий і більший бал.

Пунктом 9 розділу V Порядку N 144/зп-16 (Порядок N 144/зп-16) передбачено, що перевірка та встановлення результатів виконуваного учасником іспиту практичного завдання здійснюється членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання.

Згідно пункту 11 розділу V Порядку N 144/зп-16 (Порядок N 144/зп-16) перевірка виконаного учасниками іспиту практичного завдання полягає у встановленні його відповідності показникам методики оцінювання його результатів.

Пунктом 12 розділу V Порядку N 144/зп-16 (Порядок N 144/зп-16) передбачено, що встановлення результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання здійснюється членами Комісії, після чого шляхом визначення середнього арифметичного виводиться остаточна оцінка учасника іспиту за практичне завдання. Оцінка за практичне завдання виводиться шляхом округлення до наближеного цілого числа або числа з коефіцієнтом 0,5.

Пунктом 14 розділу V Порядку N 144/зп-16 (Порядок N 144/зп-16) передбачено, що мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання визначається членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного іспиту, за критеріальним методом. Критеріальний метод полягає у тому, що члени Комісії, аналізуючи тестові запитання або практичні завдання, визначають (оцінюють) вагу правильної відповіді на кожне запитання або показників виконання практичного завдання для мінімально підготовленого потенційного судді відповідного суду. Після цього кожен член Комісії виводить мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання. Оцінки членів Комісії усереднюються, а ці середні значення використовуються для визначення мінімально допустимого бала анонімного письмового тестування або практичного завдання. Для подальшої участі у кваліфікаційному оцінюванні допускаються учасники іспиту, які набрали мінімально допустимий і більший бал на відповідному етапі.

Рішенням ВККС від 11 січня 2017 року N 2/зп-17 визначено склад колегії ВККС для перевірки практичних завдань, виконаних під час іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Згідно екзаменаційної відомості оцінювання практичного завдання на етапі іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання членами ВККС, які здійснювали оцінювання практичного завдання, нараховано позивачу за виконання практичного завдання таку кількість балів: ОСОБА_7 - 48 балів; ОСОБА_8 - 57 балів, ОСОБА_9 - 47 балів, ОСОБА_10 - 60 балів; остаточна оцінка учасника іспиту за практичне завдання: 53 бали.

Рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року N 143/зп-16 (Положення N 143/зп-16) затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення N 143/зп-16).

Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 глави 6 розділу II Положення N 143/зп-16 (Положення N 143/зп-16) мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні.

Згідно пункту 7 глави 6 розділу II Положення N 143/зп-16 (Положення N 143/зп-16) суддя (кандидат на посаду судді), який отримав бал нижчий за мінімально допустимий, у подальшому не виконує практичне завдання або не складає анонімне письмове тестування та за результатами етапу "Іспит" не допускається до етапу "Дослідження досьє та співбесіда".

За встановлених обставин справи Суд зазначає, що відповідач в межах повноважень, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII), відповідно до вимог Порядку N 144/зп-16 (Порядок N 144/зп-16) та Положення N 143/зп-16 (Положення N 143/зп-16) визначив черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання; визначив склад колегії ВККС для перевірки практичних завдань, здійснив оцінку виконаного позивачем практичного завдання; визначив результати складеного 21 лютого 2017 року практичного завдання; встановив мінімально допустимий бал практичного завдання для учасників іспиту Касаційного кримінального суду; встановив мінімально допустимий бал першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит" у межах процедури конкурсу до Касаційного кримінального суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Суд не знаходить підстав вважати, що відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства під час оцінювання виконуваного позивачем практичного завдання.

При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач фактично не зазначає, які саме порушення були здійсненні відповідачем під час здійснення ним оскаржуваних дій.

Суд вважає помилковими твердження позивача про те, що відповідач не виправдав дії з виставлення оцінок за виконане практичне завдання, оскільки відповідачем не доведено з якими показниками позивач не справився під час виконання практичного завдання та чим це підтверджуються, з огляду на те, що у відповідача такі обов'язки чинним законодавством не передбачені.

Доводи позивача про те, що відповідач має необмежені дискреційні повноваження щодо можливості встановлення будь-яких оцінок за виконане практичне завдання, Суд вважає безпідставними, оскільки здійснення відповідачем оскаржуваних дій врегульовано Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII), Порядку N 144/зп-16 (Порядок N 144/зп-16) та Положення N 143/зп-16 (Положення N 143/зп-16) та залежить від фактичних обставин виконаного позивачем практичного завдання. Перевірка виконаного позивачем практичного завдання здійснювалась за методикою, передбаченою Порядком N 144/зп-16, виходячи з фактичних обставин виконаного позивачем практичного завдання.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач за результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит" набрав 112,25 балів, що є нижчим за мінімально допустимий бал, в результаті чого рішенням відповідача від 29 березня 2017 року N 23/зп-17 позивача не допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

За встановлених обставин справи про те, що відповідачем оцінено результати виконуваного ОСОБА_6 практичного завдання, встановлено мінімально допустимий бал практичного завдання та прийнято рішення ВККС від 28 березня 2017 року N 22/зп-17, яким затверджено перелік кандидатів, які за результатами виконаного 21 лютого 2017 року практичного завдання не набрали мінімально допустимого бала серед яких позивач, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII), Порядком N 144/зп-16 (Порядок N 144/зп-16) та Положенням N 143/зп-16 (Положення N 143/зп-16), Суд не знаходить законних підстав для задоволення позову про визнання протиправними дій відповідача щодо оцінки результатів виконуваного ОСОБА_6 практичного завдання та зобов'язання відповідача вирішити питання щодо допуску ОСОБА_6 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Керуючись статтями 241 - 246 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 255 ( N 2747-IV), 262 ( N 2747-IV), 266 ( N 2747-IV), 295 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Суд вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складено 19 квітня 2018 року.

 

Головуючий, суддя

В. М. Бевзенко

Судді:

Н. А. Данилевич

 

М. І. Смокович

 

І. Л. Желтобрюх

 

В. М. Шарапа


Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.