ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

03.04.2018 р.

Справа N 904/7/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В. Г. за участю секретаря судового засідання Ковтун А. В. за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук, Полтавська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафта", м. Дніпро про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів N 2523/2/2118 від 24.11.2015 у розмірі 2405866,07 грн. представники: від позивача - ОСОБА_1, довіреність N 14/03-17 від 27.12.2017, представник від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафта" про стягнення заборгованості у сумі 2405866,07 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором N 2523/2/2118 від 24.11.2015.

Ухвалою суду від 04.01.2018 відкрито провадження у справі. Справа розглядатиметься за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.02.2018 об 11:40 год.

Ухвалою суду від 01.02.2018 відкладено підготовче засідання на 27.02.2018 о 12:00 год.

У судовому засіданні 27.02.2018 представник відповідача подав клопотання про продовження строк розгляду підготовчого провадження для належної підготовки справи для розгляду по суті на 16 днів.

Враховуючи закінчення 05.03.2018 строку розгляду підготовчого провадження, з метою належної підготовки справи для розгляду по суті, заявлене відповідачем клопотання підлягає задоволенню, строк розгляду підготовчого провадження підлягає продовженню, а розгляд справи - відкладенню на стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 27.02.2018 продовжено строк розгляду підготовчого провадження на 16 днів до 21.03.2018 включно. Відкладено розгляд справи на стадії підготовчого засідання до 13.03.2018 о 12:20 год.

13.03.2018 відповідач подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивачем не надано належних доказів щодо порушення відповідачем господарських зобов'язань та умов спірного договору, а отже відсутній спір.

У судому засіданні 13.03.2018 представник позивача заявив усне клопотання про оголошення перерви в підготовчому засіданні для надання можливості надати відповідь на відзив на позов.

Ухвалою суду від 13.03.2018 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.03.2018 об 11:20 год.

У судовому засіданні представник позивача подав відповідь на відзив.

У судовому засіданні представники сторін заявили, що ними були надані всі можливі та допустимі докази.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.03.2018 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 03.04.2018 о 12:20 год.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку, вищевизначеному чинними правовими нормами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі-покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галнафта" (далі-постачальник, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів N 2523/2/2118 від 24.11.2015.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти, а покупець зобов'язується їх прийняти та оплатити в асортименті та кількості відповідно Таблиці 1.

Найменування нафтопродукту: Паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С вид II ДСТУ 4840:2007. Кількість, тонн (в опціон покупця): 902,200.

Згідно п. 3.1 договору базис поставки - EXW (резервуари нафтобаз ПАТ "ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ" та інших нафтобаз, що належать ПАТ "ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ" на праві власності чи використовуваних ним на підставі цивільно-правових договорів) згідно з Інкотермс-2010 р.

Передача Товару проводиться партіями, (в межах кількості зазначеного в п. 1.1) На підставі актів прийому-передачі нафтопродуктів, підписаних повноважними представниками Сторін. Зобов'язання Постачальника щодо поставки Товару вважаються виконаними, право власності на Товар та ризики по його втрати (псування) переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання акта прийому-передачі нафтопродуктів (п. 3.2 договору).

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору відповідач поставив Паливо дизельне в кількості 902,20 тонн на суму 14435196,40 грн. (у тому числі ПДВ в розмірі 2405866,07 грн.), що підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів N 1/11 від 24.11.2015.

Згідно п. 4.2 договору вартість товару за договором на момент його укладення становить 12029330,33 грн., крім того ПДВ на суму 2405866,07 грн., всього з ПДВ 14435196,40 грн.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару в розмірі 100 % від загальної вартості кожної партії поставленого товару протягом 60-ти календарних днів від дати передачі товару згідно з актом прийому-передачі нафтопродуктів, зазначеною в п. 3.2 даного договору. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок-фактура постачальника, який виставляється постачальником після поставки відповідної партії товару. В рахунку постачальник зазначає вартість товару виходячи з ціни товару вказаної в п. 4.1 даного договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата поставленого товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номери і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування оплачуваної товару.

Позивач в свою чергу виконав умови договору купівлі-продажу нафтопродуктів N 2523/2/2118 від 24.11.2015 у повному обсязі, оплатив поставлений товар на суму 14435196,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями N НОМЕР_1 від 01.12.2015 на суму 13140000,00 грн. та N НОМЕР_2 від 17.12.2015 на суму 1295196,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Наполягаючи на тому, що внаслідок бездіяльності відповідача та невжиття необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин підприємству були заподіяні збитки в розмірі 2405866,07 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Оскільки відповідач не виконав обов'язку щодо складання та реєстрації податкової накладної на суму 2405866,07 грн., позивача було позбавлено свого права на віднесення вказаної суми до податкового кредиту.

У відповідності до ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Абзацом 17 ст. 201.10 Податкового кодексу України передбачено, що у разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Таким чином, вказаною нормою не встановлено процедури відновлення порушених прав покупця товару у випадку відмови у наданні податкової накладної постачальником. Наслідком подання заяви є лише перевірка постачальника.

Абзацом 15 ст. 201.10 Податкового кодексу України визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Позивач звертався до фіскального органу з заявою про відмову відповідача надати податкову накладну на суму ПДВ 2405866,07 грн.

Проте, вжиті заходи не призвели до відновлення порушених прав позивача.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до п. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Положення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року N 1379 (Порядок N 1379), податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлює, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Аналогічна вимога міститься у п. 6.1 Порядку (Порядок N 1379) заповнення податкової накладної, який визначає, що оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу. Податкова накладна, підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Тобто, сума податку на додану вартість, що не включена до податкового кредиту позивача з внаслідок невиконання своїх обов'язків зі своєчасної реєстрації податкової декларації є його збитками.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з ч. 4 ст. 47 Господарського кодексу України збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За змістом ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати рядок у сфері господарювання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в силу вимог ст. 218 ГК України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Стаття 623 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. До складу витрат, що підлягають стягненню з боржника, який припустився порушення зобов'язання, входять витрати зі сплати фінансових санкцій і пені з вини боржника. Так, боржник, не будучи платником податку на додану вартість, з метою не упустити можливість укладення вигідного договору або з інших причин може оформити в зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг податкову накладну і передати її покупцю (послугоодержувачу). Цей останній може на підставі податкової накладної скористатися податковим кредитом. Згодом орган державної податкової служби може встановити необґрунтованість одержання податкового кредиту на підставі податкової накладної, виданої суб'єктом, що не має на це права, і застосувати фінансові санкції до одержувача (послугоодержувача). Сплативши суми фінансових санкцій, покупець може стягнути суму здійснених витрат з контрагента за договором (коментар до ст. 623 ЦК України за ред. проф. ОСОБА_2.).

Щодо твердження відповідача про відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою порушника (відповідача) та збитками, суд вважає такі необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем порушено податкове законодавство, а саме вимог пункт 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - не внесення до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 - 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафта" (49040, м. Дніпро, вул. Мукаша Салакунова, буд. 23; код ЄДРПОУ 34454281) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3; код ЄДРПОУ 00152307) - грошові кошти у розмірі 2405866,07 грн. та 36088,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2018

 

Суддя

ОСОБА_3


Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.