ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15.10.2013 р.

N К/800/33429/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого судді - Леонтович К. Г., суддів: Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., секретаря - Наумця О. В., за участю представників: товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра Софт" - С. В. А., товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра Сапр" - К. Т. Ю., Державної служби інтелектуальної власності України - Р. В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра Софт" на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року у справі N 2а-15294/11/2670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра Сапр" до Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра Софт" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, встановила:

У жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра Сапр" звернулося в суд з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра Софт", в якому просило: визнати нечинним та скасувати рішення Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про реєстрацію знаків на товари і послуги "ЛИРА САПР", "LIRA SAPR" та "ЛІРА САПР"; зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України визнати недійсними свідоцтва на знак для товарів і послуг N 140983, 140984, 140985, виданих третій особі, та внести необхідні зміни до Державного Реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені рішення є протиправними, оскільки позначення "ЛИРА САПР", "LIRA SAPR", "ЛІРА САПР" є тотожними, настільки, що їх можна сплутати із фірмовим найменуванням ТОВ "ЛІРА САПР", право на яке отримане до дати подання третьою особою заявки щодо таких же або споріднених товарів і послуг, та можуть ввести в оману користувачів продукції, яка ним реалізується.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнане протиправним та скасоване рішення Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про реєстрацію знаків для товарів та послуг "ЛИРА САПР", "LIRA SAPR" та "ЛІРА САПР". Визнані недійсними свідоцтва на знак для товарів та послуг N 140983, N 140984 та N 140985, зобов'язано Державну службу інтелектуальної власності України внести відповідні відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра Софт" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "ЛІРА САПР" зареєстроване 10 лютого 2011 року Шевченківською районною у місті Києві державою адміністрацією.

Згідно статуту ТОВ "ЛІРА САПР", зареєстрованого 10 лютого 2011 року, найменування товариства українською мовою - "Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРА САПР"; російською мовою: "Общество с ограниченной ответственностью "ЛИРА САПР"; англійською мовою - "LIRA SAPR", Limited trust distribution".

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ "ЛІРА САПР" є розроблення стандартного комп'ютерного забезпечення, тиражування програмного забезпечення, інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення.

Позивач в своїй господарській діяльності використовує комерційне (фірмове) найменування "ЛІРА САПР", зокрема, 25 червня 2011 року позивачем згідно свідоцтва N 38885 зареєстроване авторське право на твір "Комп'ютерна програма "ЛІРА САПР", Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України з прийняте рішення про реєстрацію авторського права на твір Комп'ютерна програма "ЛІРА-САПР" за фізичними особами та ТОВ "ЛІРА САПР".

ТОВ "ЛІРА СОФТ" також здійснює діяльність по створенню програмного забезпечення, тобто ТОВ "ЛІРА САПР" та ТОВ "ЛІРА СОФТ" працюють в одній сфері виробництва щодо тотожних або споріднених товарів.

ТОВ "ЛІРА СОФТ" 20.04.2011 р. подані до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України заявки про реєстрацію знака для товарів та послуг: "ЛИРА САПР", "LIRA SAPR" "ЛІРА САПР".

Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України 03.06.2011 р. затверджені висновки про відповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи щодо поданих згідно заявок товарних знаків. Затверджені висновки набули статусу рішень, згідно яких за ТОВ "ЛІРА СОФТ" зареєстровані знаки для товарів і послуг "ЛИРА САПР", "LIRA SAPR" та "ЛІРА САПР", та видані відповідні свідоцтва на знак для товарів та послуг N 140983, N 140984 та N 140985 відносно товарів і послуг за наступними індексами Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг: кл. 9: комп'ютерні програми оперативного обслуговування (записані), комп'ютерні програми (завантажний програмний статок), комп'ютерні програми записані; програми комп'ютерних ігор; та кл. 42: розробляння програмного статку комп'ютерів; проектування комп'ютерних систем; оновлювання програмного статку комп'ютерів; наймання (прокат) програмного статку комп'ютерів; інсталювання комп'ютерних програм; дублювання комп'ютерних програм; відновлювання комп'ютерної бази даних; комп'ютерне системне аналізування; комп'ютерне програмування; обслуговування веб-сайтів для інших.

Позивач оскаржив зазначені рішення як протиправні, оскільки зареєстровані знаки для товарів і послуг "ЛИРА САПР", "LIRA SAPR" та "ЛІРА САПР" за ТОВ "ЛІРА СОФТ" є тотожними, настільки, що їх можна сплутати із фірмовим найменуванням ТОВ "ЛІРА САПР", право на яке отримане до дати подання третьою особою заявки щодо таких же або споріднених товарів і послуг, та можуть ввести в оману користувачів продукції, яка ним реалізується.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що знаки для товарів і послуг "ЛИРА САПР", "LIRA SAPR" та "ЛІРА САПР" не відповідають умовам правової охорони та зареєстровані за ТОВ "ЛІРА СОФТ" з порушенням вимог статей 5 та 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 436/2011 (Указ N 436/2011), Державна служба інтелектуальної власності України (далі - Державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України (далі - Міністр). Державна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Оскільки Державна служба інтелектуальної власності України виступає єдиним органом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності, відтак має відповідати за позовами, що стосуються рішень в цій сфері, в тому числі, які прийняті ліквідованим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, оскільки ліквідація останнього не може бути підставою для позбавлення особи права на оскарження протиправного рішення.

Згідно обставин справи предметом спору в даних спірних правовідносинах являється рішення суб'єкта владних повноважень, тому судам необхідно перевірити чи прийняте воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, та чи відповідає рішення нормам діючого законодавства, а позовні вимоги щодо визнання недійсними свідоцтв на знак для товарів та послуг є похідним від спірного рішення органу владних повноважень.

Виходячи з наведеного суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків що має місце спір адміністративно-правового характеру.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Частина друга статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визначає, що згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Відповідно ч. 3 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.

Згідно підпункту 4.3.1.9 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року N 116 (далі по тексту - Правила), до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності.

Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

Підпунктом 4.3.2.4 Правил встановлено, що позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах. Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.

При перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно: провести пошук тотожних або схожих позначень; визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень; визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких заявлено знак, в порівнянні з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані або заявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку.

Підпункт 4.3.2.5 Правил передбачає, що для позначення, заявленого як знак, щодо якого проводиться експертиза по суті, і виявлених зареєстрованих та заявлених на реєстрацію знаків з більш раннім пріоритетом встановлюється однорідність товарів або товарів і послуг.

При встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги.

Для встановлення такої однорідності слід враховувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені; умови та канали збуту товарів, коло споживачів.

Згідно з підпунктом 4.3.2.5 Правил словесні позначення, заявлені як знаки, порівнюються з словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи.

При встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.

Стаття 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року встановлює, що фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.

Відповідно ст. 489 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Згідно ст. 159 Господарського кодексу України відомості про комерційне найменування суб'єкта господарювання вносяться за його поданням до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Суб'єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше. Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ЛІРА САПР" зареєстроване 10 лютого 2011 року Шевченківською районною у місті Києві державою адміністрацією.

Відповідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно статуту ТОВ "ЛІРА САПР", зареєстрованого 10 лютого 2011 року, найменування товариства українською мовою - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРА САПР"; російською мовою Общество с ограниченной ответственностью "ЛИРА САПР"; англійською мовою - "LIRA SAPR", Limited trust distribution. За даними витягу з Єдиного державного реєстру видами діяльності ТОВ "ЛІРА САПР" є розроблення стандартного комп'ютерного забезпечення, тиражування програмного забезпечення, інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення.

Таким чином, право інтелектуальної власності позивача на комерційне (фірмове) найменування "ЛІРА САПР" українською мовою; "ЛИРА САПР" російською мовою та - "LIRA SAPR" англійською мовою, є чинним та охороняється з моменту першого використання цього найменування, тобто з моменту державної реєстрації позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ЛІРА СОФТ" також здійснює діяльність по створенню програмного забезпечення, відтак ТОВ "ЛІРА САПР" та ТОВ "ЛІРА СОФТ" працюють в одній сфері виробництва щодо тотожних або споріднених товарів.

Позивач в своїй господарській діяльності використовує комерційне (фірмове) найменування "ЛІРА САПР", зокрема, 25 червня 2011 року позивачем зареєстроване авторське право на твір "Компютерна програма "ЛІРА-САПР", відповідно свідоцтво N 38885. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України прийняте рішення про реєстрацію авторського права на твір Комп'ютерна програма "ЛІРА-САПР" за фізичними особами та ТОВ "ЛІРА САПР".

Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованого висновку, що фірмове найменування можна вважати відомим, оскільки відомості про ТОВ "ЛІРА САПР" є загальнодоступними та містяться в мережі Інтернет на веб-сайті www.liraland.ru та є відомим споживачам у сфері автоматизованого проектування об'єктів будівництва.

Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не ставить в залежність можливість захисту фірмового найменування від рівня його відомості, як от на території всієї України чи в межах певного регіону чи сфері.

Аналізуючи наведені правові норми та обставин справи, врахувавши звукову, графічну та смислову схожість, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій дійшли, що зареєстровані за ТОВ "ЛІРА СОФТ" Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України як знаки для товарів і послуг позначення "ЛИРА САПР", "LIRA SAPR", "ЛІРА САПР" є тотожними (збігаються з ним у всіх елементах) настільки, що їх можна сплутати з фірмовим найменуванням позивача "ЛІРА САПР" українською мовою; "ЛИРА САПР" російською мовою та - "LIRA SAPR" англійською мовою, що належить ТОВ "ЛІРА САПР", яке одержало право на нього до дати подання третьою особою заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.

Крім того, використання ТОВ "ЛІРА СОФТ" позначення "ЛИРА САПР", "LIRA SAPR", "ЛІРА САПР" є такими, що можуть ввести в оману споживача щодо товару, який виробляє ТОВ "ЛІРА-САПР", оскільки очевидним є, що вони в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача товарів, які виробляє ТОВ "ЛІРА САПР", та можуть породжувати у свідомості споживача асоціації саме з особою позивача.

Суди першої та апеляційної інстанції вірно зазначили про необґрунтованість доводів відповідача та третьої особи про ідентифікуючі елементи розрізнювальних частин фірмового найменування позивача, оскільки фірмове найменування позивача - "ЛІРА САПР" українською мовою; "ЛИРА САПР" російською мовою та - "LIRA SAPR" англійською мовою, є неподільним, і жоден його елемент не може сприйматись чи використовуватись окремо; крім того, законодавство не передбачає розділення фірмового найменування на ідентифікуючі та другорядні його елементи.

Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не прийняте рішення про відмову в реєстрації знака, можливості оскарження якого вичерпані.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "ЛІРА САПР" 12 квітня 2011 року подало заяву про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні на знак (комбіноване зображення) "ЛИРА САПР" стосовно таких же товарів і послуг, на які видані свідоцтва на знаки для товарів і послуг N 140983, N 140984 та N 140985 третій особі за індексами Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг: кл. 9: комп'ютерні програми оперативного обслуговування (записані), комп'ютерні програми (завантажний програмний статок), комп'ютерні програми записані; програми комп'ютерних ігор; та кл. 42: розробляння програмного статку комп'ютерів; проектування комп'ютерних систем; оновлювання програмного статку комп'ютерів; наймання (прокат) програмного статку комп'ютерів; інсталювання комп'ютерних програм; дублювання комп'ютерних програм; відновлювання комп'ютерної бази даних; комп'ютерне системне аналізування; комп'ютерне програмування; обслуговування веб-сайтів для інших.

Разом з тим, заяви ТОВ "ЛІРА СОФТ" про реєстрацію знаків для товарів і послуг "ЛИРА САПР", "LIRA SAPR" та "ЛІРА САПР" подані 20 квітня 2011 року, тобто, пізніше ніж позивачем.

Таким чином, суди вірно зазначили, що позивач має пріоритетне право на одержання свідоцтва про реєстрацію знака для товарів і послуг "ЛИРА САПР".

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг.

Згідно ст. 12 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" на підставі рішення про реєстрацію знака та за наявності документів про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про реєстрацію знака.

Підпункт 4.4.1 Правил передбачає, що при встановленні відповідності заявленого на реєстрацію знака умовам надання правової охорони, викладеним в пункті 1 статті 5 та в статті 6 Закону, для всіх тих товарів і послуг, для яких заявлено реєстрацію знака, Відомством виноситься рішення про реєстрацію знака відносно усього переліку товарів і/або послуг.

Наведені норми частини третьої статті 10, статті 12 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та підпункту 4.4.1 Правил свідчать, що стосовно реєстрації знака для товарів і послуг приймається саме рішення, хоча його форма й не визначена Законом.

Суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків, що знаки для товарів і послуг "ЛИРА САПР", "LIRA SAPR" та "ЛІРА САПР" не відповідають умовам правової охорони та зареєстровані за ТОВ "ЛІРА СОФТ" з порушенням вимог статей 5 та 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", рішення Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про реєстрацію таких знаків є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Частина перша статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлює, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Виходячи з формулювання позовних вимог щодо зобов'язання відповідача визнати недійсними свідоцтва на знак для товарів і послуг N 140983, N 140984 та N 140985, суди вірно відмовили у їх задовольнити, оскільки свідоцтво на знак для товарів і послуг може бути визнане недійсним у судовому порядку.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведену процесуальну норму, суди попередніх інстанцій в межах повноважень обґрунтовано визнали недійсними свідоцтва на знак для товарів та послуг N 140983, N 140984 та N 140985.

Згідно з пунктом 2.3 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10 січня 2002 року N 10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо, зокрема, визнання свідоцтва недійсним повністю або частково.

Відповідно до пункту 2.4 вказаного Положення підставою для внесення відомостей до реєстру є: рішення Державної служби; рішення судових органів; клопотання або заява власника (власників) свідоцтва.

Враховуючи вищенаведене, рішення судів про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити такі дії є обґрунтованими

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про реєстрацію знаків для товарів та послуг "ЛИРА САПР", "LIRA SAPR" та "ЛІРА САПР"; визнання недійсними свідоцтва на знак для товарів та послуг N 140983, N 140984 та N 140985, зобов'язання Державну службу інтелектуальної власності України внести відповідні відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра Софт" залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. ст. 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 


Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.