ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 29 листопада 2016 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Прокопенка О. Б., суддів: Волкова О. Ф., Гриціва М. І., Кривенди О. В., при секретарі судового засідання - Ключник А. Ю., за участю: позивача ОСОБИ_1, представників: позивача - ОСОБИ_2, Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) - Б. О. В., Верховної Ради України (далі - ВРУ) - Л. А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБИ_1 до ВРЮ, ВРУ про визнання незаконними та скасування рішення і постанови, встановила:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ та ВРУ, у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ від 16 липня 2015 року N 225/0/15-15 про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБИ_1 з посади судді господарського суду міста Севастополя у зв'язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням;

- визнати незаконною та скасувати Постанову ВРУ від 12 листопада 2015 року N 788-VIII "Про звільнення суддів" (Постанова N 788-VIII) (далі - Постанова N 788-VIII) в частині звільнення її (ОСОБИ_1) з посади судді господарського суду міста Севастополя у зв'язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ВРЮ, розглядаючи заяву про звільнення ОСОБИ_1 з посади судді за власним бажанням, попередньо не з'ясувала дійсне волевиявлення судді, зокрема, чи не було стороннього впливу на неї або примусу. Позовні вимоги у частині, заявленій до ВРУ, обґрунтовані тим, що на порушення Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року N 1861-VI (далі - Регламент ВРУ), ВРУ не забезпечила право судді на участь у засіданні.

Суд установив, що Указом Президента України від 12 червня 2003 року N 525/2003 ОСОБУ_1 призначено суддею господарського суду Херсонської області в межах п'ятирічного строку, а Постановою ВРУ від 18 грудня 2008 року N 695-VI (далі - Постанова N 695-VI) обрано суддею того ж суду безстроково. Указом Президента України від 14 січня 2011 року N 44/2011 (Указ N 44/2011) (далі - Указ N 44/2011) вона переведена на посаду судді господарського суду міста Севастополя.

ОСОБА_1 звернулася до ВРУ через ВРЮ із заявою про звільнення її з посади судді господарського суду міста Севастополя за власним бажанням відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, у якій зазначалось також, що при прийнятті рішення про звільнення стороннього впливу на неї та примусу не було. До заяви додала копії документів: паспорта, дипломів та додатків до них, трудової книжки, Указу Президента України від 12 червня 2003 року N 525/2003, Постанови ВРУ N 695-VI, Указу N 44/2011 (Указ N 44/2011).

16 липня 2015 року ВРЮ розглянула матеріали про звільнення ОСОБИ_1 з посади судді та прийняла рішення про внесення подання до ВРУ, яке було направлене до ВРУ 3 серпня 2015 року. У поданні ВРЮ зазначено, що підставою для розгляду питання про звільнення ОСОБИ_1 з посади судді стала її власна заява. Стороннього впливу або примусу на неї при прийнятті рішення про звільнення не виявлено.

12 листопада 2015 року на пленарному засіданні ВРУ відповідно до статті 122 Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 2453-VI) та статті 216-1 Регламенту ВРУ розглянула питання згідно з волевиявленням ОСОБИ_1 та прийняла рішення про звільнення її з посади судді господарського суду міста Севастополя.

Вищий адміністративний суд України постановою від 24 червня 2016 року (Постанова N 800/277/16) відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

На думку позивача та її представника, постанова суду, про перегляд якої подано заяву, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заяву та навели доводи на її обґрунтування.

Представник ВРУ у своїх поясненнях стверджував, що Постанова N 788-VIII (Постанова N 788-VIII) у частині звільнення позивача прийнята ВРУ в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, у зв'язку з чим підстав визнавати її незаконною та скасовувати немає.

Представник ВРЮ також навела доводи щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБИ_1.

Заслухавши пояснення зазначених осіб, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Умови звільнення суддів, зокрема, у разі подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням передбачені у Законі N 2453-VI, повноваження ВРЮ з розгляду цього питання передбачені Законом України від 15 січня 1998 року N 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (далі - Закон N 22/98-ВР), а порядок - Регламентом Вищої ради юстиції, затвердженим рішенням ВРЮ від 4 жовтня 2010 року N 791/0/15-10 (який діяв на час виникнення спірних відносин; далі - Регламент ВРЮ).

Статтею 31 Закону N 22/98-ВР передбачено, що ВРЮ за пропозицією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав.

Рішення щодо пропозицій про звільнення суддів за обставин, зазначених у пунктах 1 - 3, 7 - 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, приймається на засіданні ВРЮ більшістю голосів її членів. У разі звернення судді з заявою про звільнення з посади за власним бажанням ВРЮ вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав, після попереднього з'ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус.

Відповідно до пункту 5 § 1 глави 2 розділу I Регламенту ВРЮ не запрошують на засідання суддю при розгляді питання про його звільнення з посади у зв'язку з досягненням 65-річного віку, поданням заяви про звільнення за власним бажанням, про відставку або за станом здоров'я, а також виданням Указу Президента України про втрату громадянства, набранням законної сили обвинувальним вироком, визнанням його недієздатним, обмеженим у цивільній дієздатності.

Пунктом 4 § 2.1 глави 1 розділу II Регламенту ВРЮ передбачено, що на засіданні секції з'ясовується питання дійсного волевиявлення судді, який подав заяву про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус.

У разі повідомлення суддею про здійснений відносно нього сторонній вплив або примус при прийнятті рішення про звільнення його запрошують на засідання ВРЮ. Якщо суддя не з'явиться у призначений день, ВРЮ відкладає розгляд питання про звільнення його з посади судді і включає це питання до порядку денного наступного засідання ВРЮ. За клопотанням судді питання про звільнення з посади у відставку або за власним бажанням може бути розглянуто за його відсутності, але справжнє волевиявлення та відсутність стороннього впливу або примусу він має підтвердити письмово.

Виходячи з аналізу вказаних положень Регламенту ВРЮ та даних, що є у справі, підстав вважати, що ВРЮ порушила порядок розгляду заяви ОСОБИ_1 про звільнення за власним бажанням, немає. Як убачається із матеріалів справи, позивач подала до ВРЮ письмову заяву про звільнення, у якій зазначила про відсутність стороннього впливу або примусу щодо неї при прийнятті рішення про звільнення.

Оскільки не було виявлено фактів стороннього впливу або примусу при прийнятті рішення ОСОБОЮ_1 про звільнення, ВРЮ внесла до ВРУ подання про звільнення суддів з посади.

Статтею 216-1 Регламенту ВРУ передбачено, що відповідно до пункту 26 частини першої статті 85, статті 126 Конституції України, законів України від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" та Закону N 2453-VI ВРУ звільняє суддів Конституційного Суду України, призначених ВРУ, та суддів, обраних ВРУ безстроково.

Подання про звільнення судді, обраного ВРУ безстроково, вноситься до ВРУ ВРЮ. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п'ятою статті 126 Конституції України.

За змістом частини п'ятої статті 216-1 Регламенту ВРУ присутність судді є обов'язковою лише у разі його звільнення на підставі пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо сумісництва або порушення суддею присяги).

Отже, те, що позивач не була присутня при розгляді ВРУ питання про її звільнення з посади судді за загальними обставинами, не призвело до порушення її прав.

Вищий адміністративний суд України ретельно перевірив й інші доводи позивача щодо порушення, на її думку, ВРЮ та ВРУ чинного законодавства при вирішенні питання щодо її звільнення з посади судді. Цей суд дійшов обґрунтованого висновку, що ВРЮ та ВРУ діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що підстав для скасування постановленого у справі рішення, про що йдеться у заяві ОСОБИ_1, немає.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII), частиною шостою статті 171-1, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви ОСОБИ_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

О. Б. Прокопенко

Судді:

О. Ф. Волков

 

М. І. Гриців

 

О. В. Кривенда


 
Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.