КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

01.08.2017 р.

Справа N 21/44

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого - Агрикової О. В., суддів: Власова Ю. Л., Чорногуза М. Г., при секретарі судового засідання - Степанці О. В., від позивача - П. Д. М. (дов. [...]); К. І. М. (дов. [...]); від відповідача 1 - І. Ю. (дов. [...]); Є. С. М. (дов. [...]); від відповідача 2 - не з'явились; від відповідача 3 - не з'явились;від відповідача 4 - не з'явились; від відповідача 5 - П. О. Ю. (керівник); від третьої особи 1 - Г. В. О (дов. [...]); від третьої особи 2 - М. Д. Є. (дов. [...]); від третьої особи 3 - не з'явились; від третьої особи 4 - Н. Т. С. (дов. [...]); від прокуратури - К. І. В. (посвідчення [...]); вільний слухач - ОСОБА_11 (посвідчення водія НОМЕР_1 від 15.06.2007 року); розглянувши апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Надра України" на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 року у справі N 21/44 (головуючий суддя Шевченко Е. О., судді Мандриченко О. В., Головатюк Л. Д.) за позовом Кабінету Міністрів України до 1) Національної акціонерної компанії "Надра України", 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Медінвесттрейд", 3) Новопетрівської сільської ради, 4) комунального підприємства Київської обласної ради "Вишгородське бюро технічної інвентаризації", 5) товариства з обмеженою відповідальністю "Танталіт", треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: 1) Фонд державного майна України, 2) Міністерство екології та природних ресурсів України, 3) Державне управління справами, 4) приватний нотаріус Т. Ю. В., за участю прокуратури міста Києва, про визнання недійсним договору та свідоцтва про право власності, встановив:

У травні 2008 року Кабінет Міністрів України подав до господарського суду міста Києва позов до НАК "Надра України", ТОВ "Медінвесттрейд", Новопетрівської сільської ради, КП Київської обласної ради "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним договору міни нерухомого майна.

Позов обґрунтовано тим, що майно, яке є предметом договору міни, є державною власністю і передане Компанії у користування, не підлягає відчуженню відповідно до п. 26 Статуту НАК "Надра України" та ст. 293 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2008 року до участі у справі N 21/44 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Фонд державного майна України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державне управління справами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2008 року до участі у справі N 21/44 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено приватного нотаріуса Т. Ю. В. та ТОВ "Танталіт".

03.07.2008 року позивачем подано господарському суду міста Києва заяву, згідно якої позивачем змінено позовні вимог, а саме:

1. визнати недійсним договір міни від 25.09.2007 року, укладений між НАК "Надра України" та ТОВ "Медінвесттрейд";

2. визнати недійсними договори купівлі-продажу від 19.11.2008 року, укладені між ТОВ "Медінвесттрейд" та ТОВ "Танталіт";

3. скасувати рішення виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради від 25.09.2007 року N 185 та рішення, яким погоджено видати свідоцтво про право власності ТОВ "Медінвесттрейд" на будинок N 123-а по вул. Межигірській с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та майно комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", яке розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19;

4. визнати недійсним свідоцтва про право власності НАК "Надра України" від 25.09.2007 серії САВ N 439903 та САВ N 439904 на будинок N 123-а по вул. Межигірській с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та майно комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", яке розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19, та свідоцтв про право власності на ці ж об'єкти, видані ТОВ "Медінвесттрейд" (й іншим особам).

Вказана заява судом першої інстанції прийнята.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2008 року до участі у справі N 21/44 в якості відповідача залучено ТОВ "Танталіт".

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2008 року у справі N 21/44 у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що майно, яке є предметом договору міни є власністю товариства, тому на зазначене майно не поширюються обмеження встановлені п. 27 Статуту НАК "Надра України" стосовно заборони відчуження майна та ст. 293 Господарського кодексу України. При цьому суд взяв до уваги, відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, встановлений у справі N 6/655 факт, що зміст, форма і порядок укладання оспорюваного договору міни не суперечать Цивільному кодексу та Господарському кодексу України, іншим актам цивільного і господарського законодавства.

Не погодившись з прийнятим рішенням, НАК "Надра України" подала до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 року у справі N 21/44 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки воно не ґрунтується на допустимих доказах, а висновки не відповідають матеріалам справи. Зокрема, скаржник вказує, що в даному випадку мають місце обставини за яких державне майно виступило об'єктом міни за правочином, укладеним не з державним чи комунальним підприємством, що свідчить про порушення при його укладенні положень ч. 4 ст. 293 Господарського кодексу України. Також, апелянт зазначив, що обставини якими судом першої інстанції обґрунтовувався висновок про законність оскаржуваного договору наразі скасовані постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2017 року у справі N 6/655, тобто, на думку скаржника, має місце спростування покладених в основу рішення обставин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 року у справі N 21/44 апеляційну скаргу НАК "Надра України" на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 року у справі N 21/44 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О. В., судді Жук Г. А., Чорногуз М. Г. та призначено розгляд справи на 20.06.2017 року.

23.05.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Танталіт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просило суд відмовити в прийнятті до розгляду апеляційної скарги НАК "Надра України" на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 року у справі N 21/44.

У зв'язку з перебуванням судді Жук Г. А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою здійснено заміну судді Жук Г. А. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол від 19.06.2017 року.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.06.2017 року апеляційну скаргу НАК "Надра України" на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 року у справі N 21/44 передано на розгляд колегії суддів у складі: Агрикової О. В. (головуючий), Власов Ю. Л., Чорногуз М. Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 року справу N 21/44 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Агрикової О. В. (головуючий), Власов Ю. Л., Чорногуз М. Г.

20.06.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від НАК "Надра України" надійшли письмові пояснення по справі, в яких остання просила апеляційну скаргу НАК "Надра України" на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 року у справі N 21/44 задовольнити, вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

20.06.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшов відзив, в якому останній просив апеляційну скаргу НАК "Надра України" на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 року у справі N 21/44 задовольнити.

20.06.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Міністерства екології та природних ресурсів України надійшов відзив, в якому останнє просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 року у справі N 21/44 та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

20.06.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Танталіт" надійшло клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу під час розгляду справи N 21/44.

20.06.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від приватного нотаріуса Т. Ю. В. та Кабінету Міністрів України надійшли клопотання про відкладення розгляду справи N 21/44, які судом розглянуто та задоволено, ухвалено відкласти розгляд справи N 21/44.

Також 20.06.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача 5 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 20.06.2017 року здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 року замінено Міністерство охорони навколишнього природного середовища України його процесуальним правонаступником - Міністерством екології та природних ресурсів України та відкладено розгляд справи на 13.07.2017 року.

12.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Новопетрівської сільської ради надійшли письмові пояснення в яких остання просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника.

13.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від прокуратури міста Києва надійшла заява про вступ прокурора у справу з метою захисту інтересів держави.

13.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Державного управління справами надійшли письмові пояснення.

Також, 13.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Танталіт" надійшло клопотання про припинення провадження у справі, письмові пояснення в яких останнє просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а також клопотання про долучення до матеріалів справи копії ухвали господарського суду міста Києва від 27.06.2017 року про припинення провадження у справі N 6/655.

В судовому засіданні 13.07.2017 року відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.07.2017 року.

18.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Фонду державного майна надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Крім того, 18.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від прокуратури міста Києва надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

19.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від НАК "Надра України" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язки з тим, що представник компанії, який брав участь у всіх засіданнях по даній справі ОСОБА_16 перебуває у відпустці.

19.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від приватного нотаріуса Т. Ю. В. надійшло клопотання про витребування додаткових документів.

Також, 19.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Міністерства екології та природних ресурсів України надійшли письмові пояснення.

Від Кабінету Міністрів України, 19.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 року розгляд справи відкладено на 28.07.2017 року.

25.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

26.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від прокуратури надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

27.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Міністерства екології та природних ресурсів України надійшли заперечення на клопотання про припинення провадження у справі.

Також, 27.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від приватного нотаріуса Т. Ю. В. надійшли письмові пояснення та клопотання про залишення позову без розгляду.

27.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від прокуратури надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

28.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від прокуратури надійшли письмові пояснення.

28.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Кабінету Міністрів України надійшли заперечення на клопотання про припинення провадження у справі.

28.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Міністерства екології та природних ресурсів України надійшли письмові пояснення.

28.07.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Танталіт" надійшла заява про відвід головуючого судді Агрикової О. В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2017 року заяву ТОВ "Танталіт" про відвід судді Київського апеляційного господарського суду Агрикової О. В. у справі N 21/44 залишено без задоволення

В судовому засіданні 28.07.2017 року товариством з обмеженою відповідальністю "Танталіт" заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів розглянуте та задоволене.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2017 року розгляд справи відкладено на 01.08.2017 року.

В судовому засіданні 01.08.2017 року представник відповідача 5 відмовився від поданого раніше клопотання про зупинення провадження у справі, одночасно заявив усне клопотання про витребування у відповідача 1 листа N 01-2108/2-08 від 28.09.2007 року, а також просив не долучати до матеріалів справи лист поданий через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду Фондом державного майна України N 10-19-1012 від 24.09.2007 року. Представник третьої особи 4 просив не долучати до матеріалів справи подані через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду прокуратурою міста Києва додаткові документи.

Представник відповідача 1 надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники позивача, третьої особи 1 та третьої особи 2 надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду, підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представники відповідача 5 та третьої особи 4 надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Щодо клопотання приватного нотаріуса Т. Ю. В. та ТОВ "Танталіт" про витребування доказів колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання про витребування доказів, третя особа 4 зазначає, що для підтвердження або спростування факту того, що НАК "Надра України" за своїм правовим статусом станом на 25.09.2007 року була державною холдинговою компанією необхідним є витребування від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, яким на даний час можна вважати Міністерство юстиції України, письмового документального підтвердження щодо реєстрації чи не реєстрації станом на 25.09.2007 року НАК "Надра України" у державному реєстрі холдингових компаній України.

Відповідач 5, в свою чергу, в обґрунтування свого клопотання про витребування листа НАК "Надра України" N 01-2108/2-08 від 28.09.2007 року не зазначає, які обставини вказаний документ буде підтверджувати або спростовувати.

Розглянувши клопотання позивача 5 та третьої особи 4 про витребування додаткових доказів, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Положеннями п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (Постанова N 18) визначено, що звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

Колегія суддів наголошує на тому, що з аналізу наведеної статті слідує, що витребування доказу є правом, а не обов'язком суду. Суд вправі відхилити клопотання про витребування доказу, якщо цей доказ не стосується справи або недопустимий, а також якщо певні обставини підтверджено іншими доказами, які є в матеріалах справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що зазначені докази не стосуються даної справи, сторонами не надано суду вмотивованих обґрунтувань, які саме обставини вони можуть підтвердити або спростувати, відтак вказані клопотання задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання приватного нотаріуса Т. Ю. В. про залишення позову без розгляду колегія суддів зазначає наступне.

Як вказано у клопотанні про залишення позову без розгляду, в провадженні Київського апеляційного господарського суду перебуває справа N 21/129 за позовом Кабінету Міністрів України до НАК "Надра України", ТОВ "Танталіт", ТОВ Медінвесттрейд", про визнання недійсним договору міни та договорів купівлі-продажу, предметом позовних вимог у якій є визнання недійсним договору міни від 25.09.2007 року, укладеного між НАК "Надра України" та ТОВ "Медінвесттрейд" та двох договорів купівлі-продажу від 19.11.2007 року, укладених між ТОВ "Медінвесттрейд" та ТОВ "Танталіт", тобто фактично у провадженні господарського суду є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Згідно п. 4.8 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (Постанова N 18) залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Відповідно до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

4) змінити рішення.

Проте, представником приватного нотаріуса Т. Ю. В. в прохальній частині клопотання не зазначено, що останній просить зробити з рішенням суду першої інстанції, тобто, з аналізу вказаної прохальної частини вбачається, що представник просить залишити позов без розгляду з одночасним залишенням рішення суду першої інстанції про відмову в позові без змін, що є процесуально неможливим.

З огляду на вищевикладене, колегією суддів відхиляється клопотання приватного нотаріуса Т. Ю. В. про залишення позову без розгляду.

Колегія суддів також відхиляє клопотання позивача 5 та третьої особи 4 щодо не долучення до матеріалів справи додаткових доказів поданих Фондом державного майна та прокуратурою міста Києва виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Частиною 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до п. 2.1.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України N 28 від 20.02.2013 року (Наказ N 28) (далі - інструкція з діловодства) позовні заяви, апеляційні, касаційні скарги, судові справи, а також інші документи і матеріали, що стосуються розгляду справ у суді, приймає та реєструє в автоматизованій системі канцелярія суду відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Згідно з п. 3.1.1 інструкції з діловодства (Наказ N 28) Канцелярія суду забезпечує приймання непроцесуальних документів, які:

1) надійшли як поштова кореспонденція;

2) надані особисто або кур'єром (документи для підтвердження особи не вимагаються);

3) оформлені телеграмою;

4) надійшли факсимільним повідомленням;

5) надійшли електронною поштою;

6) надійшли за допомогою сайту суду шляхом заповнення електронної форми, якщо таку створено;

7) передані від керівництва суду, якщо документи були отримані під час ведення особистого прийому керівництвом суду.

Пунктом 3.1.8 інструкції з діловодства (Наказ N 28) реєстрація непроцесуального документа здійснюється шляхом включення до автоматизованої системи документообігу суду таких його реквізитів:

1) дата реєстрації, що є датою надходження до суду (присвоюється автоматизованою системою автоматично);

2) індекс відповідно до номенклатури справ та порядковий номер документа;

3) форма доставляння (поштове відправлення, одержано на особистому прийомі, одержано від кур'єра, факсограма, електронне повідомлення, телеграма);

4) найменування організації або прізвище та ініціали особи, яка підписала документ;

5) вид документа та його заголовок;

6) вихідний номер документа, якщо такий є, і дата його створення;

7) додатки до документа (якщо такі є);

8) строк виконання, якщо такий встановлено документом або законодавством;

9) прізвище та ініціали особи, яка зареєструвала документ.

Також пунктом 3.9.1 інструкції з діловодства (Наказ N 28) встановлено, що непроцесуальні документи формуються у справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду відповідно до затвердженої номенклатури справ.

Отже, враховуючи те, що інструкцією з діловодства передбачено обов'язкову реєстрацію всіх вхідних непроцесуальних документів, що стосуються справи канцелярією, у суду відсутні підстави для відмови у долученні зареєстрованих у автоматизованій системі документообігу суду документів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Також, колегія суддів звертає увагу, що у наданих прокуратурою міста Києва додаткових письмових доказах наявні документи, що були витребувані ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що лист N 10-19-1012 від 24.09.2007 року (т. 3, а. с. 147), а також подані прокуратурою додаткові документи завірені належним чином, відтак немає підстав сумніватися у відповідності вказаних вище доказів оригіналам.

Відтак, за результатом розгляду клопотання про витребування документів, про залишення позову без розгляду та усних клопотань щодо відмови у прийнятті додаткових доказів, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд даної справи на підставі зібраних доказів та їх аналізу в сукупності є можливим. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 року, ратифікованої Україною 17.07.97 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, колегія суддів зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у даній справі, колегія суддів наголошує, що до спірних правовідносин застосовує законодавство, яке діяло на час укладення оспорюваних договорів.

Місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України N 405-р від 13.06.2007 року "Про передачу комплексу споруд до сфери управління Мінприроди" погоджено з пропозицією Мінприроди, погодженою з Державним управлінням справами і Фондом державного майна, щодо передачі до сфери управління Мінприроди комплексу споруд "Урочище Межигір'я" (с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області).

Відповідно до розпорядження керівника Державного управління справами N 187 від 19.06.2007 року "Про передачу комплексу споруд до сфери управління Мінприроди" вбачається, що передано із сфери управління Державного управління справами та балансу Комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" (ОСОБА_17.) до сфери управління Мінприроди комплекс "Урочище "Межигір'я" (с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області), що перебуває у державній власності.

Розпорядженням N 521-р від 11.07.2007 року Кабінету Міністрів України "Про передачу майна до статутного капіталу НАК "Надра України" (із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року за N 585-р) прийнято пропозицію Мінприроди, погоджену з Фондом державного майна, щодо передачі до статутного капіталу НАК "Надра України" будівель, розташованих по вул. Володимирській, 34, і вул. Золотоворітській, 9, у м. Києві, будівель, споруд та іншого майна, що розташовано на території урочища "Межигір'я" та перебуває у сфері управління Мінприроди, згідно з переліком, що додається до оригіналу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України N 584-р від 25.07.2007 року "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.07.2007 року N 405" внесено наступні зміни:

у назві слова "комплексу споруд" замінити "будівель, споруд та іншого майна комплексу відпочинку "Пуща-Водиця";

у тексті слова "комплексу споруд "Урочище Межигір'я" (с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області)" замінити словами і цифрами "будівель, споруд та іншого майна, що розташовано на території урочища "Межигір'я" та закріплене за комплексом відпочинку "Пуща-Водиця" (м. Київ, вул. Вишгородська, 150), згідно з переліком, що додається до оригіналу".

В подальшому, розпорядженням керівника Державного управління справами N 249 від 28.08.2007 року "Про внесення змін до розпорядження керівника Державного управління справами від 19.06.2007 року N 187" внесено такі зміни:

у назві розпорядження та додатка до нього слова "комплексу споруд" замінити словами "будівель, споруд та іншого майна комплексу відпочинку "Пуща-Водиця";

у пункті 1 слова "комплекс споруд "Урочище "Межигір'я" (с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області)" замінити словами і цифрами "будівель, споруд та іншого майна, що розташовано на території урочища "Межигір'я" та закріплене за комплексом відпочинку Пуща-Водиця" (м. Київ, вул. Вишгородська, 150), згідно з переліком, що додається до оригіналу.

Рішенням Виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 04.09.2007 року за N 175 на підставі заяви голови правління НАК "Надра України" С. Е. А. було вирішено надати поштову адресу комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я" вул. Івана Франка, 19 села Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області.

11.09.2007 року Постановою Кабінету Міністрів України внесено зміни до Статуту Національної акціонерної компанії "Надра України" щодо розміру статутного фонду.

13.09.2007 року правлінням компанії НАК "Надра України" на своєму засіданні було погоджено обмін в установленому порядку комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" (Київська обл. Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19) на нежитлові будівлі, розташовані в місті Києві по вул. Паркова дорога, будинок 3-5-7 (літ. А, літ. Б).

В подальшому рішенням Спостережної ради Компанії НАК "Надра України" від 21.09.2007 року було надано згоду відповідачу-1 на відчуження шляхом обміну в установленому законодавством порядку комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" (Київська обл. Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19) на нежитлові будівлі, розташовані в місті Києві по вул. Паркова дорога, будинок 3-5-7 (літ. А, літ. Б).

Рішенням виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області N 185 від 25.09.2007 року вирішено оформити право державної власності на Державу в особі Кабінету Міністрів України (НАК "Надра України") на нерухоме майно, яке розташоване по вул. І. Франка, 19, с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, а також на нерухоме майно, яке розташоване по вул. Межигірська, 123-а, с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

На підставі вказаного вище рішення, Вишгородським районним у Київській області бюро технічної інвентаризації видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.09.2007 року САВ 439903 і свідоцтвом про права власності на нерухоме майно від 25.09.2007 року САВ 439904, будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку "Пуща Водиця" урочища "Межигір'я" у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Івана Франка, 19 і по вулиці Межигірській, 123 "А". Власником майна зазначено - держава в особі Кабінету Міністрів України / Національна акціонерна компанія "Надра України". Форма власності - державна.

25.09.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Медінвесттрейд" та Національною акціонерною компанією "Надра України" було укладено договір міни (далі - Договір міни). (а. с. 11-13).

Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Т. Ю. В.

Відповідно до договору міни ТОВ "Медінвесттрейд" передало НАК "Надра України" нежилі приміщення за номерами 3-5-7 по вулиці Паркова дорога в місті Києві сукупною оціночною вартістю 93115419 грн., а НАК "Надра України" передав ТОВ "Медінвесттрейд" будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку "Пуща Водиця" у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Івана Франка, 19, та по вулиці Межигірській, 123 "А", сукупною оціночною вартістю 91771 620 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі від 26.09.2007 року згідно з договором міни від 25.09.2007 року НАК "Надра України" передало, а ТОВ "Медінвесттрейд" прийняло у власність будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку "Пуща-Водиця", "Урочище Межигір'я" (с. Нові Петрівці, Вишгородського району, Київської області) згідно додатків N 1, 2. (а. с. 17).

На підставі договору міни, 05.10.2007 року за ТОВ "Медінвесттрейд" зареєстроване право власності на нерухоме майно, а саме комплекс відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", що розташоване по вул. І. Франка, 19 в с. Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області та будинку за адресою вул. Межигірська, 123-а, с. Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області.

В матеріалах справи також наявний договір купівлі-продажу від 19.11.2007 року, укладений між ТОВ "Медінвесттрейд" (продавець) та ТОВ "Танталіт" (покупець) відповідно до якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно по вул. Межигірській, 123-а, с. Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області. (а. с. 61-62).

Також, в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу від 19.11.2007 року, укладений між ТОВ "Медінвесттрейд" (продавець) та ТОВ "Танталіт" (покупець) відповідно до якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно комплекс відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", що розташоване за адресою Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, "Вишгородський масив", вул. І. Франка, 19. (а. с. 63-64).

На підставі вказаних вище договорів купівлі-продажу, Вишгородським бюро технічної інвентаризації 20.11.2007 року зареєстровано право власності за ТОВ "Танталіт" на комплекс відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", що розташоване за адресою Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, "Вишгородський масив", вул. І. Франка, 19 та будинку за адресою вул. Межигірська, 123-а, с. Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області. (а. с. 65-66).

Звертаючись з даним позовом, позивач вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 293 Господарського кодексу України об'єктом міни не може бути майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни не є відповідно державним чи комунальним підприємством. З урахуванням викладеного Компанія не мала права укладати договір міни з недержаним підприємством. На думку позивача внаслідок укладення договору міни від 25.09.2007 року проведено незаконний обмін державного майна, чим порушено право власності держави в особі Кабінету Міністрів України на спірний об'єкт та право ефективного управління майном.

Відтак, позивач просив суд першої інстанції (з врахуванням зміни позовних вимог):

1. визнати недійсним договір міни від 25.09.2007 року, укладений між НАК "Надра України" та ТОВ "Медінвесттрейд";

2. визнати недійсними договори купівлі-продажу від 19.11.2008 року, укладені між ТОВ "Медінвесттрейд" та ТОВ "Танталіт";

3. скасувати рішення виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради від 25.09.2007 року N 185 та рішення, яким погоджено видати свідоцтво про право власності ТОВ "Медінвесттрейд" на будинок N 123-а по вул. Межигірській с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та майно комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", яке розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19;

4. визнати недійсним свідоцтва про право власності НАК "Надра України" від 25.09.2007 серії САВ N 439903 та САВ N 439904 на будинок N 123-а по вул. Межигірській с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та майно комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", яке розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19, та свідоцтв про право власності на ці ж об'єкти, видані ТОВ "Медінвесттрейд" (й іншим особам).

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 25.09.2007 року майно, що було передано відповідачем за договором міни, перебувало у власності НАК "Надра України" у складі її статутного капіталу. Зокрема, майно було передано розпорядженням Кабінету Міністрів України N 521 від 11.07.2007 року та розпорядженням Кабінету Міністрів України N 585-р від 25.07.2007 року.

Передання НАК "Надра України" будівель, споруд та іншого майна комплексу відпочинку "Пуща Водиця" у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Івана Франка, 19 і по вулиці Межигірській, 123 "А", що передувало у часі укладенню договору міни, оскаржуваного позивачем, відбулося в межах повноважень, відповідно до підстав та в порядку, визначених чинним законодавством України.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Предметом судового розгляду у даній справи, зокрема, є матеріально-правова вимога про визнання недійсним договору міни від 25.09.2007, укладеного між ТОВ "Медінвесттрейд" та НАК "Надра України" з підстав невідповідності даної угоди нормам чинного законодавства, а саме, ч. 4 ст. 293 Господарського кодексу України, якою встановлені обмеження щодо об'єкта міни, яке належить до державної або комунальної власності.

Тобто для правильного вирішення справи перш за все необхідно надати оцінку правовому режиму майна, що було предметом спірного договору міни.

Як вбачається із матеріалів справи майно, а саме, будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку "Пуща Водиця" у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Івана Франка, 19 і по вулиці Межигірській, 123 "А", передавалось розпорядженням Кабінету Міністрів України N 521 від 11.07.2007 року та розпорядженням Кабінету Міністрів України N 585-р від 25.07.2007 року до статутного капіталу НАК "Надра України".

Матеріали справи містять рішення виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області N 185 від 25.09.2007 року та виданими на його підставі Вишгородським районним у Київській області бюро технічної інвентаризації свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.09.2007 року САВ 439903 і свідоцтво про права власності на нерухоме майно від 25.09.2007 року САВ 439904, в яких зазначено, що будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку "Пуща Водиця" урочища "Межигір'я" у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Івана Франка, 19 і по вулиці Межигірській, 123 "А" сукупною оціночною вартістю 91771620,00 грн. належать на праві власності державі, власник - Держава в особі Кабінету Міністрів України / Національна акціонерна компанія "Надра України".

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до частини 3 ст. 145 Господарського кодексу України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 Статуту НАК "Надра України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 року N 1460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року N 886, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), НАК "Надра України" заснована відповідно до Указу Президента України від 14.06.2000 року N 802 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр". Компанія є відкритим акціонерним товариством.

Указом Президента України від 14.06.2000 року N 802/2000 постановлено:

1) здійснити в установленому порядку заходи щодо створення у місячний строк Національної акціонерної компанії "Надра України" (далі - Компанія), зокрема: а) затвердити статут Компанії; б) затвердити персональний склад спостережної ради Компанії, призначити голову, заступників голови та членів правління Компанії; в) забезпечити формування статутного фонду Компанії. З цією метою, зокрема, визначити: відкриті акціонерні товариства, пакети акцій яких закріплено в установленому порядку в державній власності і які передаються до статутного фонду Компанії; державні та казенні підприємства, які підлягають перетворенню в державні акціонерні товариства, з наступною передачею акцій до статутного фонду Компанії; г) затвердити перелік державного майна, яке передається в користування Компанії для забезпечення її діяльності;

2) вирішити в установленому порядку питання щодо закріплення у державній власності 100 відсотків акцій Компанії, а також недопущення відчуження цих акцій з державної власності, використання для формування статутних фондів будь-яких підприємств та передачі в управління будь-яким особам;

3) привести свої рішення у відповідність із цим Указом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2000 року N 1128, яка прийнята на виконання Указу Президента України від 14.06.2000 року N 802/2000 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр", утворено Національну акціонерну компанію "Надра України".

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 року N 1273, яка прийнята на виконання Указу Президента України від 14.06.2000 року N 802/2000 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр", зобов'язано Фонд державного майна передати у місячний строк до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Надра України" 100 відсотків акцій державної акціонерної холдингової компанії "Укргеолреммаш". Передати до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Надра України" майно підприємств згідно з додатком 3 з наступним їх перетворенням у дочірні підприємства Компанії. Установити, що 100 відсотків акцій Національної акціонерної компанії "Надра України" закріплюються у державній власності. Відчуження цих акцій з державної власності, використання для формування статутних фондів будь-яких підприємств та передача в заставу не допускається.

Статтею 75 ГК України визначено особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств, згідно з якими відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з ФДМ України. Інші особливості господарської та соціальної діяльності державних комерційних підприємств визначаються законом.

Згідно зі ст. 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 803 від 06.06.2007 р., відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами; рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

У своєму листі "Роз'яснення порядку реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна залежно від форм власності" від 11.01.2007 р. N 19-32/2 Міністерство юстиції України, зокрема вказує, що аналіз норм чинного законодавства дає підстави вважати, що акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим май на у порівнянні з іншими господарськими товариствами, які створюються у загальному порядку. А саме, державне майно, пере дане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у держав ній власності і відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури. У зв'язку з цим власником майна, переданого до статутного фонду акціонерного товариства, є держава в особі Кабінету Міністрів України (чи іншого органу виконавчої влади, який виступив засновником такого товариства), майно якої передано до статутного фонду державного акціонерного товариства.

Відповідно до ст. 18 Статуту НАК "Надра України" засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений Господарським кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. (ч. 2 ст. 145 ГК України). Колегією суддів встановлено, що відповідного рішення Кабінетом Міністрів України, як власника майна, що передано до статутного фонду НАК "Надра України", про зміну правового режиму цього майна - не приймалось.

При цьому, колегія суддів зазначає, що законодавство про приватизацію не містить у собі такої підстави зміни державної форми власності на майно на приватну, як передання такого майна в якості внеску до статутного фонду (капіталу) створеного акціонерного товариства. Аналіз положень нормативно-правових актів, які стосуються приватизації державного майна, дає підстави зробити висновок, що зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації. Як вбачається з листа ФДМ України N 10-19-1012 від 21.09.2007 р. (Т. 3, а. с. 147) рішення про приватизацію НАК "Надра України" не приймалося.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що, майно акціонерного товариства, переданого державою до статутного фонду акціонерного товариства, сто відсотків акцій статутного фонду (капіталу) якого залишається у власності держави, має ознаки державного майна і відносно такого майна діють обмеження щодо вільного розпорядження, які передбачені для державного майна. А відтак, враховуючи вищевикладене, передане державою до статутного фонду акціонерного товариства майно, не змінює свого правового режиму та залишається державною власністю.

Системний аналіз норм чинного законодавства та норм Статуту НАК "Надра України" дає можливість дійти висновку, що правовий режим майна переданого державою згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України N 521 від 11.07.2007 року в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України N 585 від 25.07.2007 року, а саме, будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку "Пуща Водиця" у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вул. І. Франка, 19 та по вул. Межигірській, 123 "А", до статутного капіталу НАК "Надра України" є державна власність.

Даний висновок підтверджується і матеріалами справи, а саме, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.09.2007 р. САВ 439903 і свідоцтва про права власності на нерухоме майно від 25.09.2007 р. САВ 439904 зазначена форма власності - державна, власник - Держава в особі Кабінету Міністрів України / Національна акціонерна компанія "Надра України". Тобто правовий режим майна яке було предметом договору міну визначено як державне майно.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене норми чинного законодавства та той факт, що матеріали справи не містять, а сторонами справи не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну правового режиму майна, що є предметом спірного договору, чи зміну форми власності з державної на приватну, колегія суддів дійшла до висновку, що у даному випадку передача нерухомого майна до статутного капіталу відповідача 1 не свідчить про автоматичне виникнення у нього майнових прав, зокрема, права власності на об'єкти нерухомості, що є предметом спірної угоди.

З врахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що предметом спірного договору міни було державне майно, специфіка статусу якого передбачає особливості реалізації щодо нього будь-яких прав з розпорядження ним, в т. ч. щодо укладення договору міни.

Відповідно до ч. 4 ст. 293 Господарського кодексу України не може бути об'єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством.

Колегією суддів встановлено, що друга сторона спірного договору міни - відповідач-2, не є відповідно державним чи комунальним підприємством.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими (в редакції на момент укладення спірного договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Статтею 203 ЦК України передбачено:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин, оскаржуваний правочин міни від 25.09.2007 року, укладений між НАК "Надра України" та ТОВ "Медінвесттрейд" на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України є недійсним, оскільки не відповідає ч. 4 ст. 293 Господарського кодексу України.

Що стосується заперечень представника приватного нотаріуса Т. Ю. В. що майно, яке є предметом спірного договору міни, не відноситься до основних фондів, яке належить до державної власності, а тому виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 293 ГК України, колегія суддів зазначає наступне.

Третя особа 4 вказує, що спірне майно передане за оспорюваними договором міни, не було основним фондом, що перебувало у державній власності. Також, останнім зазначено, що поняття "основні фонди" є фактично поняттям бухгалтерським (обліковим). Для класифікації активу, як основного фонду підприємства зі слів третьої особи 4 необхідним є, серед іншого, наявність такого активу у відповідному бухгалтерському обліку підприємства та його включення до групи активів "основні фонди" на підставі первинних документів та відображення у самостійному балансі підприємства. Доказів знаходження цього майна на балансі НАК "Надра України" сторонами у справу не надано. При цьому, представником приватного нотаріуса Т. Ю. В не вказано, які саме мають бути первинні документи, де відображається дані про включення до групи активів "основні фонди".

Відхиляючи дані доводи, колегія суддів звертає увагу на той факт, що дослідження питання знаходження майна, яке було предметом міни, на балансі відповідача 1 не входить до предмету дослідження у межах даної справи, оскільки знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. (п. 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 02.04.94, N 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності", Чинний).

Пунктом 3 ст. 139 Господарського кодексу України визначено, що основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до Державного класифікатора України "Класифікація основних фондів" затвердженого наказом Держстандарту України 19.08.97 року N 507, "Основні фонди" - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Одиницею обліку основних фондів є інвентарний об'єкт, включаючи усі пристрої і приладдя або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи.

Класифікацію побудовано за ознаками функціонального призначення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 1996 р. N 1075 "Про затвердження Положення про порядок визначення амортизації та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу)" і поділяється на такі групи:

- група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;

- група 2 - транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі; меблі, конторське (офісне) обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичного оброблення інформації;

- група 3 - інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1 і 2, включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу і продуктивну худобу та багаторічні насадження.

Відтак, баланс основних фондів підприємства це система показників, які характеризують стан і рух основних фондів підприємств загалом і окремо за елементами чи групами фондів за певний період.

Як встановлено вище, спірне майно, яке передане за договором міни, належить до державної власності та належить до основних фондів.

Відтак, доводи приватного нотаріуса Т. Ю. В. щодо відсутності підстав для того, щоб можна було би визнавати обґрунтованими та правильними твердження апелянта про невідповідність договору міни вимогам ч. 4 ст. 293 Господарського кодексу України є без підставними та необґрунтованими.

Щодо доводів позивача про порушення положень п. 26 Статуту щодо погодження правлінням та Спостережною радою Компанії спірного договору міни, колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 5, п. 10 ст. 59 Статуту Компанії до компетенції спостережної ради Компанії належить, зокрема:

- затвердження договорів (правочинів), укладених на суму, що перевищує еквівалентну 200000 мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених законом на дату укладення договорів (правочинів);

- прийняття рішення про продаж або відчуження будь-яким іншим способом майна Компанії, переданого засновником до її статутного фонду, з урахуванням установлених цим Статутом обмежень.

Пунктом 12 статті 68 Статуту Компанії до повноважень правління, зокрема, відноситься погодження договорів про спільну інвестиційну діяльність, договорів оренди, відчуження основних засобів, підряду, що укладаються

Компанією.

Приймаючи відповідні рішення від 13.09.2007 року Правлінням компанії НАК "Надра України" та рішення від 21.09.2007 року Спостережної ради Компанії НАК "Надра України" про надання згоди відповідачу-1 на відчуження шляхом обміну в установленому законодавством порядку комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" (Київська обл. Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19) на нежитлові будівлі, розташовані в місті Києві по вул. Паркова дорога, будинок 3-5-7 (літ. А, літ. Б), не було взято до уваги обмеження встановлені статтею 26 Статуту Компанії. А саме, майно, що є державною власністю і передане Компанії у користування та/або управління, не підлягає відчуженню.

Як встановлено колегією суддів, з врахуванням вимог вищезазначених норм чинного законодавства, майно, яке було предметом спірного договору міни є державною власністю та відповідно до обмежень встановлених ст. 26 Статуту не підлягає відчуженню. Тобто, приймаючи вищезазначені рішення Правління та Спостережна рада Компанії НАК "Надра України" діяли з перевищенням повноважень.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Правлінням та Спостережної радої НАК "Надра України" відповідними рішеннями від 13.09.2007 р. та 21.09.2007 р. надавалась згода на відчуження шляхом обміну лише комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" (Київська обл. Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19). Питання щодо відчуження нерухомого майна, яке розташоване по вулиці Межигірська, 123-а, села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, вищезазначеними рішеннями не розглядалось, інших рішень щодо погодження відчуження цього майна сторонами по справі суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги Кабінету Міністрів України про визнання недійсним договору міни від 25.09.2007 року, укладеного між НАК "Надра України" та ТОВ "Медінвесттрейд" підлягають задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва в цій частині скасуванню, як такого, що прийнято з неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Колегія суддів також звертає увагу, що як свідчить зміст позовної заяви Кабінету Міністрів України, підставою позову не було визначено порушення НАК "Надра України" вимог ст. 6 Закону України "Про холдингові компанії в Україні" та під час розгляду в суді першої інстанції позивач не посилався на не відповідність оспорюваного договору міни вимогам цього Закону.

Приписи частини четвертої статті 22 ГПК (щодо зміни предмету та підстав позову) не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій. (п. 3.12 постанови пленуму ВГСУ від 28.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (Постанова N 18)). Одночасно, колегія суддів наголошує, що право змінити предмет або підстави позову чинним процесуальним законодавством надано виключно позивачу. В даному випадку з апеляційної скаргою звернувся відповідач 1, а відтак, заявлені в апеляційній скарзі відповідачем 1 нові підстави позову колегією суддів не розглядаються.

При цьому, колегія суддів зазначає, що доводи, викладені у запереченнях відповідача 5 та представника приватного нотаріуса Т. Ю. В. на апеляційну скаргу, зводяться до намагань визначити правовий режим майна, що є предметом спірної угоди та передавалось до статутного фонду акціонерного товариства, як приватного, та належить відповідачу 1, а тому підстави для визнання недійсним спірного договору мини відсутні. Однак, з урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства та встановлених колегією суддів обставин справи, такі доводи представників сторін суперечать нормам права, та не спростовуються матеріалами справи, а тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 19.11.2007 року, укладених між ТОВ "Медінвесттрейд" та ТОВ "Танталіт" колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу, що у заяві про зміну позовних вимог, позивач просить суд визнати недійсним договори купівлі-продажу від 19.11.2008 року, укладені між ТОВ "Медінвесттрейд" та ТОВ "Танталіт", в той же час в матеріалах справи наявні договори купівлі-продажу, укладені між ТОВ "Медінвесттрейд" та ТОВ "Танталіт" від 19.11.2007 року.

З аналізу письмових та усних пояснень позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що у заяві про зміну позовних вимог позивачем була здійснена технічна описка, а саме позивачем помилково було вказано рік укладання договір укладених між ТОВ "Медінвесттрейд" та ТОВ "Танталіт" 2008 замість 2007 року.

Зі змісту рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 року вбачається, що суд першої інстанції розглядав саме позовні вимоги щодо визнання недійсним договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ "Медінвесттрейд" та ТОВ "Танталіт" від 19.11.2007 року.

Крім того, у судовому засіданні 01.08.2017 року представником Кабінету Міністрів України підтверджено, що позовними вимогами є саме визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 2007 року, що і було предметом розгляду у суді першої інстанції. Зазначення в даті договорів купівлі-продажу 2008 рік є технічною опискою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції за позовними вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 19.11.2007 року, які укладені між ТОВ "Медінвесттрейд" та ТОВ "Танталіт".

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 Цивільного кодексу України такий правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За таких обставин, оскільки власником спірного майна є держава в особі позивача і його право власності порушено відповідачем-1 шляхом передання спірного майна у власність іншій особі - відповідачу-2 з порушенням норм чинного законодавства, то відповідач-2, у зв'язку з визнання недійсним договору міни від 25.09.2007 р., не був власником спірного майна, а тому не мав повноважень на його продаж. Проте, самовільно, без відповідних правових підстав розпорядився належним позивачу майном, що призвело до безпідставного вибуття майна з власності держави.

Відчуження майна особою, яка фактично не була його власником, є підставою для визнання відповідної угоди недійсною. (п. 4 Інформаційного листа від 14.10.98 р. N 01-8/393 "Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України").

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 19.11.2007 року, укладених між ТОВ "Медінвесттрейд" та ТОВ "Танталіт", та скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Одночасно, колегія суддів відхиляє і доводи представника приватного нотаріуса Т. Ю. В. щодо неналежного способу захисту, обраного Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з тим, що Кабінет Міністрів України не є стороною спірних договорів та обраний ним спосіб захисту не є ефективним.

Відхиляючи вищезазначені доводи, колегія суддів бере до уваги, що право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 1 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. При цьому, має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи інтерес потребує захисту. Звертаючись до суду позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову. Предмет позову це конкретна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується ця вимога. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. Відповідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним;припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Дана норма кореспондується з приписами статті 20 Господарського кодексу України, якими унормовано, що права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання;визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Норми Цивільного кодексу не містить визначення поняття "заінтересована особа", тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Таким чином, коло таких заінтересованих осіб не є обмеженим і залежить від обставин конкретної справи. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, звертатися за захистом до суду.

Відповідно до ст. 116 Конституції України, статті 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ), Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону. Оскільки внаслідок укладання спірного договору міни державне майно вибуло із володіння держави, то тим самим порушено право власності держави в особі Кабінету Міністрів на майно, що було предметом спірних договорів, та право ефективного управління майном.

Крім того, колегія суддів бере до уваги той факт, що позивач звертаючись з відповідним позовом про визнання договорів недійсними не застосовує правовий механізм, передбачений статтею 216 ЦК, що виключає можливість стверджувати, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту свого права стосовно відповідачів. При цьому, колегія суддів вважає, що відсутні порушення норм матеріального або процесуального права у випадку задоволення позову саме про визнання договорів недійсними, оскільки предмет спірних договорів належить позивачу і вибув з його володіння на підставі недійсних угод. У свою чергу, відмова в задоволенні позову означатиме відмову у визнанні за позивачем права власності на його майно.

Щодо позовних вимог про скасування рішення виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради від 25.09.2007 року N 185 яким вирішено оформити право державної власності на Державу в особі Кабінету Міністрів України (Національна акціонерна Компанія "Надра України") на нерухоме майно: будинок N 123-а по вул. Межигірській с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та майно комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", яке розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року р. N 1952-IV підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав виступають, зокрема, акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства є рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії та акт приймання-передачі нерухомого майна наданий засновником чи державним органом приватизації (п. 12 Додатка N 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року N 7/5 (далі - Положення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно).

Відповідно до п. 6 Положення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками. При цьому підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства проводити бюро технічної інвентаризації.

Крім того, за змістом підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать у тому числі облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

В контексті наведених норм колегія суддів зазначає, що виконавчі комітети, які відповідно до статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є виконавчими органами сільських, селищних, міських, рад та входять в систему органів місцевого самоврядування, були наділені повноваженнями щодо оформлення права власності.

Спірне рішення N 185 було прийнято на підставі розпорядження N 521-р від 11.07.2007 року Кабінету Міністрів України "Про передачу майна до статутного капіталу НАК "Надра України" (із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року за N 585-р), яке на час прийняття рішення було чинне.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що Рішення виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради від 25.09.2007 року N 185 прийнято у відповідності з нормами чинного законодавств, а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності НАК "Надра України" від 25.09.2007 серії САВ N 439903 та САВ N 439904 на будинок N 123-а по вул. Межигірській с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та майно комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", яке розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19, та свідоцтв про право власності на ці ж об'єкти, видані ТОВ "Медінвесттрейд" (й іншим особам) колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 9 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України N 01-8/98 від 31.01.2001 року "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не можуть виступати предметом спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, свідоцтва про право власності не є актами у розумінні господарського та господарсько-процесуального законодавства.

Разом з тим, колегія судді звертає увагу, що видача свідоцтва про право власності передбачена п. 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 6/5 від 28 січня 2003 року, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права. Свідоцтво ж про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Відповідно, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати недійсними документи, які за своїм змістом не є правочинами. Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності НАК "Надра України" від 25.09.2007 року серії САВ N 439903 та САВ N 439904 на будинок N 123-а по вул. Межигірській с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та майно комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", яке розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19, та свідоцтв про право власності на ці ж об'єкти, видані ТОВ "Медінвесттрейд" (й іншим особам). При цьому, колегія суддів бере до уваги той факт, що спірні свідоцтва від 25.09.2007 року серії САВ N 439903 та САВ N 439904 видані на підставі дійсного Рішення виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради від 25.09.2007 року N 185, яке відповідає нормам чинного законодавства.

Щодо позовних вимог про скасування Рішення, яким погоджено видати свідоцтво про право власності ТОВ "Медінвесттрейд" на будинок N 123-а по вул. Межигірській с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та майно комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", яке розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до письмових пояснень на апеляційну скаргу поданих до апеляційного суду сільським головою Р. М. С. (т. 2, а. с. 164-166) на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 р. по справі N 21/44 до наявних в Новопетрівській сільській раді документів, рішення щодо погодження видачі свідоцтв про право власності ТОВ "Медінвесттрейдінг" по зазначеним об'єктам не приймалось. Як вбачається із Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно Вишгородське бюро технічної інвентаризації N 16177448 від 05.10.2007 р. та N 16178568 від 05.10.2007 р. підстава виникнення права власності ТОВ "Медінвесттрейд" на будинок N 123-а по вул. Межигірській с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та майно комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", яке розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19, зазначена - договір міни 139 від 25.09.2007 р. (т. 3, а. с. 8-9).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування рішення яким погоджено видати свідоцтво про право власності ТОВ "Медінвесттрейд" на будинок N 123-а по вул. Межигірській с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та майно комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", яке розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19 у зв'язку з відсутністю такого рішення.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Стаття 23 ГПК України передбачає участь у справі кількох відповідачів, до яких пред'явлено позовні вимоги. При цьому кожний з відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно. Відповідно до ст. 84 ГПК України якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.

Згідно пункту 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Медінвесттрейд" (код ЄДРПОУ 33057965) припинило свою діяльність з 20.09.2011 року згідно рішення господарського суду Запорізької області N 26/5009/4163/11, у зв'язку із визнанням його банкрутом, відомості про правонаступництво відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання ТОВ "Танталіт" про припинення провадження у справі в частині вимог заявлених до Товариство з обмеженою відповідальністю "Медінвесттрейд" на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. (рішення Суду у справі "Трофимчук проти України" (Рішення), no. 4241/03, від 28.10.2010).

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила під час апеляційного провадження у справі, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, зроблені з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга Національної акціонерної компанії "Надра України" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Принцип юридичної визначеності, встановлений у рішення Європейського суду з прав людини, вимагає поваги до принципу res judicata тобто поваги до остаточного рішення суду. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Такими вагомими обставинами колегія суддів вважає Постанову Верховною Радою України від 23.02.2014 "Про повернення урядової резиденції "Межигір'я" у державну власність" (Постанова N 762-VII), якою доручено Кабінету Міністрів України та уповноваженим органам державної влади у десятиденний строк з дня набрання чинності цією постановою (Постанова N 762-VII) провести відповідні заходи та забезпечити передачу майна комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я" (урядову резиденцію "Межигір'я") у державну власність.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 49, 80, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд постановив:

1. Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Надра України" на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 року у справі N 21/44 - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 року у справі N 21/44 - скасувати та прийняти нове рішення, яким:

"1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір міни зареєстрований в реєстрі за N 139 від 25.09.2007 року, укладений між НАК "Надра України" та ТОВ "Медінвесттрейд", яким ТОВ "Медінвесттрейд" міняє належні йому на праві власності нежитлові приміщення (в літ А, Б) номер 3-5-7 (три тире п'ять тире сім) по вулиці Паркова дорога в місті Києві на належний НАК "Надра України" на праві власності будинок номер 123а (сто двадцять три "А") по вулиці Межигірській с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та майно комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", яке розташоване за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вулиця Івана Франка 19 (дев'ятнадцять).

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19.11.2007 року, укладений між ТОВ "Медінвесттрейд" та ТОВ "Танталіт", зареєстрований в реєстрі N 334, нерухомого майна, яким є: будинок номер 123а (сто двадцять три "а") по вулиці Межигірській, с. Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області, загальною площею 239,40 (двісті тридцять дев'ять цілих сорок сотих) кв. м з відповідними будівлями та спорудами: сарай під літ. Б, під Б - погріб N 1, під. Б - погріб N 2, під. Б - погріб N 4, під літерою В - убиральня, під літ. Г - гараж, N 1-3 - огорожа.

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19.11.2007 року, укладений між ТОВ "Медінвесттрейд" та ТОВ "Танталіт", зареєстрований в реєстрі N 335, нерухомого майна, яким є: майно комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигіря", що розташоване за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, "Вишгородський" Масив, вул. Івана Франка, 19 (дев'ятнадцять).

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В частині позовних вимог до ТОВ "Медінвесттрейд" провадження у справі припинити."

3. Матеріали справи N 21/44 повернути до суду першої інстанції.

 

Головуючий, суддя

О. В. Агрикова

Судді:

Ю. Л. Власов

 

М. Г. Чорногуз


 
Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.