ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

29.03.2018 р.

Справа N 9901/373/18

 

Провадження N 11-199сап18

Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого Князєва В. С., судді-доповідача Прокопенка О. Б., суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., за участю секретаря судового засідання Буц Т. А., представника позивача - Я. І. С., представника відповідача - Б. О. В., розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 лютого 2018 року (колегія суддів Васильєва І. А., Пасічник С. С., Юрченко В. П., Хохуляк В. В., Ханова Р. Ф.) у справі за позовом НАБУ до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним та скасування рішення від 9 листопада 2017 року N 3649/0/15-17 "Про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності судді та авторитету правосуддя за повідомленням судді Окружного адміністративного суду м. Києва Аблова Є. В.", установила:

11 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла позовна заява НАБУ до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 9 листопада 2017 року N 3649/0/15-17 "Про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Окружного адміністративного суду м. Києва Аблова Є. В.".

До позовної заяви НАБУ додало заяву про поновлення пропущеного строку, установленого для звернення до суду, на обґрунтування якої зазначило, що оскаржуване ним рішення відповідача надійшло на адресу позивача 7 грудня 2017 року, що підтверджується інформацією зі скриншота з автоматизованої системи електронного документообігу "АСКОД". Позивач зазначив, що він був позбавлений, у такому випадку змоги дотриматися вимог статті 35 Закону України від 21 грудня 2016 року N 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон N 1798-VIII) у частині встановленого тридцятиденного строку з моменту отримання спірного рішення для звернення до суду із цим позовом. Водночас зауважило, що НАБУ було позбавлене можливості виконати вимоги зазначеної статті Закону N 1798-VIII, оскільки процесуальним законодавством не передбачалось механізму звернення з відповідним адміністративним позовом до Верховного Суду.

Оскільки НАБУ не навело в позовній заяві відомостей про об'єктивні перешкоди для звернення до суду з позовом про оскарження рішення відповідача в тридцятиденний термін з моменту його ухвалення у період з 9 листопада по 9 грудня 2017 року, як це встановлено статтею 35 Закону N 1798-VIII, та не надало документа про сплату судового збору, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 січня 2018 року залишив цю позовну заяву без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків, зокрема, для наведення інших підстав пропуску строку звернення з позовом до суду та надання документа про сплату судового збору.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 5 лютого 2018 року повернув позовну заяву позивачу, тому що визнав неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Не погодившись із цим судовим рішенням, 21 лютого 2018 року НАБУ подало до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену ухвалу від 5 лютого 2018 року через порушення норм процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, НАБУ вказує, що знало про тридцятиденний строк оскарження рішення ВРП, установлений частиною першою статті 35 Закону N 1798-VIII, проте зазначає, що в цій статті йдеться про оскарження рішення ВРП у наведений строк саме до Верховного Суду, який згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року розпочинає свою роботу тільки з 15 грудня 2017 року. Тобто на момент прийняття відповідачем спірного рішення Верховний Суд не розпочав свою роботу та не був уповноважений розглядати й вирішувати такі справи. На підставі викладеного позивач просив суд застосувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга НАБУ не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами частин першої ( N 2747-IV) та другої статті 169 КАС ( N 2747-IV) у редакції, чинній на час звернення до суду, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160 ( N 2747-IV), 161 цього Кодексу ( N 2747-IV), протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно із частинами першою ( N 2747-IV) і другою статті 123 КАС ( N 2747-IV) у редакції, чинній на час звернення до суду, в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, залишаючи позовну заяву НАБУ без руху, правильно керувався тим, що до позовної заяви на порушення частини третьої статті 161 КАС ( N 2747-IV) у редакції, чинній на час звернення до суду, не додано документа про сплату судового збору в установлених порядку і розмірі або документа, який би підтверджував підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того, суд, ознайомившись із клопотанням НАБУ про поновлення пропущеного строку, встановленого для звернення до суду, не визнав поважними вказані в заяві позивачем підстави та залишив цю заяву без руху, керуючись частиною першою статті 123 КАС ( N 2747-IV) у згаданій редакції.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 16 січня 2018 року суд зазначив суму судового збору, яку необхідно було сплатити, а також роз'яснив НАБУ наслідки неусунення недоліків позовної заяви, передбачені частиною другою статті 123 КАС ( N 2747-IV) у редакції, чинній на час звернення до суду.

На виконання зазначеної ухвали суду НАБУ сплатило судовий збір та надало оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, а також позивач надіслав заяву про поновлення пропущеного строку з інших причин.

На обґрунтування заяви позивач зазначив, що йому було відомо про тридцятиденний строк оскарження рішення ВРП, установлений частиною першою статті 35 Закону N 1798-VIII, проте вказав, що в цій статті йдеться про оскарження рішення ВРП у наведений строк саме до Верховного Суду, який згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року розпочинає свою роботу тільки з 15 грудня 2017 року. Тобто на момент прийняття відповідачем спірного рішення Верховний Суд не розпочав свою роботу та не був уповноважений розглядати й вирішувати такі справи. На підставі викладеного позивач просив суд застосувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 99 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Проте Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначене клопотання НАБУ не визнав достатньо обґрунтованим та таким, що підтверджує дотримання ним строку, встановленого статтею 35 Закону N 1798-VIII, на оскарження рішення ВРП, оскільки позивач у заявленому клопотанні посилається тільки на те, що вчасне звернення до суду обумовлено тим, що Верховний Суд не розпочав свою роботу в період, коли в позивача виникло право на його оскарження. Однак колегія суддів вважає, що такі посилання не відміняють дії на той час статті 171-1 КАС, яка передбачала особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, у тому числі ВРП, до Вищого адміністративного суду України.

З огляду на це колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вважаючи, що недоліки позовної заяви не усунуто, відповідно до частини другої статті 123 КАС ( N 2747-IV) у редакції, чинній на час звернення до суду, оскаржуваною ухвалою повернула позовну заяву НАБУ.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року N 16-рп/2012 положення частин першої, другої, шостої статті 171-1 КАС стосовно підсудності Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції справ про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності, а також справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визнано такими, що відповідають Конституції України.

До того ж відповідно до пунктів 6 (Закон N 1402-VIII), 7 розділу ХІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII) (у редакції, чинній на час винесення рішення відповідачем; далі - Закон N 1402-VIII) Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України діють у межах їх повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом (Закон N 1402-VIII), та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом у складі, визначеному цим Законом.

З дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII).

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року N 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" (Постанова N 2), Верховний Суд розпочав свою роботу з 15 грудня 2017 року.

З аналізу зазначених норм КАС у контексті спірного питання в частині "неповноважності суду", до якого повинен звертатись позивач, з урахуванням установленого Законом N 1798-VIII строку з дня ухвалення рішення ВРП убачається, що на час прийняття відповідачем спірного рішення Верховний Суд, до якого в разі незгоди може звернутись сторона відповідно до статті 35 Закону N 1798-VIII, не розпочав свою роботу. Проте це не обґрунтовує посилання позивача про те, що можливість оскарження спірного рішення виникла тільки з 15 грудня 2017 року внаслідок відсутності суду, уповноваженого розглядати і вирішувати такі справи, оскільки як на час винесення оскаржуваного рішення, так і на час закінчення строку, встановленого на оскарження рішення ВРП, діяла стаття 171-1 КАС, якою було регламентовано особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, у тому числі ВРП, зокрема, частиною другою цієї статті було передбачено оскарження актів зазначеного органу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Однак позивач процесуальним правом звернення до суду закріпленим у наведеній нормі права не скористався.

До того ж слід зауважити, що НАБУ не звернулося до суду у тридцятиденний строк, установлений частиною першою статті 35 Закону N 1798-VIII, не тільки з дня винесення оскаржуваного рішення ВРП, але й з дня отримання ним цього рішення - 7 грудня 2017 року, дату отримання якого позивач зазначив у своїй заяві про поновлення процесуального строку.

Доводи НАБУ щодо застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 99 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, також не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Наведене узгоджується й з положеннями частини першої статті 122 чинного КАС ( N 2747-IV). У цьому випадку такий строк встановлений саме Законом N 1798-VIII, який є спеціальним для застосування строку оскарження рішення ВРП до суду.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 лютого 2018 року про повернення НАБУ позовної заяви через неусунення недоліків ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 316 КАС ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 лютого 2018 року про повернення позовної заяви ухвалена з додержанням норм процесуального права, то апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала - без змін.

Керуючись статтями 243 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 266 ( N 2747-IV), 294 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Велика Палата Верховного Суду постановила:

1. Апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

У повному обсязі постанову складено 3 квітня 2018 року.

 

Головуючий

В. С. Князєв

Суддя-доповідач

О. Б. Прокопенко

Судді:

Н. О. Антонюк

 

Н. П. Лященко

 

С. В. Бакуліна

 

Л. І. Рогач

 

В. В. Британчук

 

І. В. Саприкіна

 

Д. А. Гудима

 

О. М. Ситнік

 

О. С. Золотніков

 

О. С. Ткачук

 

О. Р. Кібенко

 

В. Ю. Уркевич

 

Л. М. Лобойко

 

О. Г. Яновська


Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.