КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29.05.2012 р.

Справа N 2а-12913/11/2670

Ухвалу залишено без змін(згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2013 року) (Ухвала N 2а-12913/11/2670, К/9991/52621/12)

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого, судді - Грищенко Т. М., суддів: Лічевецького І. О., Мацедонської В. Е., при секретарі - Луцак А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2012 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 29 серпня 2011 року N 0001792202 та N 0001822203.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена судом з порушенням норм діючого законодавства та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися в апеляційну інстанцію, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог, дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 29 серпня 2011 року N 0001792202 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 та абзацом другим пункту 127.1 пункту 127 Податкового кодексу України за порушення пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5165,00 грн., в тому числі за основним платежем 4132,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1033,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 29 серпня 2011 року N 0001882203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацом другим пункту 6.5 статті 6, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпункту 7.5.2 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 936038,00 грн., в тому числі за основним платежем 748830,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 187208,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 27 липня 2011 року N 121/22-3/32985385 "Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА", код за ЄДРПОУ 32985385 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 року" (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що позивач порушив, зокрема, вимоги пункту 6.5 статті 6, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпункту 7.5.2 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 750118,00 грн. та пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за 2008 - 2009 роки в сумі 4131,94 грн.

Висновок Акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" базується на наступному: за перевірений період ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" здійснювало виплати доходів нерезиденту ЗАО "МОЛДАВКАБЕЛЬ" (Молдова), вид доходу фрахт (оплата послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні) без нарахування та сплати податку з доходів нерезидента із джерелом походження їх в Україні, при цьому довідка, що передбачена Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року N 470, не надавалась.

Висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість", які стали підставою для збільшення суми податкового зобов'язання, мотивовані наступним: за перевірений період ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" сформувало податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Пауер Грідс" та ТОВ "Рекламна агенція "Скай"; за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по деклараціях з податку на додану вартість встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом та податковими зобов'язаннями, а саме ТОВ "Пауер Грідс" та ТОВ "Рекламна агенція "Скай" не задекларували податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень, липень, вересень та жовтень 2008 року.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду дійшла наступного.

Згідно з пунктом 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг".

Відповідно до пункту 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Підпункт 1.35.1 пункту 1.35 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає фрахт як винагороду (компенсацію), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до підпункту 1.35.2 пункту 1.35 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доходи нерезидентів, отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевірений період між ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" (замовник) та ЗАО "МОЛДАВКАБЕЛЬ" (експедитор) укладались договори, відповідно до яких експедитор приймає на себе обов'язки по організації посередницьких послуг по міжнародним автомобільним перевезенням вантажів по маршруту Бендери - Київ.

Таким чином, між позивачем та підприємством-нерезидентом укладались договори транспортного експедирування, відповідно, на користь нерезидента позивачем виплачувалась винагорода саме за організацію автомобільних перевезень.

Згідно положень статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В свою чергу, як визначено статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Виходячи з наведеного, колегія погоджується з судом першої інстанції та зазначає, що договір транспортного експедирування не є тотожним договору перевезення, а являє собою самостійний вид господарського зобов'язання, а тому винагорода нерезиденту, сплачена за договором транспортного експедирування не відповідає визначенню фрахту, відтак, не підлягає оподаткуванню за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в межах спірних правовідносин позивач не здійснював на користь нерезидента виплату з доходу з джерелом його походження з України у вигляді фрахту за договором перевезення, тому не зобов'язаний утримувати податок з такого доходу.

Також судом вірно зазначено, що згідно розрахунку збільшеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, наданого представником відповідача в матеріали справи, порушення пункту 6.5 статті 6, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпункту 7.5.2 пункту 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість" стосовно імпортних операцій не призвели до нарахування позивачу податкового зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29 серпня 2011 року N 0001882203, а тому обставини таких порушень не підлягають дослідженню судом.

Так, Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року N 742/11/13-11 (Лист N 742/11/13-11) зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належало встановити факт здійснення та реальність господарських операцій між ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА", ТОВ "Пауер Грідс" та ТОВ "Рекламна агенція "Скай", та наявність спеціальної податкової правосуб'єктності зазначених сторін, зокрема, статусу платника податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що 05 лютого 2008 року та 11 березня 2008 року між ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" (покупець) та ТОВ "Пауер Грідс" (продавець) укладено договори поставки, відповідно до яких продавець зобов'язується поставити кабель силовий у кількості та асортименті, зазначеній у специфікації.

Згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ТОВ "Пауер Грідс" за період за червень, липень, вересень та жовтень 2008 року поставило на адресу позивача кабель різних типів на загальну суму 2336262,00 грн.

ТОВ "Пауер Грідс" виписало на адресу ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" податкові накладні, датовані червнем, липнем, вереснем та жовтнем 2008 року на загальну суму 2336262,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 389377,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 травня 2008 року між ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" (замовник) та ТОВ "Рекламна агенція "Скай" (виконавець) укладено договір N 40/1 на комплексне рекламно-інформаційне обслуговування, за умовами якого замовник уповноважує виконавця бути в якості пріоритетної рекламної агенції для просування на ринок всіх марок замовника; виконавець буде виконувати для замовника рекламно-інформаційні послуги, спрямовані на популяризацію торгових марок або продукції замовника, а саме: творчі та виробничі послуги (розробка концепцій та творчих рішень інформаційних та рекламних місць для продажу товару, підготовка та виробництво рекламно-інформаційної продукції, сувенірної продукції, маркетингові дослідження та ін.); послуги з розміщення реклами в ЗМІ; послуги по PR-супроводу кампанії замовника; послуги щодо проведення BTL-напрямку.

Відповідно до актів здачі-прийняття наданих послуг ТОВ "Рекламна агенція "Скай" за період травень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2008 року та березень 2009 року надавало позивачу рекламно-інформаційні послуги на загальну суму 2336262,00 грн.

ТОВ "Рекламна агенція "Скай" виписало на адресу ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" податкові накладні, датовані травнем, червнем, липнем, вереснем, листопадом та груднем 2008 року та березнем 2009 року на загальну суму 2336262,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 389377,00 грн.

В оплату за поставлені товар та послуги позивач перерахував на рахунки ТОВ "Пауер Грідс" та ТОВ "Рекламна агенція "Скай" грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується оригіналами відповідних виписок банку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Пауер Грідс" та ТОВ "Рекламна агенція "Скай", у зв'язку з придбанням товару (меблів).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Пауер Грідс" та ТОВ "Рекламна агенція "Скай" - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку товару (робіт; послуг) в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні даного спору суд притримувався правильної позиції, на думку колегії суддів, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Також, при цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що та ТОВ "Рекламна агенція "Скай" станом на 04 жовтня 2011 року зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; за даним довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Пауер Грідс" знято з обліку лише 23 лютого 2011 року, тобто, на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом також встановлено, що ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" займається діяльністю по оптовій торгівлі промислового обладнання, зокрема, здійснює продаж кабелю, проводів різних видів та типів. Суд також встановив, що придбаний у ТОВ "Пауер Грідс" кабель реалізовано позивачем на адресу третіх осіб суб'єктів господарювання.

На підтвердження реальності здійснених операцій з ТОВ "Пауер Грідс" у матеріалах справи містяться копії наказів про відпуск номенклатури товару, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, податкових накладних, квитанцій та виписки банку.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ "Рекламна агенція "Скай" є дослідження кон'юнктури ринку, консультування з питань комерційної діяльності, рекламна діяльність.

На підтвердження реальності здійснених операцій з ТОВ "Рекламна агенція "Скай" у матеріалах справи також є: копії документів з розробки концепцій інформаційних та рекламних матеріалів, розробки графічних макетів корпоративного стилю, макетів презентаційних матеріалів, макетів для реклами на транспорті та в друкованих ЗМІ, розробки структури та дизайну каталогу кабельної продукції; копії аналізу продажу товару і прогнозування попиту, звіту про конкурентну активність на кабельному ринку, креативних розробок, макети зовнішньої реклами, матеріали презентації тощо.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виходячи з виду діяльності позивача, беручи до уваги спрямованість реклами на реалізацію товару та створенню попиту на нього, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що господарські операції ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" з ТОВ "Пауер Грідс" та ТОВ "Рекламна агенція "Скай" є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та намірам сторін, підтверджені необхідними первинними, розрахунковими, платіжними документами, а товари (кабель) та послуги придбавалися позивачем з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що ТОВ "СЄВКАБЕЛЬ УКРАЇНА" було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Пауер Грідс" та ТОВ "Рекламна агенція "Скай", а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та накладення штрафу є протиправним.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду.

Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

 

Головуючий, суддя

Т. М. Грищенко

Судді:

І. О. Лічевецький

 

В. Е. Мацедонська


 
Copyright © 2006-2019 epicentre.com.ua. All rights reserved.