ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

25.04.2018 р.

Справа N 826/27744/15

 

Провадження N К/9901/9678/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Смоковича М. І., суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу N 826/27744/15 за позовом Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України до Міністерства внутрішніх справ України, Міністра внутрішніх справ України А. А. Б., за участю третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Національна поліція України про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва, прийняту 28 вересня 2016 року (Постанова N 826/27744/15) у складі колегії суддів: головуючого - Арсірія Р. О., суддів: Кузьменка В. А., Огурцова О. П., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 05 грудня 2016 року (Ухвала N 826/27744/15) у складі колегії суддів: головуючого - Епель О. В., суддів: Карпушової О. В., Кобаля М. І., встановив:

У грудні 2015 року Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України (далі також - Профспілка атестованих працівників ОВС України, позивач) звернулася до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Міністра внутрішніх справ України А. А. Б., за участю третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Національна поліція України, в якому просила:

визнати неправомірним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України А. А. Б. від 17 листопада 2015 року N 1465 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських" (Наказ N 1465), який зареєстрований Міністерством юстиції України 18 листопада 2015 року N 1445/27890.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Профспілку атестованих працівників ОВС України було позбавлено наданого законом права на участь у розробці проекту спірного наказу та здійснення контролю за дотриманням норм Конституції та законів України під час його прийняття та погодження.

Позивач вказує, що всупереч частини третьої статті 21 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", статті 8 Закону України "Про соціальний діалог в Україні" та п. 2.37, п. 3.11.4 Порядку надання нормативно - правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року N 34/5, оскаржуваний наказ не був погоджений з професійними спілками.

На думку позивача, видання Міністром МВС України наказу від 17 листопада 2015 року N 1465 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських" (Наказ N 1465), не відповідає нормам Конституції та чинного законодавства України та може призвести до невиправданого звільнення зі служби в поліції справжніх фахівців, які протягом тривалого часу сумлінно виконують свої обов'язки.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 28 вересня 2016 року (Постанова N 826/27744/15), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2016 року (Ухвала N 826/27744/15), у задоволенні позову відмовив.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII) (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV), передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України ( N 2747-IV) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди встановили, що 17 листопада 2015 року Міністерством внутрішніх справ України видано наказ N 1465 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських" (Наказ N 1465) підписаний Міністром внутрішніх справ України А. А. Б. (далі також - оскаржуване рішення).

Вказаний наказ (Наказ N 1465) було опубліковано в Офіційному віснику України, 2015, N 90 (20.11.2015), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 року за N 1445/27890. Наказ набув чинності 20 листопада 2015 року.

Позивач не погоджується з оскаржуваним наказом, вважає його таким, що не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, з підстав не погодження саме з ним, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ, Міністр внутрішніх справ України діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством, зокрема із дотриманням процедури його прийняття.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, та зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, законами України від 15 вересня 1999 року N 1045-XIV "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі - Закон N 1045-XIV), від 23 грудня 2010 року N 2862-VI "Про соціальний діалог в Україні" (далі - Закон N 2862-VI), від 02 липня 2015 року N 580-VIII "Про Національну поліцію" (Закон N 580-VIII) (далі - Закон N 580-VIII), Порядком надання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року N 34/5 (далі - Порядок N 34/5), Положенням про Міністерство внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року N 878 (Постанова N 878) (далі - Положення N 878).

Відповідно до статей 1 (Закон N 580-VIII), 13 Закону N 580-VIII (Закон N 580-VIII) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

У п. 2 частини першої статті 16 Закону N 580-VIII (Закон N 580-VIII) передбачено, що Міністр внутрішніх справ України забезпечує нормативно-правове регулювання діяльності поліції, погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені поліцією та Міністерством внутрішніх справ України проекти законів, актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності поліції.

Частинами першою (Закон N 580-VIII) та п'ятою статті 57 Закону N 580-VIII (Закон N 580-VIII) визначено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

У п. 11 Положення N 878 (Постанова N 878) закріплено, що Міністр в процесі своєї діяльності видає накази та розпорядження.

Згідно з частиною одинадцятою статті 62 Закону N 580-VIII (Закон N 580-VIII) в органах (закладах, установах) поліції з метою захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів поліцейських відповідно до вимог законодавства можуть утворюватися професійні спілки. Обмеження прав професійних спілок поліцейських порівняно з іншими професійними спілками не допускається.

Статтею 104 Закону N 580-VIII (Закон N 580-VIII) передбачено, що для захисту своїх прав та законних інтересів працівники поліції можуть утворювати професійні об'єднання та професійні спілки відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

У частині третій статті 36 Конституції України визначено, що громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону N 1045-XIV професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

У статті 14 Закону N 1045-XIV закріплено, що профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів.

Частиною першою статті 19 Закону N 1045-XIV передбачено, що профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.

Відповідно до статті 21 Закону N 1045-XIV проекти нормативно-правових актів, які стосуються регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, розглядаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з урахуванням думки відповідних профспілок, об'єднань профспілок.

Профспілки, їх об'єднання мають право вносити пропозиції суб'єктам права законодавчої ініціативи і відповідним державним органам про прийняття або внесення змін до законів і інших нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Профспілки, їх об'єднання мають право брати участь у розгляді органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також роботодавцями, їх об'єднаннями, іншими об'єднаннями громадян своїх пропозицій.

Згідно з п. 2.38 Порядку N 34/5 проекти нормативно-правових актів, які стосуються регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, розглядаються органами виконавчої влади з урахуванням позиції сторін соціального діалогу.

Відповідно до статей 4 та 6 Закону України "Про соціальний діалог" до сторін соціального діалогу на галузевому рівні належать профспілкова сторона, суб'єктами якої є всеукраїнські профспілки та їх об'єднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності, сторона роботодавців, суб'єктами якої є всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності, та сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади.

Склад суб'єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається критеріями репрезентативності.

На галузевому рівні для участі у колективних переговорах з укладення галузевих (міжгалузевих) угод та для делегування представників до органів соціального діалогу на відповідному рівні репрезентативними є професійні спілки та їх об'єднання, які зареєстровані відповідно до закону та є всеукраїнськими профспілками, членами яких є не менш як три відсотки працівників, зайнятих у відповідній галузі.

Системний аналіз викладених правових норм дає підстави вважати, що затвердження Порядку проведення атестування поліцейських належить до повноважень Міністра внутрішніх справ України, які ним реалізуються шляхом прийняття відповідного наказу.

При цьому, з викладених правових норм вбачається, що такий акт повинен бути погоджений з профспілковим органом, який представляє безпосередньо інтереси працівників Нацполіції.

Посилання позивача на те, що деякі працівники Нацполіції станом на листопад 2015 року та до теперішнього часу перебувають на обліку в Профспілці працівників ОВС, Верховний Суд до уваги не приймає, оскільки з наведених вище правових норм вбачається, що вступ до профспілки є правом громадян, однак кожна профспілка створюється і діє з метою представлення інтересів працівників конкретної сфери, що закріплюється в її статутних документах у порядку, визначеному законодавством, і в даному випадку, як було встановлено вище, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного наказу позивач не був уповноважений на представництво інтересів саме працівників поліції.

Твердження позивача про те, що МВС України було зобов'язано направити йому проект наказу для його погодження, Верховний Суд також вважає безпідставним.

Доводи скаржника про те, що на теперішній час до його Статуту внесені зміни, згідно з яким він представляє інтереси працівників поліції, не впливають на спірні правовідносини, так як зазначені зміни були внесені лише на підставі рішення Ради Профспілки від 21 квітня 2016 року, тобто після прийняття відповідачем оскаржуваного наказу від 17 листопада 2015 року N 1465 (Наказ N 1465).

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що приймаючи оскаржуваний наказ від 17 листопада 2015 року N 1465 (Наказ N 1465), Міністр внутрішніх справ України діяв у спосіб, на підставі та в межах, наданих йому повноважень, та у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме статті 57 Закону N 580-VIII (Закон N 580-VIII) та Положення N 878 (Постанова N 878), і Порядок, затверджений таким наказом та безпосередньо сам наказ стосуються виключно працівників поліції, а тому він не потребував погодження із Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України, оскільки станом на листопад 2015 року вона не була наділена правом виступати від імені трудового колективу Нацполіції.

Відповідно до статті 242 КАС України ( N 2747-IV) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 350 КАС України ( N 2747-IV) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242 ( N 2747-IV), 243 ( N 2747-IV), 341 ( N 2747-IV), 343 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 - 356 ( N 2747-IV), 359 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд постановив:

Касаційну скаргу Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року (Постанова N 826/27744/15) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року (Ухвала N 826/27744/15) у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. І. Смокович

Судді:

О. В. Білоус

 

Т. Г. Стрелець


Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.