ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

24.02.2016 р.

Справа N 922/5353/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дунаєвської Н. Г. - головуючого, Акулової Н. В., Владимиренко С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції, на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2015 року у справі N 922/5353/15 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, в особі Харківської обласної дирекції, м. Харків, до Приватного акціонерного товариства "Автосервіс - АТП 16327", м. Харків, про зобов'язання вчинити певні дії, за участю представників сторін: позивача - Т. І. А. (дов. [...]); відповідача - П. О. Ю. (дов. [...]), встановив:

У вересні 2015 року позивач ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ПрАТ "Автосервіс - АТП 16327" про зобов'язання вчинити певні дії.

Вказував, що він є іпотекодержателем нежитлових приміщень 1-го поверху NN 8, 9, 11 - 27, 27-а, 28 - 61 у будівлі літ. "Е-1", загальною площею 4105,4 кв. м, що розташовані під N 88 по вул. Академіка Павлова у м. Харкові на підставі договору іпотеки N 010-2/02/3-1677-06/1 від 29.12.2006, договору наступної іпотеки N 010-2/07/1-1281-07 від 30.11.2007 та договору наступної іпотеки N 07-01-140-08/1-08 від 15.08.2008 та належать на праві приватної власності іпотекодавцю - ПАТ "Автосервіс - АТП 16327".

Зазначав, що під час огляду предмета іпотеки представниками банку було встановлено передачу відповідачем предмета іпотеки в користування іншим юридичним особам.

Посилаючись на ту обставину, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не надавав дозвіл відповідачу на передачу предмета іпотеки в оренду, що є порушенням вимог ст. 12 Закону України "Про іпотеку", позивач просив зобов'язати ПрАТ "Автосервіс АТП - 16327" припинити дії, що порушують право ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо надання в оренду, користування іншим особам без згоди іпотекодержателя предмета іпотеки, а саме: нежитлових приміщень 1-го поверху NN 8, 9, 11 - 27, 27-а, 28 - 61 у будівлі літ. "Е-1", загальною площею 4105,4 кв. м, що розташована по вул. Академіка Павлова, буд. 88, у м. Харкові; зобов'язати ПрАТ "Автосервіс - АТП 16327" відновити становище, яке існувало до порушення прав ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" шляхом звільнення від третіх осіб вищезазначених нежитлових приміщень; виселити ПрАТ "Автосервіс - АТП 16327" та інших осіб з вказаних нежитлових приміщень; зобов'язати ПрАТ "Автосервіс - АТП 16327" надати ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" документи щодо фактичної наявності, вартості, умов утримання і збереження, виконання іпотекодавцем його зобов'язань по договору іпотеки: сплату комунальних послуг, податків, у зв'язку з утриманням договору іпотеки, страхування предмету іпотеки, а також надати доступ представникам ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до предмету іпотеки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2015 року (суддя - Інте Т. В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2015 року (колегія суддів у складі: Пелипенко Н. М. - головуючого, Івакіна В. О., Камишева Л. М.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що відповідач є власником переданого позивачу в іпотеку нерухомого майна, тому вимоги іпотекодержателя про виселення власника з належного йому на праві власності нерухомого майна, за відсутності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, є передчасними. Також суди виходили з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено неправомірного користування третіми особами предметом іпотеки.

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про іпотеку" та ст. ст. 33, 38, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції, є іпотекодержателем нежитлових приміщень 1-го поверху NN 8, 9, 11 - 27, 27-а, 28 - 61 у будівлі літ. "Е-1", загальною площею 4105,4 кв. м, що розташовані під N 88 по вул. Академіка Павлова у м. Харкові на підставі договору іпотеки N 010-2/02/3-1677-06/1 від 29.12.2006, договору наступної іпотеки N 010-2/07/1-1281-07 від 30.11.2007 та договору наступної іпотеки N 07-01-140-08/1-08 від 15.08.2008 та належать на праві приватної власності іпотекодавцю - ПАТ "Автосервіс - АТП 16327". Дані договори були укладені між сторонами у справі в забезпечення виконання умов кредитного договору N 010-2/02/3-1677-06 від 29.12.2006, кредитного договору N 010-2/07/1-1281-07 від 30.11.2007 та кредитного договору N 010-2/07-01-0678-08 від 15.08.2008.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що під час огляду предмета іпотеки представниками банку було встановлено передачу відповідачем предмета іпотеки в користування іншим юридичним особам за відсутності відповідної згоди іпотекодержателя, що є порушенням вимог ст. 12 Закону України "Про іпотеку".

В силу ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Судами не встановлено, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності рішення суду, що набрало законної сили, про звернення стягнення на вказане вище нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки N 010-2/02/3-1677-06/1 від 29.12.2006, договором наступної іпотеки N 010-2/07/1-1281-07 від 30.11.2007 та договором наступної іпотеки N 07-01-140-08/1-08 від 15.08.2008, якими забезпечені вимоги позивача за кредитним договором N 010-2/02/3-1677-06 від 29.12.2006, кредитним договором N 010-2/07/1-1281-07 від 30.11.2007 та кредитним договором N 010-2/07-01-0678-08 від 15.08.2008.

Приписами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 9 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки, відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця встановлені ст. 12 Закону України "Про іпотеку", згідно якої у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Зазначеною нормою чітко визначені правові наслідки порушення іпотекодавцем умов договору іпотеки. Вимоги, з якими звернувся позивач, ст. 12 Закону України "Про іпотеку" не відповідають.

Виселення власника з належного йому на праві власності нерухомого майна можливо лише після реалізації предмета іпотеки та перереєстрації права власності на нерухоме майно на нового власника, згідно вимог ст. 38 Закону України "Про іпотеку", та в разі застосування такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, тобто тоді, коли це прямо передбачено у відповідному застереженні, що міститься у договорі іпотеки або в окремому договорі про задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України у справі N 3-139гс11 від 26.12.2011 та у справі N 6-124гс13 від 11.12.2013.

Крім того, судами попередніх інстанцій правильно зазначено про те, що у разі існування чинних договорів оренди предмету іпотеки з третіми особами, ці особи можуть бути виселені лише після визнання зазначених договорів оренди недійсними, чого не було доведено позивачем.

За таких обставин, врахувавши предмет та підставу даного позову, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з передчасності вимог позивача, що стало обґрунтованою підставою для відмови в позові.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим актом та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, викладених в постанові, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції, залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2015 року у справі N 922/5353/15 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

Н. Г. Дунаєвська

Судді:

Н. В. Акулова

 

С. В. Владимиренко


 
Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.