ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16.11.2016 р.

N К/9991/25246/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Пасічник С. С., Стародуба О. П., Швеця В. В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року в справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя до Приватного підприємства "Міжнародний мовний центр "Поліглот" про стягнення заборгованості, встановила:

У вересні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Міжнародний мовний центр "Поліглот" про стягнення фінансових санкцій та пені в сумі 1231,31 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2011 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив судові рішення скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне підприємство "Міжнародний мовний центр "Поліглот" перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

23.05.2011 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя прийнято рішення N 1028, яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, до відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 194,14 грн. та нараховано пеню в сумі 1224,98 грн. за період з 20.01.2009 р. до 06.04.2011 р.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час прийняття органом Пенсійного фонду України рішення від 23.05.2011 р. норма закону, яка передбачала відповідальність за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків втратила чинність у зв'язку з набранням з 01.01.2011 р. чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Колегія ж суддів Вищого адміністративного суду України вказує на наступне.

До 01.01.2011 р. відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювались Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким визначались платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати, стягнення заборгованості за цими внесками, накладення фінансових санкцій.

Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено порядок обчислення та сплати страхових внесків. Абзацом першим частини шостої цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. У даному випадку базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 2 ст. 106 вказаного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Із набранням 01.01.2011 р. чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" наведена норма була скасована.

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за органами Пенсійного фонду збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій (пені) за несплату заборгованості зі страхових внесків, яка виникла до 01.01.2011 р.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03.07.2012 р. у справі N 21-157а12, від 03.12.2013 р. у справі N 21-414а13 (Постанова N 21-414а13), від 07.10.2014 р. у справі N 21-269а14 (Постанова N 21-269а14), від 31.03.2015 р. у справі N 21-77а15 (Постанова N 21-77а15).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність в Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя як таких підстав для прийняття рішення від 23.05.2011 р. N 1028 про нарахування відповідачеві на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фінансових санкцій за порушення строків сплати страхових внесків й, як наслідок, не встановлювали обставин та не досліджували доказів, що слугували підставою для звернення до суду з позовом за визначеним в ньому предметом.

За наведеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій, не дослідивши всіх обставин даної справи, дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити усі обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

С. С. Пасічник

 

О. П. Стародуб

 

В. В. Швець


Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.