ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

06.08.2019 р.

N 826/3294/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н. Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (НКРЗІ), третя особа - ПАТ "Укрпошта", Кабінет Міністрів України про визнання протиправним та нечинним рішення (Тарифи N 535), встановив:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, код ЄДРПОУ 39369133), треті особи: ПАТ "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик,22, код ЄДРПОУ 21560045), Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), в якому просить суд визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 17.10.2017 N 535 (Тарифи N 535) (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.11.2017 р. за N 1405/31273) Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуг поштового зв'язку і визнання таким, що втратило чинність Рішення НКРЗІ від 23 лютого 2017 року N 97.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що оскільки відповідач не є підрозділом КМУ, міністерством чи органом влади, то встановивши тарифи на поштові послуги, він втрутився у повноваження КМУ.

Ухвалою суду від 05 березня 2018 року відкрито провадження по справі, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач, скориставшись своїм правом, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що встановлюючи тарифи, НКРЗІ діяло в межах повноважень, наданих йому законодавством України

В судовому засіданні 16.04.2018 року, за заявою представника позивача, суд залучив в якості третьої особи, ПАТ "Укрпошта".

В зв'язку із неявкою у судове засідання 04.06.2018 року представників сторін, суд перейшов у письмове провадження по справі.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

В позовній заяві зазначено, що підставою для звернення позивача до суду стала незгода з рішенням від 17.10.2017 року, яким встановлені тарифи на послуги зв'язку. Позивач стверджує, що відповідно до ст. 106 Конституції України, Президента України не наділено повноваженнями утворювати комісії, призначати їх членів, голів, затверджувати положення про них тощо, а оскільки відповідач не є ані підрозділом КМУ, ні міністерством, ані органом державної влад, встановивши тарифи оспорюваним рішенням, втрутився в повноваження КМУ, тому рішення від 17.10.2017 року вважає незаконним.

Суд не погоджується із такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - НКРЗІ) утворюється відповідно до Закону України "Про телекомунікації".

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 17 Закону України "Про телекомунікації" НКРЗІ є органом державного регулювання у сфері телекомунікацій, колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітнім Кабінету Міністрів України. Положення про НКРЗІ (Положення N 1067/2011) затверджується Президентом України.

Крім того, відповідно до Закону України "Радіочастотний ресурс України", "Про поштовий зв'язок", "Про концепцію Національної програми інформатизації", здійснює державне регулювання у сферах інформатизації, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку.

Аналогічні норми зазначені в Положенні про НКРЗІ, затвердженому Указом Президента України від 23 листопада 2011 року N 1067 (Положення N 1067/2011).

Відповідно до абзацу 2 п. 1 Положення про НКРЗІ (Положення N 1067/2011), воно є органом державного регулювання у сфері телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку. У визначеній сфері Комісія здійснює повноваження органу ліцензування, дозвільного органу, регуляторного органу та органу державного нагляду (контролю).

Комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами.

Вищезазначене свідчить про те, що НКРЗІ є органом державного регулювання та суб'єктом владних повноважень, тому твердження позивача у частині того, що відповідач не є державним органом (в розумінні ст. 116 Конституції України)

23.02.2017 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, відповідно до ст. ст. 8 та 9 Закону України "Про поштовий зв'язок", прийнято рішення N 97 "Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 07.04.2015 N 193" (Тарифи N 97).

Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 23.02.2017 N 97 (Тарифи N 97) затверджено Граничні тарифи на універсальні послуги поштового зв'язку, визнано таким, що втратило чинність, рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, від 07.04.2015 N 193 "Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку" (Тарифи N 193), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за N 461/26906.

Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку, а також врегульовано відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв'язку і користувачами їх послуг визначено Законом України "Про поштовий зв'язок".

Відповідно до положень ст. 8 Закону України "Про поштовий зв'язок" Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень забезпечує загальне регулювання діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку. Реалізацію державної політики у сфері надання послуг поштового зв'язку здійснює уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі зв'язку.

Ефективність функціонування ринку послуг поштового зв'язку забезпечує національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, на основі збалансування інтересів суспільства, операторів та користувачів послуг поштового зв'язку.

Компетенція національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, та її повноваження визначаються цим та іншими законами України.

На національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, покладаються: ведення єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку; формування цінової політики та регулювання відповідно до законодавства України тарифів на послуги поштового зв'язку.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, може виконувати й інші функції відповідно до законодавства України.

Згідно ст. 9 Закон України "Про поштовий зв'язок" тарифне регулювання у сфері надання послуг поштового зв'язку здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, відповідно до законодавства України і повинно стимулювати впровадження операторами новітніх технологій, підвищення якості надання послуг, збільшення обсягів і розширення номенклатури послуг.

Тарифному регулюванню у сфері надання послуг поштового зв'язку підлягають виключно універсальні послуги поштового зв'язку.

Пунктом 3 Положення (Положення N 1067/2011) визначено, що основними завданнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації є: забезпечення проведення єдиної державної політики з питань державного регулювання у сфері телекомунікацій, інформатизації та розвитку інформаційного суспільства, користування радіочастотним ресурсом, надання послуг поштового зв'язку; здійснення державного регулювання та нагляду у сфері телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом, надання послуг поштового зв'язку, використання інфраструктури з метою максимального задоволення попиту споживачів на послуги зв'язку та інформаційні послуги, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних мереж з урахуванням інтересів національної безпеки; забезпечення ефективного користування радіочастотним ресурсом і функціонування ринку телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних, інформаційних послуг та послуг поштового зв'язку на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів господарювання та споживачів цих послуг; сприяння розвитку конкуренції та підприємництва, забезпечення рівних умов діяльності суб'єктів господарювання всіх форм власності, вдосконалення механізму регулювання ринкових відносин у сфері телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку; забезпечення системності, комплексності і узгодженості розвитку інформатизації та інформаційного суспільства в державі.

Підпунктом 7 пункту 4 Положення (Положення N 1067/2011) передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації відповідно до покладених на неї завдань, встановлює відповідно до закону граничні або фіксовані тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг, розрахункові такси за послуги пропуску трафіка до телекомунікаційних мереж операторів телекомунікацій з істотною ринковою перевагою на певному ринку пропуску трафіка або операторів телекомунікацій, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку телекомунікацій, тарифи на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій, порядок взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій, граничні тарифи на універсальні послуги поштового зв'язку, а також тарифи на роботи (послуги) Українського державного центру радіочастот (УДЦР) та розміри плати за видачу документів дозвільного характеру - висновків щодо електромагнітної сумісності, дозволів на експлуатацію, на ввезення з-за кордону радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, здійснює відповідно до законодавства інші заходи щодо тарифного регулювання у зазначеній сфері.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, як орган державного регулювання у сфері телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку, наділений повноваженнями по встановленню тарифів на послуги поштового зв'язку.

Враховуючи, що відповідач наділений повноваженнями щодо встановлення та затвердження тарифів на поштові послуги, суд зазначає, що спірне рішення від 23.02.2017 N 97 "Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 07.04.2015 N 193" (Тарифи N 97) прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України ( N 2747-IV) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2 ( N 2747-IV), 3 ( N 2747-IV), 19 ( N 2747-IV), 73 - 77 ( N 2747-IV), 79 ( N 2747-IV), 90 ( N 2747-IV), 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV). Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293 ( N 2747-IV), 295 - 297 КАС України ( N 2747-IV).

 

Суддя:

Н. Г. Вєкуа


 
Copyright © 2006-2019 epicentre.com.ua. All rights reserved.