МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 27 листопада 2018 року N 3719/5

Про затвердження Методичних рекомендацій з проведення ґендерно-правової експертизи актів законодавства та проектів нормативно-правових актів, визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства юстиції України від 12 травня 2006 року N 42/5

Відповідно пункту 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року N 228 (Постанова N 228), наказую:

1. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 12 травня 2006 року N 42/5 "Деякі питання проведення ґендерно-правової експертизи".

2. Затвердити Методичні рекомендації з проведення ґендерно-правової експертизи актів законодавства та проектів нормативно-правових актів, що додаються.

3. Управлінню соціального, трудового та гуманітарного законодавства Департаменту публічного права (Голєва Н. П.) забезпечити до 31 грудня формування планів проведення ґендерно-правової експертизи законодавства на відповідний рік.

4. Керівникам структурних підрозділів апарату Міністерства юстиції України забезпечувати оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України відповідного висновку ґендерно-правової експертизи акта законодавства протягом 5 робочих днів після підписання уповноваженою особою (координатором) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків Міністерства юстиції України.

5. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади рекомендувати застосовувати Методичні рекомендації, затверджені цим наказом, під час розробки проектів нормативно-правових актів.

6. Цей наказ набирає чинності з 01 грудня 2018 року.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України Чернишова Д. В.

 

Перший заступник Міністра

О. Сукманова

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
27 листопада 2018 року N 3719/5

Методичні рекомендації з проведення ґендерно-правової експертизи актів законодавства та проектів нормативно-правових актів

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Ці методичні рекомендації визначають основні завдання, послідовність проведення ґендерно-правової експертизи актів законодавства та проектів нормативно-правових актів з метою покращення розуміння змісту експертизи та її етапів (далі - Методичні рекомендації) та оформлення висновків за її результатами.

2. Ґендерно-правова експертиза полягає у проведенні критичної оцінки (аналізу) того, яким чином різниця в ґендерних ролях, діяльності, потребах, можливостях та правах впливає на жінок, чоловіків, дівчат та хлопчиків, в існуючій або запропонованій політиці, ситуації або контексті, та формуванні пропозицій з усунення дискримінаційних положень.

Проведення ґендерно-правової експертизи в усіх сферах законодавства має на меті формування ґендерно-чутливого законодавства для досягнення кінцевої мети - досягнення рівності прав та можливостей жінок та чоловіків.

3. Основними завданнями ґендерно-правової експертизи є:

виявлення в актах законодавства та проектах нормативно-правових актів положень, які не відповідають принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, який полягає у відсутності обмежень чи привілеїв за ознакою статі, а також у рівних умовах для реалізації рівних прав жінок і чоловіків та складається з таких елементів, як рівні права та рівні можливості. Так, Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" визначає необхідність дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, зокрема, у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; у праці та одержанні винагороди за неї; у сфері підприємництва; у сфері соціального захисту; у виборчому процесі; у здобутті освіти та професійній підготовці; у діяльності засобів масової інформації;

подолання за допомогою ефективних правових механізмів усіх форм дискримінації за ознакою статі, виявлених в процесі проведення ґендерно-правової експертизи.

4. Предметом ґендерно-правової експертизи є: акти законодавства (закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти) та проекти нормативно-правових актів.

5. Визначення основних термінів, які вживаються в Методичних рекомендаціях:

а) ґендерна рівність - рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства;

б) ґендерно-правова експертиза - аналіз чинного законодавства, проектів нормативно-правових актів, результатом якого є надання висновку щодо їх відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

в) дискримінація за ознакою статі - ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (Закон N 5207-VI), крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Інші терміни вживаються в Методичних рекомендаціях у значенні, наведеному у Законах України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (Закон N 5207-VI).

II. ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ ГЕНДЕРНО-ПРАВОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

6. Важливим елементом проведення ґендерно-правової експертизи є підготовчий етап, на якому здійснюється планування процесу такої експертизи.

а) Ґендерно-правова експертиза актів законодавства проводиться Мін'юстом згідно із щорічним планом, що затверджується координатором з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків, який формується відповідальним структурним підрозділом апарату Міністерства юстиції України, на підставі пропозицій, що надійшли до нього протягом року, що йому передував, від структурних підрозділів Міністерства юстиції України та від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян, та затверджується до 31 грудня.

При цьому, слід враховувати, що законодавство України - утворена на ієрархічній основі система нормативно-правових актів, тому рекомендується спочатку проводити ґендерно-правову експертизу тих актів законодавства у відповідній сфері, що мають вищу юридичну силу, а потім переходити до актів нижчої юридичної сили.

Ґендерно-правова експертиза здійснюється як правило один раз щодо одного акта законодавства.

У випадку суттєвої зміни суспільно-політичних та соціально-економічних відносин, що є предметом акта, ґендерно-правова експертиза якого вже була проведена, а також у випадку зміни (скасування, ухвалення нових) нормативно-правових актів, що перебувають у безпосередніх системних взаємозв'язках із цим актом, вона може бути проведена повторно.

б) Планування проведення ґендерно-правової експертизи проектів нормативно-правових актів здійснюється експертом самостійно при розробці проекту нормативно-правового акта або під час здійснення його правової експертизи.

7. Етапи проведення ґендерно-правової експертизи.

1) Перший етап полягає в отриманні експертом спеціальних знань шляхом вивчення законодавства, що стосується забезпечення ґендерної рівності, отримання необхідних знань щодо міжнародних стандартів, що стосуються утвердження ґендерної рівності (перелік актів національного законодавства та міжнародних договорів, якими слід користуватися, визначений у пунктах 1, 2 Додатків 1 та 2 до Порядку проведення ґендерно-правової експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України), та порядку проведення ґендерно-правової експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.

Так, вказаними положеннями Порядку передбачено, що під час проведення ґендерно-правової експертизи акта законодавства обов'язково застосовуються: Конституція України, Закони України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (Закон N 5207-VI), "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (Закон N 2229-VIII), "Про протидію торгівлі людьми" (Закон N 3739-VI)).

Крім того, під час проведення ґендерно-правової експертизи акта законодавства, проекту нормативно-правового акта обов'язково застосовуються: Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, 1966 рік; Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами, 1949 рік; Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 1979 рік; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 рік та протоколи до неї; Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 рік; Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, 2005 рік; Конвенція про права осіб з інвалідністю, 2006 рік; Конвенція Міжнародної організації праці N 156 про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками, 1981 рік; Конвенція Міжнародної організації праці N 100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності, 1951 рік; Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, 1965 рік; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, 1966 рік; Рамкова конвенція про захист національних меншин, 1995 рік; Загальна декларація прав людини, 1948 рік; Пекінська декларація, 1995 рік; Резолюція 47/135 Генеральної Асамблеї ООН "Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин", 1992 рік.

При проведенні експертизи можуть застосовуватися й інші міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та резолюції міжнародних конференцій, міжнародних організацій, їх органів залежно від предмета правового регулювання.

Також на цьому етапі доцільно ознайомитися із попередніми висновками експертизи у відповідній сфері, підготовленими за результатами її проведення, які розміщені на офіційному веб-сайті Мін'юсту.

2) Другий етап передбачає проведення загального огляду акта законодавства або проекту нормативно-правового акта з метою визначення предмету його правового регулювання, суміжних галузей суспільних відносин.

Обов'язковим на цьому етапі є вивчення міжнародних стандартів у відповідній сфері, під час якого експерт повинен також співставити вказані стандарти з нормами національного законодавства.

3) Третій етап передбачає проведення детального аналізу положень акта законодавства або проекту нормативно-правового акта шляхом з'ясування відповідності принципових засад регулювання відносин, що є предметом аналізованого акта законодавства або проекту нормативно-правового акта:

національному законодавству (перелік нормативно-правових актів визначений у пунктах 2 Додатків 1 та 2 до Порядку проведення ґендерно-правової експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України);

міжнародним стандартам у сфері ґендерної рівності (їх перелік визначений у пунктах 1 Додатків 1 та 2 до Порядку проведення ґендерно-правової експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України);

національному законодавству та міжнародним стандартам у конкретній сфері регулювання акта.

Для цього експертом:

а) здійснюється текстуальний аналіз положень акта законодавства або проекту нормативно-правового акта з метою пошуку у ньому норм, що містять ґендерне наповнення, наприклад, слова: "жінка", "чоловік", "дівчинка", "хлопчик", "мати", "батько" тощо.

б) проводиться оцінка ґендерного впливу акта законодавства або проекту нормативно-правового акта тобто визначається, яким чином його положення впливають або впливатимуть на представників обох статей.

Крім того вивчається ситуація, що фактично існує у сфері правового регулювання аналізованого акта законодавства або проекту нормативно-правового акта. Корисним буде здійснення пошуку необхідних статистичних данихщодо становища жінок і чоловіків у відповідній сфері, зокрема, за допомогою офіційного веб-сайту Державної служби статистики України.

в) здійснюється зіставлення формулювань положень акта законодавства або проекту нормативно-правового акта з:

- національним законодавством;

- міжнародними стандартами у сфері ґендерної рівності;

- національним законодавством та міжнародними стандартами у конкретній сфері регулювання акта.

Таке зіставлення здійснюється з урахуванням принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

г) з'ясовується, чи є акт законодавства (проект нормативно-правового акта) в цілому або в окремій його частині:

• ґендерно-нейтральним (за змістом та наслідками) тобто окрема норма, акт або проект акта в цілому не впливають на поділ за ознакою статі, не призводить до дискримінації за ознакою статі та здійснює однаковий вплив як на чоловіків, так і на жінок (наприклад застосовуються такі терміни, як "особи", "громадяни" без вказівки на певну стать).

Як приклад слід навести норму статті 34 Конституції України, згідно якої "кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань".

• Дискримінаційним тобто окрема норма, акт або проект акта в цілому містять в собі відмінність, винятки або переваги по відношенню до осіб певної статі, які спрямовані на послаблення або невизнання прав людини та основних свобод в політичній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах суспільних відносин.

Як приклад можна навести положення проекту постанови Кабінету Міністрів України, яким передбачалося "надання медичних, освітніх послуг з питань репродуктивного здоров'я жінкам, які постраждали від конфлікту".

Водночас норма акта або проекту акта може містити в собі відмінність, винятки або переваги по відношенню до осіб певної статі в рамках застосування позитивних дій. При цьому слід обов'язково звертати увагу на те, що такі дії мають носити тимчасовий характер, а також на наявність об'єктивно обґрунтованої мети, спрямованої на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях жінок і чоловіків щодо реалізації прав і свобод, встановлених Конституцією і законами України.

Прикладом застосування позитивних дій може слугувати надання у певних випадках переваг особі тієї статі, щодо якої існує дисбаланс, під час проведення конкурсного відбору до складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

• ґендерно-дисбалансованим на користь певної статі, тобто таким, що надає преференції чи безпосередньо ущемлює права жінки чи чоловіка чи створює необґрунтовані перешкоди у реалізації таких прав, а так само передбачає неспівмірні міри відповідальності за однакові правопорушення.

Проілюструвати приклад ґендерно-дисбалансованої норми можна частиною другою статті 10 Закону України "Про охорону праці", якою передбачається, що "праця жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством" що є ґендерно-дисбалансованою на користь жінок.

Під час визначення окремої норми, акта або проекту акта в цілому ґендерно-дисбалансованою слід враховувати, чи не відносяться такі положення до спеціальних заходів, визначених в Конституції України (а це, спеціальні заходи щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановлення пенсійних пільг; створення умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовий захист, матеріальна і моральна підтримка материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям). Такі норми акта або проекту акта вважаються ґендерно-дисбалансованими, при цьому є спеціальними заходами, спрямованими на забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та не є дискримінаційними.

• таким, що не передбачає рівні можливості для обох статей, тобто окрема норма, акт або проект акта в цілому хоча і надають однакові права, особам незалежно від їх статі, однак на практиці їх застосування призведе до того, що певна стать буде знаходитися в дискримінаційному положенні, оскільки норма або акт при реалізації не нададуть рівних можливостей чоловікам і жінкам.

Так, прикладом такої норми можна назвати положення статті 3 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (Закон N 4061-VI), яка передбачає, що рівність прав і можливостей кандидатів у депутати, партій - суб'єктів виборчого процесу брати участь у виборчому процесі забезпечується, зокрема, забороною привілеїв чи обмежень кандидатів у депутати за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, тощо. При цьому, на практиці, рівень представництва жінок у Парламенті є низьким.

На цьому етапі можуть бути виявлені та проаналізовані інші нормативно-правові акти у суміжних сферах.

Також під час проведення експертизи експерт може поставити собі питання, наведені у додатку до цих Методичних рекомендацій (Додаток).

У разі виникнення під час проведення експертизи спірних питань, що потребують обговорення з фахівцями інших структурних підрозділів Мін'юсту експертом, може бути ініційоване засідання робочої групи з впровадження ґендерних підходів у роботі Міністерства юстиції України, утвореної наказом Міністерства юстиції України від 15 вересня 2008 року N 1391/7 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2017 року N 4831/7 (Наказ N 4831/7)), а також можуть бути проведенні консультації з громадськістю.

Необхідним при здійсненні третього етапу ґендерно-правової експертизи є розуміння того, що дискримінація може бути як прямою, так і опосередкованою, як позитивною, так і негативною.

Так пряму дискримінацію можна визначити як дії чи бездіяльність, які мають на меті дискримінувати жінок або чоловіків.

Опосередковану дискримінацію можна описати як дії чи бездіяльність, які мають наслідком дискримінацію, навіть якщо такого наміру у законодавця не було. При цьому самі дії чи бездіяльність можуть виявитися нейтральними або навіть корисними для представників певної статі, але їх наслідки чи вплив можуть бути дискримінаційними.

4) Четвертий етап передбачає підготовку висновку за результатами загального та детального аналізу норм, акта або проекту акта, що були предметом експертизи, та з'ясування чи є вони: в цілому ґендерно-нейтральними; дискримінаційними; ґендерно-дисбалансованими на користь певної статі; такими, що не передбачають рівні можливості для обох статей.

Оформлення висновку про проведення ґендерно-правової експертизи актів законодавства або проектів нормативно-правових актів здійснюється згідно з Порядком проведення ґендерно-правової експертизи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

У висновку формулюється загальний висновок про відповідність або невідповідність акта законодавства або проекту нормативно-правового акта принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, норми, що визнані дискримінаційними разом з обґрунтуванням прийняття рішення про віднесення їх до дискримінаційних.

При цьому є певні особливості оформлення висновків ґендерно-правової експертизи для актів законодавства та для проектів нормативно-правових актів у разі невідповідності таких актів або окремих їх положень принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків :

• Висновок ґендерно-правової експертизи акта законодавства повинен містити можливі шляхи усунення дискримінаційних норм, у разі необхідності пропонуються інші заходи, що сприятимуть удосконаленню правового регулювання у відповідній сфері.

• Висновок ґендерно-правової експертизи проекту нормативно-правового акта повинен містити наслідки, до яких може призвести застосування таких дискримінаційних норм.

8. Висновки ґендерно-правової експертизи актів законодавства надсилаються до відповідних органів та оприлюднюються згідно з Порядком проведення ґендерно-правової експертизи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

 

В. о. директора Департаменту
публічного права

Я. Шиховець

 

Додаток
до Методичних рекомендацій з проведення ґендерно-правової експертизи актів законодавства та проектів нормативно-правових актів

Питання, що повинен поставити собі експерт при проведенні ґендерно-правової експертизи

1) Чи відповідає аналізований акт (проект) міжнародним договорам України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та резолюціям міжнародних конференцій, міжнародних організацій, їх органів у сфері ґендерної рівності?

2) Чи відповідає аналізований акт (проект) нормам Конституції України, іншим актам законодавства України в частині забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків?

3) Чи наявні в аналізованому акті (проекті) положення, що забороняють дискримінацію за ознакою статі?

4) Чи наявні в аналізованому акті (проекті) положення що містять позитивні дії?

5) Чи обмежують положення аналізованого акта (проекту) права чоловіків чи жінок?

6) Чи надають положення аналізованого акта (проекту) більш широкі права чоловікам чи жінкам?

7) Чи надають положення аналізованого акта (проекту) однакову можливість для реалізації прав як чоловікам, так і жінкам?

8) Чи буде аналізований акт (проект) здійснювати різний вплив на чоловіків та жінок чи такий вплив буде однаковий?

9) Чи наявні в аналізованому акті (проекті) положення, що заважають досягненню ґендерної рівності?

10) Чи призведе прийняття проекту нормативно-правового акта до дискримінації за ознакою статі?

11) Чи були виявлені під час вивчення ситуація, що фактично існує у сфері правового регулювання аналізованого акта (проекту) питання, що не знайшли правового регулювання (прогалини)? Яким чином їх можна вирішити?


 
Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.