ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.04.2012 р.

Справа N 5002-16/2989-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Мирошниченка С. В., суддів: Барицької Т. Л., Хрипуна О. О. (доповідача), розглянувши касаційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 у справі господарського суду N 5002-16/2989-2011 Автономної Республіки Крим за позовом Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Дворцово-парковий ансамбль" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроойл", 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Барконд", про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння, за участю представників скаржника - К. (ГПУ), позивача - не з'явилися, відповідача - В. А. Є., третіх осіб - не з'явилися, встановив:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2011 у справі N 5002-16/2989-2011 (суддя Білоус М. О.) задоволено позов заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону про визнання права власності на визначене нерухоме майно за державою Україна в особі Міністерства оборони України та витребування наведеного майна з незаконного володіння ТОВ "Дворцово-парковий ансамбль".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 (головуючий суддя Лисенко В. А., судді: Голик В. С., Сотула В. В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2011 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням апеляційного господарського суду заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 у справі N 5002-16/2989-2011, залишивши в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2011.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що, приймаючи оскаржуване рішення суд апеляційної інстанції невірно застосував матеріальне право, не застосував норми, які підлягають застосуванню, порушив норми процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи. Скаржник наголошує, що факт вибуття майна з відання держави поза її волею встановлений рішенням суду від 26.11.2009 у справі N 2-23/569-2009, є доведеним та остаточним і не врахування цієї обставини судом є порушенням вимог ст. 43 ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач придбав спірне майно за відплатними договорами купівлі-продажу нежитлових-будівель, укладеними 25.06.2008 між ТОВ "Барконд" та ТОВ "Дворцово-парковий ансамбль". Право власності зареєстровано за ТОВ "Дворцово-парковий ансамбль" 16 листопада 2009 року.

З володіння Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" спірне нерухоме майно вибуло на підставі укладеного 22.12.2004 з ТОВ "Євроойл" відплатного договору (контракту) купівлі-продажу нерухомого майна.

Судами також встановлено, що спірне нерухоме майно належало державі в особі Верховної Ради України та було закріплено на праві господарського відання за Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", який, в свою чергу, відповідно до статуту мав право укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, були позивачем, відповідачем у суді. На Міністерство оборони України було покладено функції управління цим майном, здійснювати контроль за ефективністю використання закріпленого за підвідомчими підприємствами майном.

На укладення договору N 2212/02 від 22.12.2004 Міністерством оборони України було надано дозвіл N 227/4165 від 21.09.2004, який в свою чергу був виданий на виконання листа Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України N 227/4135/4165 від 15.09.2004.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2009 у справі N 2-23/569-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2010, визнано недійсним контракт N 2212/02, укладений 22.12.2004 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та ТОВ "Євроойл".

Задовольняючи позов у справі N 5002-16/2989-2011, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно було відчужено за недійсним правочином, а тому підлягає поверненню власнику, оскільки воно вибуло з володіння не з волі власника.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав на наявність волі органу управління майном і органу, якому майно було передано у володіння на праві господарського відання (за волею власника), на укладення та виконання договору купівлі-продажу майна підприємства, пославшись на факт надання Міністерством оборони України дозволу на відчуження майна та наявність на момент відчуження контракту N 2212/02 від 22.12.2004, який було підписано генеральним директором державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", який діяв від імені підприємства на підставі статуту, та скріплено печаткою підприємства.

За висновком апеляційного господарського суду, з яким погоджується колегія суддів, порушення порядку відчуження спірного майна Збройних Сил України, не є беззаперечним доказом факту вибуття цього майна з володіння власника та особи, якій це майно було передано, не з їх волі. Посилання скаржника на факти, встановлені судовим рішенням у іншій судовій справі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не мають преюдиціального значення відповідно до ст. 35 ГПК України.

Встановивши відсутність у даному випадку підстав, з якими закон пов'язує можливість витребування майна від добросовісного набувача, суд апеляційної інстанції, дійшов вмотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону.

Беручи до уваги встановлені судами обставини набуття відповідачем спірного майна, за відсутності встановленого судом факту вибуття майна з володіння власника поза його волею, колегія суддів не вбачає неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду та зводяться до переоцінки доказів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє доводи скаржника та погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо відсутності правових підстав для визнання права власності та витребування майна від добросовісного набувача.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За висновком колегії суддів, апеляційний господарський суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив відсутність підстав для задоволення позову та прийняв обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленого у справі апеляційною інстанцією судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 85, 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

Касаційну скаргу заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 у справі N 5002-16/2989-2011 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

С. Мирошниченко

Судді:

Т. Барицька

 

О. Хрипун


 
Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.