ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

28.02.2018 р.

N 826/8249/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді - Федорчука А. Б., суддів: Качура І. А., Келеберди В. І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Южний" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, тертя особа - Державна фіскальна служба України, про визнання протиправним та скасування наказу (Перелік N 692).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Южний" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (надалі - Відповідач), тертя особа - Державна фіскальна служба України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.05.2017 року N 692 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України" (Перелік N 692) в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 06.07.2017 р. відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 11.10.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Наказ в частині застосування до ДП "МТП "Южний" спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування прийнято без належної перевірки відомостей, зазначених у поданні Державної фіскальної служби України, на підставі недостовірних даних, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представники Відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та зазначає, що спірний Наказ прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Відповідачем надано суду письмові заперечення на позовну заяву, які залучено о матеріалів справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Заперечень на позовну заяву суду не надав.

Враховуючи неприбуття в судове засідання представника третьої особи 11.10.2017 року, Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України (в редакції станом на жовтень 2017 р.).

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України ( N 2747-IV), суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України ( N 2747-IV) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4 ( N 2747-IV), ч. 4 ( N 2747-IV) та ч. 5 ст. 250 КАС України ( N 2747-IV) в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Встановив:

На підставі подання Державної фіскальної служби України вих. від 24.03.2017 року N 4701/5/99-99-14-06-16, вх. від 27.03.2017 року N 03/20959-17 Міністерством економічного розвиту і торгівлі України прийнято наказ від 13.05.2017 року N 692 (Перелік N 692) (надалі - Наказ N 692), п. 1 якого за порушення, пов'язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме статей 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зазначених у додатку до цього наказу (Перелік N 692).

В пункті 2 Наказу N 692 (Перелік N 692) зазначено, що розгляд зовнішньоекономічних контрактів і видачу ліцензій на проведення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, зазначеними в додатку до цього наказу (Перелік N 692), здійснювати відповідно до Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 N 47.

Так, ДП "МТП "Южний" значиться в додатку до наказу Мінекономрозвитку від 13.05.2017 року N 692 (Перелік N 692) під номером 21.

Позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із клопотанням від 15.05.2017 року N 24691/01/102/17 про скасування дії санкції - індивідуального режиму ліцензування.

Позивач зазначає, що відповіді на вказане клопотання на адресу ДП "МТП "Южний" не надходило.

Не погоджуючись з спірним Наказом Відповідача (в частині) Позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг здійснюється Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" N 959-XII від 16.04.91 (надалі - Закон N 959-XII).

За визначенням статті 1 цього Закону, зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Ліцензія спеціальна - належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів. Ліцензія відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу. Ліцензія генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах). Ліцензія експортна (імпортна) - належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування. Ліцензія разова (індивідуальна) - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України N 959-XII, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 16 цього Закону, ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів. Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування. Автоматичне ліцензування визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню. Автоматичне ліцензування імпорту має бути скасовано в разі припинення обставин, що були підставою для його запровадження, а також у разі існування інших процедур, за допомогою яких можна розв'язати завдання, для вирішення яких запроваджується автоматичне ліцензування.

Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження). Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів.

За приписами ч. 13 ст. 16 Закону N 959-XII, у разі порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності порядку здійснення такої діяльності, встановленого цим Законом або іншими законами України, до нього може бути застосовано індивідуальний режим ліцензування відповідно до статті 37 цього Закону. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами) (ч. 1 ст. 35 Закону N 959-XII). Перелік спеціальних санкцій за порушення цього або пов'язаних з ним законів України наведено в статті 37 Закону N 959-XII.

Так, за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій (далі - санкції), передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності) визначає Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затверджене наказом Міністерства економіки України N 52 від 17.04.2000 (надалі - Положення N 52).

За визначенням п. 1.1 розділу 1 цього Положення, спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб.

Санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки (п. 1.2 розділу 1 Положення N 52).

За приписами п. 2.1 р. 2 Положення N 52, індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в статті 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". З метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що допустили порушення у цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Міністерством економічного розвитку і торгівлі України чи уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції. Оформляється разова (індивідуальна) ліцензія у порядку, визначеному Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (п. 2.2 р. 2 Положення). Згідно з п. 2.3 р. 2 Положення, індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Згідно абз. 1 - 4 п. 4.2 р. 4 Положення, подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - індивідуального режиму ліцензування зовнішньо-економічної діяльності або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності повинні містити інформацію: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію;

У поданні повинна міститись пропозиція щодо виду санкції, яку пропонується застосувати.

При цьому у п. 4.3 Положення N 52 встановлено, що відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій, на підставі яких видаються відповідні накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем не заперечується наявність у поданні ДФС України 24.03.2017 року N 4701/5/99-99-14-06-16 всіх необхідних даних, передбачених п. 4.2 Положення N 52, а тому у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не було передбачених законодавством підстав для незастосування до Позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування. Крім того, у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відсутні повноваження щодо проведення перевірки даних, викладених у поданні Міністерства доходів і зборів України.

Згідно з абз. 1 п. 4.8 р. 4 Положення N 52, про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти. Відповідно до п. 4.13 р. 4 Положення, якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти Міністерству економічного розвитку і торгівлі України матеріали про їх скасування (зміна виду, тимчасове зупинення).

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України матеріали, що підтверджують вжиті ними заходи до приведення зовнішньоекономічної та пов'язаної з нею господарської діяльності у відповідність до норм чинного законодавства, та виходити до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасового зупинення) дії санкцій (абз. 1 п. 4.14 р. 4 Положення N 52).

У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання зазначеного Закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміна виду, тимчасове зупинення) дії санкцій (пункт 4.15 р. 4 Положення N 52).

З метою уточнення інформації Міністерство економічного розвитку і торгівлі України може звертатися до державних органів, що здійснюють контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютний контроль, та агентів валютного контролю із запитами про одержання додаткових матеріалів (інформації) щодо діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які звернулися до нього з клопотанням про скасування (зміна виду, тимчасове зупинення) дії санкції (пункт 4.16 р. 4 Положення N 52).

Судом встановлено, що підставою для внесення ДФС України до Мінекономрозвитку подання стала наявність простроченої заборгованості у сумі 1140000,00 Євро за здійсненою зовнішньоекономічною операцією за контрактом від 12.12.2013 року N СД/Т/СН-2В, укладеним з "Alekon Holding Aktsiaselts" (Естонія).

Порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено за результатами проведеної перевірки ДП "МТП "Южний" відповідно до акту від 21.11.2016 року N 183/28-08-14-0/04704790.

Відповідно до ухвал Приморського районного суду м. Одеси по справі N 522/7857/17, Одеським управлінням Офісу великих платників ДФС проведена виїзна позапланова документальна перевірка ДП "МТП "Южний" за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року та складено акт від 22.06.2017 року N 55/28-10-49-14/04704790. За результатами перевірки підтверджено наявність простроченої дебіторської заборгованості у сумі 1140000,00 Євро, що виникла при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з "Alekon Holding Aktsiaselts" (Естонія).

Слід зазначити, що до матеріалів справи Позивачем не надано жодних належних доказів спростування по суті встановленого порушення контролюючим органом, не надано доказів усунення такого порушення та не надано доказів скасування висновків ДФС України щодо наявності простроченої дебіторської заборгованості у сумі 1140000,00 Євро в адміністративному або судовому порядку.

Посилання Позивача на оскарження податкових повідомлень-рішень за наслідками проведеної перевірки та акту від 22.06.2017 року N 55/28-10-49-14/04704790 Судом не беруться до уваги, оскільки розгляд справи N 815/3959/17 триває, рішень судом по суті спору не приймалось.

Отже, Суд прийшов до висновку, що, приймаючи спірний Наказ про застосування спеціальної санкції до Позивача, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2 ( N 2747-IV), 7 ( N 2747-IV), 9 ( N 2747-IV), 11 ( N 2747-IV), 44 ( N 2747-IV), 72 - 78 ( N 2747-IV), 79 ( N 2747-IV), 139 ( N 2747-IV), 194 ( N 2747-IV), 241 - 246 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 295 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Державному підприємству "Морський торгівельний порт "Южний" (адреса: 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, 13; код ЄДРПОУ 04704790) відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV).

 

Головуючий, суддя

А. Б. Федорчук

Судді:

І. А. Качур

 

В. І. Келеберда


Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.