ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.09.2017 р.

Справа N 922/336/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Бакуліної С. В. (доповідач), суддів: Данилової М. В., Поляк О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 у справі N 922/336/17 господарського суду Харківської області за позовом Харківської міської ради до Приватного підприємства "АРАКС" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: від відповідача: В. А. М. (довіреність [...], Ш. Є. І. (довіреність [...], Б. О. І. (довіреність [...]), Б. П. С. (ордер на надання правової допомоги серія [...]), встановив:

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Погорелова О. В.) від 06.03.2017 у справі N 922/336/17 позов задоволено повністю; звільнено самовільно зайняту земельну ділянку по вул. Героїв Праці у м. Харкові (колишня адреса: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кутузівська, N 22), яка використовується Приватним підприємством "АРАКС", шляхом демонтажу нежитлових будівель літ. "Н-1" площею 20,1 м2, літ. "И-1" площею 36,1 м2, літ. "С-1" площею 37,9 м2, літ. "Р-1" площею 112,9 м2, літ. "Т-1" площею 20,2 м2, літ. "Ф-1" площею 83,6 м2, літ. "М-1" площею 173,9 м2, літ. "0-1" площею 25,3 м2, з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан; зобов'язано Приватне підприємство "АРАКС" повернути земельну ділянку по вул. Героїв Праці у м. Харкові (колишня адреса: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кутузівська, N 22) територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий судді: Слободін М. М., судді: Сіверін В. І., Терещенко О. І.) від 26.04.2017 рішення місцевого господарського суду від 06.03.2017 у справі N 922/336/17 скасоване та прийняте нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову; стягнути з позивача на користь відповідача 3520,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі Харківська міська рада просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 06.03.2017 залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 125, 152, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 32, 33, 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції про те, що на спірну земельну ділянку є зареєстрованим право постійного користування Приватного підприємства "АРАКС" (далі ПП "АРАКС"), а отже право постійного користування земельною ділянкою є чинним, а також, що відповідач фактично використовує земельну ділянку без ознак її самовільного зайняття.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ПП "АРАКС", в якому просила:

- звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по вул. Героїв Праці у м. Харкові (колишня адреса: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кутузівська, N 22), яка використовується ПП "АРАКС", шляхом демонтажу нежитлових будівель літ. "Н-1" площею 20,1 м2, літ. "И-1" площею 36,1 м2, літ. "С-1" площею 37,9 м2, літ. "Р-1" площею 112,9 м2, літ. "Т-1" площею 20,2 м2, літ. "Ф-1" площею 83,6 м2, літ. "М-1" площею 173,9 м2, літ. "0-1" площею 25,3 м2, з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан;

- зобов'язати ПП "АРАКС" повернути земельну ділянку по вул. Героїв Праці у м. Харкові (колишня адреса: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кутузівська, N 22) територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких на підставі рішення Виконавчого комітету Циркунівської сільської ради народних депутатів Харківського району Харківської області від 15.08.95 N 570 та розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 26.09.95 N 44 за ПП "АРАКС" було закріплено земельну ділянку площею 1,0 га для розміщення ринку сільськогосподарської продукції та пункту технічного обслуговування автомобілів, з видачею державного акта на право постійного користування землею, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 26.09.95 N 127. Проте постановою господарського суду Харківської області від 10.02.2006 у справі N АС-40/482-05, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2007, визнано недійсним вказаний державний акт на право постійного користування землею, а рішенням господарського суду Харківської області від 26.09.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі N 922/2554/16, припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,6349 га із земель радгоспу "Циркунівський", розташованої поблизу вул. Героїв Праці м. Харкова для обслуговування приміщень з ремонту автомобілів, а також для будівлі ринку з реалізації сільськогосподарської продукції. Позивач зазначав, що обстеженням було встановлено, що на земельній ділянці, окрім нежитлових будівель право власності на які зареєстровано за ПП "АРАКС", розташовані також спірні нежитлові будівлі, інформація про реєстрацію прав на які у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня, а земельна ділянка відповідачем використовується без будь-яких прав, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування. Нормативно позов обгрунтовано посиланням на, з посиланням на ст. 7 Конституції України, ст. ст. 2, 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 125, 126, 152, 212 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Судами встановлено таке.

Рішенням Виконавчого комітету Циркунівської сільської ради народних депутатів Харківського району Харківської області від 15.08.95 N 570 ПП "АРАКС" надана в постійне користування земельна ділянка площею 1,0 га із земель радгоспу "Циркунівський", розташована поблизу вул. Героїв Праці м. Харкова для обслуговування приміщень по ремонту автомобілів, а також для будівлі ринку по реалізації сільськогосподарської продукції.

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 26.09.95 N 44 за ПП "АРАКС" закріплено земельну ділянку площею 1,0 га для розміщення ринку сільськогосподарської продукції та пункту технічного обслуговування автомобілів.

На підставі вказаних рішення та розпорядження ПП "АРАКС" виданий державний акт на право постійного користування землею по вул. Героїв Праці площею 1,0 га для розміщення ринку та пункту технічного обслуговування автомобілів, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 26.09.95 N 127 (далі - Державний акт від 26.09.95 N 127).

Постановою господарського суду Харківської області від 10.02.2006 у справі N АС-40/482-05, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2007, визнано недійсним державний акт N ХР-25-00-1108 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0 га, що розташована у Харківському районі Харківської області, що був виданий Харківською районною радою ПП "АРАКС" та зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів N 127.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.01.2017 N 78323425 право власності на охоронний пункт літ. "А-2" площею 21,80 м2, майстерні окрашення та рехтування автомобілів, слюсарна майстерня з розвалом-сходження літ. літ. "Д-1", "Д1-1", "Д2-1", "Г-1" загальною площею 251,80 м2, майстерня з авто мийкою літ. "Б-1" площею 133,30 м2, адміністративно-виробнича будівля літ. "В-1" площею 215,0 м2, кафе літ. "Ж-1" з літнім приміщенням літ. "3-1" площею 430,90 м2, магазини з кладовими літ. "Е-1" площею 188,10 м2 та спорудами по вул. Кутузівській, 22, с. Циркуни, Харківського району, Харківської області зареєстровано з 24.05.2004 за ПП "АРАКС" на підставі свідоцтва про право власності серії САА N 537284.

Постановою Верховної Ради України від 06.09.2012 N 5215-VI "Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області" (План N 5215-VI) встановлено нові межі м. Харкова.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.09.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2016, у справі N 922/2554/16 припинено право постійного користування земельною ділянкою, наданою рішенням Виконавчого комітету Циркунівської сільської ради народних депутатів Харківського району Харківської області від 15.08.95 N 570 (прийнятого відносно ПП "АРАКС") площею 0,6349 га із земель радгоспу "Циркунівський", розташованої поблизу вул. Героїв Праці м. Харкова для обслуговування приміщень з ремонту автомобілів, а також для будівлі ринку по реалізації сільськогосподарської продукції.

Здійсненими заходами самоврядного контролю встановлено, що на земельній ділянці по вул. Героїв Праці у м. Харкові (колишня адреса: вул. Кутузівська, 22, с. Циркуни, Харківський район) площею, орієнтовно, 0,7000 га розміщений ринок з продажу радіотехніки та охоронний пункт літ. "А-2" площею 21,80 м2, майстерні окрашення та рехтування автомобілів, слюсарна майстерня з розвалом-сходження літ. літ. "Д-1", "Д1-1", "Д2-1", "Г-1" загальною площею 251,80 м2, майстерня з авто мийкою літ. "Б-1" площею 133,30 м2, адміністративно-виробнича будівля літ. "В-1" площею 215,0 м2, кафе літ. "Ж-1" з літнім приміщенням літ. "3-1" площею 430,90 м2, магазини з кладовими літ. "Е-1" площею 188,10 м2 та спорудами право власності на які зареєстровано за ПП "АРАКС" на підставі свідоцтва про право власності від 24.05.2004 САА N 537284.

Також, здійсненими заходами самоврядного контролю встановлено, що на земельній ділянці по вул. Героїв Праці у м. Харкові (колишня адреса: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кутузівська, N 22), окрім нежитлових будівель, право власності на які зареєстровано за ПП "АРАКС", розташовані нежитлові будівлі літ. "Н-1" площею 20,1 м2, літ. "И-1" площею 36,1 м2, літ. "С-1" площею 37,9 м2, літ. "Р-1" площею 112,9 м2, літ. "Т-1" площею 20,2 м2, літ. "Ф-1" площею 83,6 м2, літ. "М-1" площею 173,9 м2, літ. "0-1" площею 25,3 м2, на які обліковувалась декларація про готовність до експлуатації об'єкта від 31.03.2016 N ХК 143160910465.

31.03.2016 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об'єкта N ХК 143160910465: "Розміщення приміщення для нарізки скла, намету по виготовленню тротуарної плитки та будівництво торгівельного майданчику непродовольчих товарів на території існуючої автостоянки на території Циркунівської селищної ради (нове будівництво). II черга будівництва: будівництво торгівельного майданчику непродовольчих товарів по вул. Героїв Праці у м. Харкові (колишня адреса: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кутузівська, N 22)" (замовник ПП "АРАКС").

Наказом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 29.12.2016 N 138 скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 31.03.2016 N ХК 143160910465, який належить до I - III категорії складності, а саме: "Розміщення приміщення для нарізки скла, намету по виготовленню тротуарної плитки та будівництво торгівельного майданчику непродовольчих товарів на території існуючої автостоянки на території Циркунівської селищної ради (нове будівництво). II черга будівництва: будівництво торгівельного майданчику непродовольчих товарів по вул. Героїв Праці у м. Харкові (колишня адреса: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кутузівська, N 22)" (замовник - ПП "АРАКС").

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.01.2017 N 78323425 будь-яких прав на земельну ділянку по вул. Героїв Праці у м. Харкові (колишня адреса: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кутузівська, N 22) за юридичними та фізичними особами не зареєстровано. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради вжиті заходи самоврядного контролю, передбачені ст. 189 ЗК України щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки.

Обстеженням встановлено, що на земельній ділянці по вул. Героїв Праці у м. Харкові (колишня адреса: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кутузівська, N 22) ПП "АРАКС" використовує земельну ділянку по вул. Героїв Праці у м. Харкові (колишня адреса: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кутузівська, N 22) шляхом розміщення на ній нежитлових будівель літ. "Н-1", літ. "И-1", літ. "С-1", літ. "Р-1", літ. "Т-1", літ. "Ф-1", літ. "М-1", літ. "0-1" без державної реєстрації прав на земельну ділянку, чим порушено вимоги ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Згідно інформації Департаменту земельних відносин від 12.12.2016 N 8509/0/225-16 та Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану від 06.12.2016 N 5024/0/22-16 будь-яких рішень про надання земельної ділянки по вул. Героїв Праці у м. Харкові (колишня адреса: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кутузівська, N 22) в оренду або у власність Харківською міською радою не приймалось.

1. Щодо вимоги Харківської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки по вул. Героїв Праці у м. Харкові (колишня адреса: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кутузівська, N 22), яка використовується ПП "АРАКС", шляхом демонтажу нежитлових будівель літ. "Н-1" площею 20,1 м2, літ. "И-1" площею 36,1 м2, літ. "С-1" площею 37,9 м2, літ. "Р-1" площею 112,9 м2, літ. "Т-1" площею 20,2 м2, літ. "Ф-1" площею 83,6 м2, літ. "М-1" площею 173,9 м2, літ. "0-1" площею 25,3 м2 з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан, суд касаційної інстанції виходить із такого.

Стосовно Самовільного зайняття ПП "АРАКС" спірної земельної ділянки.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Таким чином самовільне зайняття земельної ділянки це свавільне її зайняття на стадії розпорядження землею компетентним органом, а відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку лише може свідчити про самовільне її зайняття у сукупності з іншими обставинами, проте не є єдиною безумовною підставою юридичної кваліфікації дій по фактичному використанню як "самовільне зайняття".

За приписами статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Судами встановлені обставини, відповідно до яких право постійного користування ПП "АРАКС" на земельну ділянку, що ним використовується дотепер без титульного документу, яке (право) було припинене судовим актом лише у 28.11.2016 (дата набуття чинності судовим рішенням у справі N 922/2554/16), не є підставою для юридичної кваліфікації дій відповідача саме як "самовільне зайняття земельної ділянки".

Так відповідач отримав земельну ділянку на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким є рішення Виконавчого комітету Циркунівської сільської ради народних депутатів Харківського району Харківської області від 15.08.95 N 570, та рішення центрального органу виконавчої влади, яким є розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 26.09.95 N 44, які є чинними, оскільки не скасовані та не визнані недійсними.

Крім того судом у справі N 922/2554/16 було встановлено обставини, які визнані преюдиціальними судом апеляційної інстанції на підставі ст. 35 ГПК України, а саме: що дії ПП "АРАКС" по використанню земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів не є противоправними (є не деліктні), так як ці дії вчинені без порушення жодних правових норм.

Не є самовільним зайняттям земельної ділянки вчинення дій, які відповідно до закону є правомірними.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції вважає, що позивачем не доведено факту самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачем.

Стосовно порушення права територіальної громади міста Харкова, за захистом яких Харківська міська рада звернулась із даним позовом.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю (ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно інформації Департаменту земельних відносин від 12.12.2016 N 8509/0/225-16 та Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану від 06.12.2016 N 5024/0/22-16 будь-яких рішень про надання земельної ділянки по вул. Героїв Праці у м. Харкові (колишня адреса: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кутузівська, N 22) в оренду або у власність Харківською міською радою не приймалось.

Також судами не встановлено обставин, які б засвідчували що Харківською міською радою приймались рішення по розпорядженню спірною земельною ділянкою в суспільних інтересах громади міста Харкова, що засвідчувало б, що зайняття її відповідачем порушує право громади стосовно користування нею.

В засіданні суду касаційної інстанції представник відповідача повідомив, що після прийняття судом рішення про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою він звернувся до органу розпорядження землею із заявою про її виділення, яка дотепер не розглянута.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до положень ст. 1 ГПК України, ст. 15 ЦК України право на звернення до суду мають лише ті особи, які доведуть факт порушення або оспорювання відповідачем своїх прав і охоронюваних законом інтересів, тобто доведуть право вимоги до свого процесуального опонента.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 3.5 вказаного Рішення Конституційного Суду України, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту інтересів, зокрема, є: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права.

У вказаному Рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Харківська міська рада просила звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу нежитлових будівель, розміщених на земельній ділянці по факту відсутності у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку та державної реєстрації прав на неї.

Проте по-перше, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі N 6-129цс17 (Постанова N 6-129цс17)).

По-друге, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.82, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.86, "Щокін проти України" від 14.10.2010 (Рішення), "Сєрков проти України" від 07.07.2011 (Рішення), "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 року (Рішення), "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: - чи є втручання законним; - чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; - чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23.11.2000 в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

У пункті 71 рішення в справі "Рисовський проти України" (Рішення) ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене, принцип "належного урядування" передбачає критерії, які слід з'ясовувати та враховувати щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави в право на мирне володіння майном. Додержання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що не має чіткого, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини".

Встановлені у сукупності обставини справи засвідчують, що: відповідачу було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0 га відповідно до вимог закону, оскільки іншого судами не встановлено; подальше його скасуванням згідно із судовим рішенням та припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,6349 га судовим рішенням відбулось без вчинення відповідачем будь-яких протиправних дій; відповідача за рішенням суду позбавлено права постійного користування земельною ділянкою 28.11.2016, а нежитлові об'єкти були побудовані на спірній земельній ділянці до стадії готовності до експлуатації не пізніше 31.03.2016; в позові позивач не посилається на обставини, які б засвідчували, що будівництво здійснювалось без дозволу на будівництво, що до речі підтверджує декларація про готовність до експлуатації об'єкта від 31.03.2016, реєстрація якої була скасована вже після завершення будівництва, що не підтверджує дотримання державою принципу "належного урядування".

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Суд касаційної інстанції вважає, що позовні вимоги Харківської міської ради про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу нежитлових будівель не підлягає задоволенню, з таких підстав: недоведення позивачем факту самовільного зайняття позивачем спірної земельної ділянки; недоведення суспільного інтересу громади міста Харкова щодо предмету позовних вимог; недотримання позивачем в даному випадку принципу "належного урядування"; недоведення Харківською міською радою вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо врегулювання спірних правовідносин; позов пред'явлено з метою завдати шкоди майну відповідача.

2. Щодо вимоги Харківської міської ради про зобов'язання ПП "АРАКС" повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, то вона не підлягає задоволенню, оскільки Харківською міською радою не ідентифіковано яку саме земельну частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами слід повернути, що свідчить про її некоректність та про абстрактність рішення в суду першої інстанції в цій частині.

Пояснення позивача від 05.09.2017 суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки: по-перше, на наведені в них обставини позивач не посилався в судах попередніх інстанції; по-друге, в них йдеться про порушення прав Комунального підприємства "Харківводоканал", яке не пред'являло самостійних вимог на предмет спору.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду незважаючи на викладені в ній правові висновки.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1118, п. 1 ч. 1 ст. 1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 у справі N 922/336/17 у справі господарського суду Харківської області залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

С. Бакуліна

Судді:

М. Данилова

 

О. Поляк


 
Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.