ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

25.09.2018 р.

N 826/27185/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Амельохіна В. В., суддів: Качура І. А., Келеберди В. І., при секретарі судового засідання - Грабовському В. А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, Національний банк України, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", про визнання незаконними та скасування постанов від 12.08.2015 р. (Постанова N 615) та від 30.09.2015 р. (Постанова N 788), за участі: представника позивача - К. О. Р., представника відповідача - Б. А. В., представника третьої особи 2 - П. І. В., представника третьої особи 4 - Щ. В. О.

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) в судовому засіданні 25 вересня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач), за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, Національний банк України та Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" про:

- визнання незаконною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 р. N 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596 і від 05 листопада 2014 року N 637" (Постанова N 615);

- визнання незаконною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року N 788 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596 і від 05 листопада 2014 року N 637" (Постанова N 788).

Ухвалою суду від 15 грудня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 13 листопада 2017 року справу N 826/27185/15 прийнято до провадження судді Амельохіна В. В. на підставі розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 р. N 5402 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ".

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень, оскільки внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.99 р. N 1596 та від 05.11.2014 р. N 637 (Постанова N 637) обмежують право позивача на надання банківських послуг у сфері виплати пенсій та інших соціальних виплат для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. При прийнятті оскаржуваних постанов відповідачем було порушено право позивача на правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті правомірно, оскільки вони прийняті на виконання положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (Закон N 1706-VII), метою яких є збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, районі проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, забезпечення виплати пенсій та соціальних допомог, недопущення застосування шахрайських схем і протиправних дій під час здійснення таких виплат, запобігання фінансуванню тероризму.

Також представник Кабінету Міністрів України пояснив, що при прийнятті оскаржуваних постанов N 615 (Постанова N 615) та N 788 (Постанова N 788) не було порушено антиконкурентного законодавства, оскільки АТ "Ощадбанк" є суб'єктом господарювання державного сектора економіки, 100 % акцій якого належить державі, згідно Статуту АТ "Ощадбанк", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 р. N 261.

При цьому, АТ "Ощадбанк" є одним банком вклади якого 100 % гарантуються державою в розумінні частини 2 статті 57 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Надання АТ "Ощадбанк" статусу уповноваженого банку жодним чином не призводить до обмеження конкуренції на ринку банківських послуг, оскільки ніхто не позбавлений вільного права вибору щодо переведення коштів з одного банку в інший.

Представник третьої особи - 1 в письмових поясненнях наданих до суду пояснив, що постанова N 615 (Постанова N 615) прийнята Кабінетом Міністрів України з метою посилення соціального захисту та збереження коштів ВПО, забезпечення виплати пенсій за фактичним місцем проживання, недопущення зловживань, протиправних дій третіх осіб під час здійснення таких виплат, а також з метою недопущення виплати пенсій ВПО одночасно на підконтрольних та непідконтрольних територіях України.

Статус уповноваженого банку набутий ПАТ "Державний ощадний банк України" згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 р. N 615 (Постанова N 615), від 30.09.2015 р. N 788 (Постанова N 788) носить винятковий характер і є формою забезпечення державою функції соціального захисту населення в особливих обставинах, таких як: загроза війни, неоголошена війна, збройний конфлікт, тимчасова окупація та мінімізації пов'язаних з цим ризиків.

Представник третьої особи 1 також подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи - 2 проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що оскаржувані постанови ніяким чином не вплинули на кількість пенсіонерів, що одержують пенсію та грошову допомогу через поточні рахунки в Приватбанку, та права пенсіонерів на вибір такого банку. Представник Пенсійного фонду України також зазначив, що станом на 01.08.2015 р. Приватбанк здійснює виплату пенсій та грошової допомоги наступній кількості пенсіонерів: 2937734; станом на 01.01.2016 р. - 3022645 та станом на 01.03.2016 р. - 3034680, у той час, коли кількість пенсіонерів у ПАТ "Державний ощадний банк України" станом на 01.08.2015 р. - 2490817; станом на 01.01.2016 р. - 2599935 та станом на 01.03.2016 р. - 2633510, тобто кількість пенсіонерів у Державному ощадбанку значно менше ніж у Приватбанку.

Представник третьої особи - 3 в письмових поясненнях зазначив, що позов не містить вимог до НБУ чи до його нормативно-правових актів, доказів щодо участі НБУ в ініціюванні, розробці чи погодженні постанов N 615 (Постанова N 615) та N 788 (Постанова N 788). Представник НБУ також пояснив, що проект постанови N 615 до НБУ на погодження не надходив. У той же час, при опрацюванні наступного після прийняття постанови N 615 проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо виплати пенсій та грошової допомоги" НБУ у листі від 01.10.2015 р. N 18-01010/71821 звертав увагу Пенсійного фонду України на те, що визначення для внутрішньо переміщених осіб уповноваженим банком АТ "Ощадбанк" не узгоджується з нормами статей 6, 627 ЦК України, якими надається право вільного вибору банку для укладення договору банківського рахунку, та звужує права внутрішньо переміщених осіб порівняно з іншими одержувачами пенсій та грошової допомоги.

Представники НБУ також подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи - 4 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень, оскільки вони прийняті на виконання положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (Закон N 1706-VII), з метою реалізації політики у сфері соціального захисту переміщених осіб та в межах наданих повноважень.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 р. N 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596 і від 05 листопада 2014 року N 637" (Постанова N 615) внесено до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 "Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року N 734" і від 5 листопада 2014 р. N 637 "Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" (Постанова N 637) наступні зміни:

У Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596:

1) пункт 6 доповнити реченням такого змісту: "Для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296), уповноваженим банком є АТ "Ощадбанк".";

2) пункт 12 після слів "грошової допомоги" доповнити словами", крім осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення,";

3) пункт 27 доповнити реченням такого змісту: "Обмін інформацією між Мінфіном та АТ "Ощадбанк" щодо здійснення пенсійних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, здійснюється на підставі укладеного між Міністерством та товариством договору про взаємодію.".

2. У постанові Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 637 (Постанова N 637):

1) в абзаці першому пункту 1 (Постанова N 637):

слова "території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції" замінити словами "території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення";

доповнити абзац реченнями такого змісту: "Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.";

2) доповнити постанову пунктом 3 (Постанова N 637) такого змісту:

"3. Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" разом з Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" забезпечити організацію доставки коштів для здійснення виплати пенсій на умовах, передбачених тристороннім договором, укладеним між Пенсійним фондом України і зазначеними товариством та підприємством, особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, за їх фактичним місцем перебування.".

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року N 788 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596 і від 05 листопада 2014 року N 637" (Постанова N 788) внесено до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 "Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року N 734" і від 5 листопада 2014 р. N 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (Постанова N 637) наступні зміни:

1. У Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596:

1) пункт 6 викласти в такій редакції:

"6. Одержувачі пенсій та грошової допомоги самостійно обирають уповноважений банк, де відкривають поточний рахунок. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312), уповноваженим банком є АТ "Ощадбанк".";

2) у першому реченні пункту 12 слова "крім осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" замінити словами "крім внутрішньо переміщених осіб";

3) у другому реченні пункту 27 слова "особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення," замінити словами "внутрішньо переміщеним особам".

2. У постанові Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 637 (Постанова N 637):

1) пункт 1 (Постанова N 637) викласти в такій редакції:

"1. Установити, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.

Зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії такої довідки, виданої після 9 вересня 2015 року. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.";

2) у пункті 3 (Постанова N 637) слова "особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення," замінити словами "внутрішньо переміщеним особам".

Не погоджуючись з постановами Кабінету Міністрів України N 615 від 12.08.2015 р. (Постанова N 615) та N 788 від 30.09.2015 р. (Постанова N 788), позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 113 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності, керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначено Законом України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 N 794-VII ( ) (далі - Закон N 794-VII).

У той же час, у відповідності до ч. 1 ст. 49 Закону N 794-VII ( ) Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

З вказаного слідує, що постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання.

До основних завдань Кабінету Міністрів України, передбачених ст. 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) належать, зокрема: забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Так, Кабінетом Міністрів України 12.08.2015 р. прийнято постанову N 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596 і від 05 листопада 2014 року N 637" (Постанова N 615), якою внесено до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 "Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року N 734" і від 5 листопада 2014 р. N 637 "Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" (Постанова N 637) наступні зміни:

У Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596:

1) пункт 6 доповнити реченням такого змісту: "Для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296), уповноваженим банком є АТ "Ощадбанк".";

2) пункт 12 після слів "грошової допомоги" доповнити словами", крім осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення,";

3) пункт 27 доповнити реченням такого змісту: "Обмін інформацією між Мінфіном та АТ "Ощадбанк" щодо здійснення пенсійних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, здійснюється на підставі укладеного між Міністерством та товариством договору про взаємодію.".

2. У постанові Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 637 (Постанова N 637):

1) в абзаці першому пункту 1 (Постанова N 637):

слова "території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції" замінити словами "території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення";

доповнити абзац реченнями такого змісту: "Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.";

2) доповнити постанову пунктом 3 (Постанова N 637) такого змісту:

"3. Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" разом з Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" забезпечити організацію доставки коштів для здійснення виплати пенсій на умовах, передбачених тристороннім договором, укладеним між Пенсійним фондом України і зазначеними товариством та підприємством, особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, за їх фактичним місцем перебування.".

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року N 788 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596 і від 05 листопада 2014 року N 637" (Постанова N 788) внесено до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 "Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року N 734" і від 5 листопада 2014 р. N 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (Постанова N 637) наступні зміни:

1. У Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596:

1) пункт 6 викласти в такій редакції:

"6. Одержувачі пенсій та грошової допомоги самостійно обирають уповноважений банк, де відкривають поточний рахунок. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312), уповноваженим банком є АТ "Ощадбанк".";

2) у першому реченні пункту 12 слова "крім осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" замінити словами "крім внутрішньо переміщених осіб";

3) у другому реченні пункту 27 слова "особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення," замінити словами "внутрішньо переміщеним особам".

2. У постанові Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 637 (Постанова N 637):

1) пункт 1 (Постанова N 637) викласти в такій редакції:

"1. Установити, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.

Зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії такої довідки, виданої після 9 вересня 2015 року. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.";

2) у пункті 3 (Постанова N 637) слова "особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення," замінити словами "внутрішньо переміщеним особам".

Позивач не погоджуючись з вказаними постановами Кабінету Міністрів України зазначає, що вони обмежують його право на надання банківських послуг у сфері виплати пенсій та інших соціальних виплат для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. При прийнятті оскаржуваних постанов відповідачем було порушено право позивача на правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку.

Так, Законом України від 20.10.2014 р. N 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (Закон N 1706-VII) встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

У розумінні абзацу першого частини першої статті 1 цього Закону (Закон N 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 10 цього Закону (Закон N 1706-VII) визначено повноваження Кабінету Міністрів України з питань забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, відповідно до яких Кабінет Міністрів України:

1) координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону (Закон N 1706-VII);

2) забезпечує проведення моніторингу внутрішнього переміщення осіб, спрямовує діяльність органів виконавчої влади на усунення обставин (умов), що сприяли внутрішньому переміщенню осіб, захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, сприяння поверненню таких осіб до залишеного місця проживання та їх реінтеграції;

3) у разі настання обставин, зазначених у статті 1 цього Закону (Закон N 1706-VII), які спричинили масове (більше 100 тисяч осіб) переміщення громадян України, або у разі продовження дії обставин, зазначених у статті 1 цього Закону, понад 6 місяців затверджує комплексні державні цільові програми щодо підтримки та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб із визначенням джерел та обсягів фінансування, контролює їх виконання;

4) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Судом встановлено, що метою прийняття оскаржуваних постанов Кабінету Міністрів України є збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, забезпечення виплати пенсій та соціальних допомог, недопущення застосування шахрайських схем і протиправних дій під час здійснення таких виплат, запобігання фінансуванню тероризму.

Правовою підставою для розроблення проектів оскаржуваних нормативних актів Кабінету Міністрів України є постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 N 637 "Про здійснення соціальних виплат особам, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції" (Постанова N 637) та від 30.08.99 N 1596 "Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 04 липня 1998 року N 734".

Таким чином, враховуючи, що оскаржувана постанова була прийняття на виконання вищезазначених положень Законів та з метою реалізації політики у сфері соціального захисту переміщених осіб, то надання АТ "Ощадбанку" статусу уповноваженого банку в межах зазначеної програми здійснено Кабінетом Міністрів України на виконання Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (Закон N 1706-VII), в межах наданих законом Кабінету Міністрів України повноважень та в особливий період.

Представник відповідача під час розгляду справи пояснив, що надання можливості оскаржуваною постановою забезпечувати виплати через установи уповноваженого банку, який має найбільш розгалужену мережу банківських установ, пенсій, довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам зумовлено об'єктивною необхідністю у соціальному забезпеченні десятків тисяч осіб, що не входять до перелічених категорій.

При цьому оскаржувана постанова не тільки надає можливість забезпечити здійснення адресних виплат через установи уповноважено банку, але й водночас не позбавляє права відповідних одержувачів коштів, отримати такі виплати, та, за необхідності і бажання, розмістити отриманні кошти в будь-якій іншій банківській установі.

Разом з тим, колегія суддів враховує пояснення представника Пенсійного фонду України, який зазначив, що оскаржувані постанови ніяким чином не вплинули на кількість пенсіонерів, що одержують пенсію та грошову допомогу через поточні рахунки в Приватбанку, та права пенсіонерів на вибір такого банку. Так, станом на 01.08.2015 р. Приватбанк здійснює виплату пенсій та грошової допомоги наступній кількості пенсіонерів: 2937734; станом на 01.01.2016 р. - 3022645 та станом на 01.03.2016 р. - 3034680, у той час, коли кількість пенсіонерів у ПАТ "Державний ощадний банк України" станом на 01.08.2015 р. - 2490817; станом на 01.01.2016 р. - 2599935 та станом на 01.03.2016 р. - 2633510, тобто кількість пенсіонерів у Державному ощадбанку значно менше ніж у Приватбанку.

Разом з тим, приймаючи рішення у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України ( N 2747-IV) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом ( N 2747-IV), звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини ( N 2747-IV) та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (п. 1 резолютивної частини Рішення N 6-зп від 25 листопада 1997 року; п. 1 резолютивної частини Рішення N 9-зп від 25 грудня 1997 року; та п. 1 резолютивної частини Рішення N 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року (Рішення N 19-рп/2011)).

У Рішенні N 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України (Рішення N 19-рп/2011) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" не обґрунтував позовні вимоги, які саме його права порушуються оскаржуваними постановами Кабінету Міністрів України.

У постанові Верховного Суду України від 23 травня 2017 року по справі N 800/541/16 (Постанова N 21-3763а16, 800/541/16) суд підкреслив, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідача, внаслідок вчинення його бездіяльності та прийняття оскаржуваного рішення.

Позивач не є суб'єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваних постанов відповідачем, відповідно і дані постанови не можуть порушувати прав, свобод чи інтересів позивача.

Позивачем до матеріалів позовної заяви були додані копії заяв внутрішньо переміщених осіб про зберігання рахунків виплати пенсій та інших соціальних виплат через Приватбанк.

Вказані заяви не є довіреностями та не уповноважують Приватбанк звертатися до суду з даним позовом в інтересах внутрішньо переміщених осіб.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться Пояснювальна записка до проекту постанови "Про внесення змін до проекту постанови КМ України від 30.08.99 р. N 1596 і від 05.11.2014 р. N 637" Міністра соціальної політики України; Висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 12.08.2015 р.; Експертний висновок.

Так, згідно висновку Міністерства юстиції України до проекту оскаржуваної постанови від 12.08.2015 р. проект погоджено із зауваженнями, які було враховано Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 р. N 88 оскаржувані постанови було прийнято відповідно до параграфу 55-2 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 950 (що діяв на момент прийняття оскаржуваної постанови).

Так, параграфом 55-2 Регламенту КМУ передбачається, що у невідкладних випадках, а також з питань спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) Прем'єр-міністр або міністр за погодженням з Прем'єр-міністром може під час засідання Кабінету Міністрів внести на розгляд Кабінету Міністрів проект акта без дотримання вимог цього Регламенту щодо погодження і консультацій, проведення правової експертизи Мін'юстом, розгляду на засіданні урядового комітету

Такий проект акта ставиться на голосування і у разі його прийняття опрацьовується Секретаріатом Кабінету Міністрів без зміни його по суті (вносяться поправки, пов'язані з приведенням у відповідність з правилами нормо-проектувальної техніки, здійснюється редагування), а також забезпечується негайне оприлюднення підписаного Прем'єр-міністром акта.

Таким чином, постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 р. N 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596 і від 05 листопада 2014 року N 637" (Постанова N 615) та від 30 вересня 2015 року N 788 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596 і від 05 листопада 2014 року N 637" (Постанова N 788) прийняті в межах виключної компетенції Кабінету Міністрів України на виконання вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (Закон N 1706-VII).

Отже, враховуючи викладене, а також те, що метою прийняття оскаржуваних постанов Кабінету Міністрів України є збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, забезпечення виплати пенсій та соціальних допомог, недопущення застосування шахрайських схем і протиправних дій під час здійснення таких виплат, запобігання фінансуванню тероризму, колегія суддів приходить до висновку, що постанови від 12.08.2015 р. N 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596 і від 05 листопада 2014 року N 637" (Постанова N 615) та від 30 вересня 2015 року N 788 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596 і від 05 листопада 2014 року N 637" (Постанова N 788) прийняті Кабінетом Міністрів України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), відсутні.

Керуючись ст. ст. 2 ( N 2747-IV), 6 ( N 2747-IV), 8 ( N 2747-IV), 9 ( N 2747-IV), 77 ( N 2747-IV), 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) в редакції Закону N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV).

 

Головуючий, суддя

В. В. Амельохін

Судді:

І. А. Качур

 

ОСОБА_5


Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.