ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

20.02.2018 р.

Справа N 826/12244/14

 

Провадження N К/9901/4473/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І. Я., суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕР ТІ-ГРУП" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року (суддя - Кобилянський К. М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року (судді: Аліменко В. О. (головуючий), Карпушова О. В., Кучма А. Ю.) у справі N 826/12244/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕР ТІ-ГРУП" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕР ТІ-ГРУП" (далі - позивач, ТОВ "ЕФ ЕР ТІ-ГРУП") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача по взаємовідносинам з ПП "Бекфаєр" за березень 2014 року та визнання протиправним та скасування наказу від 14.08.2014 N 1232 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що контролюючим органом безпідставно було прийнято оскаржуваний наказ про проведення перевірки, оскільки ТОВ "ЕФ ЕР ТІ-ГРУП" надало відповідь на письмовий запит відповідача, де було вказано про невідповідність письмового запиту вимогам законодавства України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, у задоволенні позову ТОВ "ЕФ ЕР ТІ-ГРУП" відмовлено повністю, з тих підстав, що контролюючим органом доведено правомірність дій щодо прийняття оскаржуваного наказу.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга ТОВ "ЕФ ЕР ТІ-ГРУП" обґрунтована неповним з'ясуванням судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, зокрема суди залишили поза увагою відсутність у контролюючого органу законодавчо встановлених підстав для надсилання позивачу запиту про надання інформації, а в подальшому і прийняття оскаржуваного наказу.

Контролюючий орган відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не надав.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 частини першої ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII), що діє з 15 грудня 2017 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючий орган направив на адресу позивача запит від 01.07.2014 N 6046/10/26-55-15-01-30 про надання інформації та її документального підтвердження правильності декларування податкового кредиту за березень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Бекфаєр" (код ЄДРПРОУ 38851463) та просив зазначити інформацію стосовно постачальників товарів (робіт, послуг), які були реалізовані на ТОВ "Бекфаєр", в т. ч. у березні 2014 року, незалежно від дати придбання.

Також судами у рішеннях вказано, що підставою для направлення вказаного запиту стало отримання контролюючим органом податкової інформації щодо ПП "Бекфаєр" (код ЄДРПРОУ 38851463), а саме, акта ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.06.2014 N 299/22-03/38851463 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бекфаєр" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.03.2014 по 31.03.2014. Зі змісту вказаного акта вбачається, що ТОВ "Еф Ер Ті - Груп" є контрагентом-покупцем ПП "Бекфаєр" та у березні 2014 року останній задекларував податкові зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем у розмірі 135 151,84 грн.

У відповідь на запит контролюючого органу ТОВ "Еф Ер Ті - Груп" надіслало лист від 31.07.2014 N Ф-18/14-07.2, де зазначило, що зі змісту запиту незрозуміло, у зв'язку з чим і на якій підставі відповідач витребує документальні підтвердження господарських взаємовідносин між ТОВ "Еф Ер Ті - Груп" і ТОВ "Бекфаєр". Також позивач зазначив, що ТОВ "Бекфаєр" не є його контрагентом.

У зв'язку з ненаданням Товариством інформації, що визначена у запиті, та її документального підтвердження, відповідачем на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України прийнято наказ від 14.08.2014 N 1232 про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Еф Ер Ті - Груп") по взаємовідносинам з ПП "Бекфаєр" (код ЄДРПОУ 38851463) за березень 2014 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у письмовому запиті від 01.07.2014 N 6046/10/26-55-15-01-30 відповідач допустив описку у написанні організаційно-правової форми ПП "Бекфаєр", помилково зазначивши ТОВ "Бекфаєр". Однак, у вказаному письмовому запиті відповідач зазначив код ЄДРПОУ контрагента позивача, щодо якого витребовувалась інформація.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та пп. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок регламентовано ст. 78 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує, перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати, а також печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли висновку про правомірність дій контролюючого органу щодо прийняття оскаржуваного наказу, з огляду на те, що допущена відповідачем описка у написанні організаційно-правової форми контрагента позивача у запиті про надання інформації не є підставою для відмови у наданні витребуваної інформації та її документального підтвердження, оскільки код ЄДРПОУ контрагента було вказано правильно, а отже у контролюючого органу були обґрунтовані підстави для прийняття оскаржуваного наказу.

Проте колегія суддів не погоджується з вказаним висновком судів з огляду на наступне.

Так, із запиту від 01.07.2014 N 6046/10/26-55-15-01-30 про надання інформації та її документального підтвердження вбачається, що відповідач, на підставі пп. 16.1.5, пп. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, ст. 42, пп. 62.1.2, пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України, п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 N 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" та у зв'язку з проведенням аналізу податкової інформації та виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства просить позивача надати пояснення та документальне підтвердження господарських відносин з ТОВ "Бекфаєр".

В той же час, у вказаному запиті контролюючого органу конкретно не визначено жодної з шести, визначених у п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, підстав для направлення такого запиту.

Посилання контролюючого органу, які фактично були взяті до уваги судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, про те, що запит направлено позивачу у зв'язку з надходженням на адресу відповідача акта ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.06.2014 N 299/22-03/38851463 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бекфаєр" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, що, на думку контролюючого органу, свідчить про можливі порушення вимог податкового законодавства про що зазначено у запиті, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у вказаному запиті контролюючого органу відсутні будь - які посилання на вказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки та не зазначено жодних відомостей про виявлені факти під час аналізу податкової інформації, включаючи і вказаний акт, які б свідчили про можливі порушення позивачем або його контрагентами вимог податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З огляду на зазначене запит контролюючого органу про надання інформації від 01.07.2014 N 6046/10/26-55-15-01-30 був оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, а тому позивач звільнений від обов'язку надавати відповідь на вказаний запит, що прямо передбачено п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим контролюючий орган був позбавлений права приймати наказ про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків з підстав визначених пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (не надання пояснень та їх документального підтвердження), що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Таким чином, у разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема в якому чітко не зазначено підстави для його направлення (надсилання), платник податку звільняється від обов'язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що у контролюючого органу були відсутні законодавчо встановлені підстави для надсилання позивачу запиту про надання інформації, а в подальшому і прийняття оскаржуваного наказу, є обґрунтованими.

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 73, 78 Податкового кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до безпідставної відмови ТОВ "ЕФ ЕР ТІ-ГРУП" у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки та скасування наказу, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕР ТІ-ГРУП" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 341 ( N 2747-IV), 345 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 351 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 ( N 2747-IV), пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕР ТІ-ГРУП" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі N 826/12244/14 скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕР ТІ-ГРУП" задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕР ТІ-ГРУП" по взаємовідносинам з ПП "Бекфаєр" за березень 2014 року, визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 N 1232 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

І. Я. Олендер

 

І. А. Гончарова

 

Р. Ф. Ханова


Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.