ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23.02.2017 р.

N К/800/14532/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: Олендера І. Я. (доповідача), Борисенко І. В., Приходько І. В., провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, встановив:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач, ДПІ) N 0083401705 від 02.11.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 159574,35 грн. основного платежу та 39893,59 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відшкодування банком за рахунок свого страхового резерву кредиторської заборгованості позивача не є припиненням зобов'язання останнього як боржника перед кредитором. Анулювання (прощення) боргу в розумінні абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відбулося, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення за порушення вимог ст. 164 ПК України.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що відповідно до поданого Філією Кіровоградське обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України податкового розрахунку (ф. 1-ДФ (Наказ N 1ДФ, 49)) за IV квартал 2014 року позивачу нарахований дохід за ознакою "126 - додаткове благо" в сумі 940105,61 грн. Позивачем не задекларовано в 2014 році суму списаної (анульованої) заборгованості перед ПАТ "Державний ощадний банк України" у розмірі 940105,61 грн., що є, на думку відповідача, його доходом і як наслідок позивач не сплатив податок на доходи фізичних осіб із вказаної суми.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У жовтні 2015 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів, отриманих у вигляді списання заборгованості за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача, вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, в результаті донараховано грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за період, що перевіряється, на загальну суму 159574,35 грн. (а. с. 23 - 26).

На підставі вищевказаних висновків акту перевірки, 02.11.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення N 0083401705, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 159574,35 грн. за основним платежем та 39893,59 грн. за штрафними (фінансовими) (а. с. 21).

Грошове зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням визначено у зв'язку тим, що ОСОБА_4 на думку відповідача, не задекларовано дохід, отриманий в 2014 році у вигляді списання заборгованості ПАТ "Державний ощадний банк України" в розмірі 940105,61 грн. Відповідач вказує, що оскільки таке списання є додатковим благом, в розумінні пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, сума анульованого боргу підлягає оподаткуванню.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Так, відповідно до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Платник податку у відповідності до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, відобразити в ній дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, одержаних платником податку (крім випадків, визначених у п. п. 167.2 - 167.4). У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм законодавства, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

Отже, з метою правильного вирішення даної справи підлягають встановленню та дослідженню обставини справи щодо наявності у позивача обов'язку подання річної декларації та, відповідно, щодо відображення у ній доходів на підставі абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.08.2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" (Банк) та фізичною особою ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір N 507, відповідно до змісту якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит в сумі 52650,00 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 52650,00 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 12 % річних та комісійні винагороди в порядку, на умовах та в строки, визначених в договорі. Відповідно до п. 1.2 п. 1 Договору N 507 кредит надано на 84 місяці з терміном остаточного погашення не пізніше 29.08.2014 року (а. с. 66 - 69).

У зв'язку з тим, що позивач кошти за кредитним договором N 507 у встановлений строк не повернув, постановою Правління ПАТ "Державний ощадний банк України" N 737 від 29.09.2014 року "Про відшкодування безнадійної заборгованості фізичних осіб за рахунок резерву", відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 року N 279, Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих витрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 року N 23 (Положення N 23) та Положення про відшкодування безнадійної заборгованості за кредитними операціями фізичних осіб в установах АТ "Ощадбанк" за рахунок спеціального резерву, затвердженого постановою АТ "Ощадбанк" від 31.07.2013 р. N 485, ПАТ "Державний ощадний банк України" прийнято рішення про відшкодування безнадійної заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором N 507 від 29.08.2007 р. за рахунок страхового резерву банку на суму 80258,42 доларів США (48728,35 доларів США + 31530,07 доларів США) (63, 64).

Згідно з пп. 159.4.1 п. 159.4 ст. 159 ПК України за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із Міністерством фінансів України.

Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року N 172 затверджено Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву.

Згідно з п. 7 вищезазначеного Порядку, відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Листом N 16-08/1801 від 14.10.2014 року ПАТ "Державний ощадний банк України" (в особі філії - Кіровоградського обласного управління) 15.10.2014 року повідомив позивача про те, що непогашена частина кредитної заборгованості у розмірі 80258,42 доларів США відшкодована банком за рахунок резерву відповідно до вимог законодавства. Цю інформацію відображено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ (Наказ N 1ДФ, 49)) (а. с. 65). Однак у вищевказаному повідомленні банк зазначив, що відшкодування за рахунок резерву заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення претензійно-позовної роботи банку, а тому банк залишає за собою право вжити повний комплекс заходів щодо стягнення в подальшому кредитної заборгованості відповідно до чинного законодавства України з боржника.

Ст. 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Тобто обов'язковою ознакою анулювання кредитором заборгованості є прощення боргу внаслідок чого зобов'язання припиняється повністю.

За встановлених обставин, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що у разі відшкодування банком безнадійної заборгованості фізичних осіб за рахунок резерву, останній залишає за собою право вжити повний комплекс заходів щодо стягнення в подальшому кредитної заборгованості відповідно до чинного законодавства України, оскільки таке відшкодування не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Тобто боржник від боргу звільненим не є, оскільки його цивільно-правове зобов'язання не припинилося.

Крім того, відшкодування банком за рахунок свого страхового резерву кредиторської заборгованості позивача не є припиненням зобов'язання останнього, як боржника, перед кредитором, про що і наполягає банк у своєму листі та продовжує претензійно-позовну роботу щодо її стягнення, а тому банком не анульовано (прощено) борг в розумінні абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, що свідчить про відсутність підстав для включення 940105,61 грн. до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу позивача і як наслідок виникнення у останнього обов'язку щодо їх декларування як отриманого додаткового блага та сплати відповідних сум податків.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає, що наявність у відповідача поданого Філією Кіровоградське обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України податкового розрахунку (ф. 1-ДФ (Наказ N 1ДФ, 49)) за IV квартал 2014 року, у якому позивачу нарахований дохід за ознакою "126 - додаткове благо" в сумі 940105,61 грн. не є безумовною підставою, у даному випадку, для визначення позивачу вищевказаних грошових зобов'язань, оскільки відповідачем не доведено наявності рішення банку про прощення позивачу боргу за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити відхилити, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у справі N П/811/3416/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 244-2 КАС України.

 

Судді:

І. Я. Олендер

 

І. В. Борисенко

 

І. В. Приходько


 
Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.