ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

13.03.2018 р.

Справа N 440/853/17

 

Провадження N 51-722км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого - Стороженка С. О., суддів: Макаровець А. М., Бущенка А. П., за участю: секретаря судового засідання - Малихіної О. В., прокурора - Ч. Т. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N 12017140170000200, за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився в с. Мар'янівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та проживає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості; у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Буського районного суду Львівської області ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 26 квітня по 13 липня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року, вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 залишено без зміни. На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону N 838-VIII від 26 листопада 2015 року) зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 26 квітня по 05 жовтня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно з вироком суду, 23 квітня 2017 року о 18.50 год. ОСОБА_1, шляхом злому вхідних дверей, проник у підвальні приміщення, що розташовані у АДРЕСА_2, звідки таємно викрав належне ОСОБА_2 майна на загальну суму 2720,00 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції усупереч змінам, внесеним у ч. 5 ст. 72 КК Законом України N 2046-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення" від 18 травня 2017 року (Закон N 2046-VIII), безпідставно зарахував ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 26 квітня по 05 жовтня 2017 року (по дату набрання вироком законної сили) із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, коли на момент набрання чинності цим Законом (Закон N 2046-VIII), тобто з 21 червня 2017 року слід було рахувати один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Позиції інших учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу й просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК ґрунтується на доказах, зібраних та оцінених з дотриманням вимог КПК ( N 4651-VI), які в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Разом з тим, доводи прокурора про неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, є безпідставними та не грунтуються на вимогах закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 26 квітня 2017 року ухвалою слідчого судді Буського районного суду Львівської області відносно ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а вироком цього ж суду на підставі ч. 5 ст. 72 КК йому зараховано в строк відбування покарання термін попереднього ув'язнення з 26 квітня 2017 року по 13 липня 2017 року (день ухвалення вироку судом першої інстанції).

В свою чергу, апеляційний суд, зваживши на положення ч. 2 ст. 532 КПК ( N 4651-VI), якою передбачено набрання вироком законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, та з урахуванням положень статей 4, 5 КК зарахував ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 26 квітня 2017 року до 05 жовтня 2017 року (по дату набрання вироком законної сили).

Верховний Суд погоджується з наведеним в ухвалі висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права, тому суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосовувати її як акт прямої дії.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні N 17-рп/2010 від 29 червня 2010 року зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями (абз. 3 пп. 3.1 п. 3).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КПК законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

У силу ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Згідно з ч. 5 статті 72 КК в редакції Закону України N 838-VIII "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув'язнення включається, зокрема, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до Закону України N 2046-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення" від 18 травня 2017 року (Закон N 2046-VIII), який набув чинності 21 червня 2017 року, ч. 5 ст. 72 КК викладено у такий редакції: "попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Отже, виходячи з наведених положень закону, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції при зарахуванні ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 26 квітня 2017 року до 05 жовтня 2017 року (по дату набрання вироком законної сили) правильно застосував редакцію закону, яка діяла на момент вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину на підставі вимог статей 4, 5 КК.

Таким чином, у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 апеляційний суд у повній мірі дотримався положень закону України про кримінальну відповідальність та постановив законне і обґрунтоване рішення, а відтак касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах

Щодо застосування ч. 5 ст. 72 КК

У випадку, коли станом на 20 червня 2017 року особа мала право на застосування до неї положень, передбачених ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України N 838-VIII "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року, відповідно до ч. 2 ст. 5 КК відсутні підстави для застосування відносно неї положень Закону України N 2046-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення" від 18 травня 2017 року (Закон N 2046-VIII), яким погіршуватиметься становище цієї особи.

Керуючись статтями 433 ( N 4651-VI), 434 ( N 4651-VI), 436 - 438 ( N 4651-VI), 441 ( N 4651-VI), 442 КПК ( N 4651-VI), пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року (Закон N 2147-VIII), Верховний Суд ухвалив:

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

С. О. Стороженко

 

А. М. Макаровець

 

А. П. Бущенко


Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.