МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 10.01.2017 р. N 838/21751-0-26-16/8

Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг
вул. Дніпровська набережна, буд. 19-б, м. Київ, 02081

Міністерство юстиції розглянуло лист Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг від 01.12.201 N 071-1960 (вх. N 21751-0-26-16 від 15.12.2016) щодо форми довіреності на отримання адміністративних послуг та в межах компетенції повідомляє.

Частинами першою та третьою статті 237 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої, абзаців першого та другого частини третьої статті 202 Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу правочини можуть вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

При цьому правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (частина перша статті 209 Кодексу).

Статтею 244 Кодексу передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися також на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, виданий однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

За загальним правилом форма довіреності фізичної особи повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (стаття 245 Кодексу).

Таким чином, довіреність є одностороннім правочином, на який поширюються загальні положення Кодексу щодо правочинів.

Звертаємо увагу, що частиною другою статті 245 Кодексу встановлено, що обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягає довіреність, що видається в порядку передоручення.

Додатково повідомляємо, що відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон) нотаріуси посвідчують правочини, зокрема довіреності.

Відповідно до статті 58 Закону та підпункту 1.2 пункту 1 глави 4 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5 (Порядок N 296/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за N 282/20595 (далі - Порядок), встановлено, що нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї особи або кількох осіб за усним зверненням довірителя.

У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику. Дії, які належить вчинити представнику, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (підпункт 2.1 пункту 2 глави 4 розділу II Порядку (Порядок N 296/5)).

Крім того, рішення про прийнятний обсяг повноважень представника для здійснення відповідних дій за конкретною довіреністю приймається підприємством, установою, організацією або нотаріусам, до якого подано таку довіреність.

 

Заступник Міністра з питань
європейської інтеграції

С. Петухов


 
Copyright © 2006-2019 epicentre.com.ua. All rights reserved.