ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26.07.2017 р.

Справа N 914/1748/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Коробенка Г. П. - головуючого, Кравчука Г. А., Мачульського Г. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі N 914/1748/16 господарського суду Львівської області за позовом Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі: 1. Адміністрації Державної прикордонної служби України, 2. Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2144), до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу, у судовому засіданні взяли участь представники: від прокуратури: В. О. Г. (прокурор відділу ГПУ), К. С. М. (військовий прокурор); від позивача-1 - Ш. П. В. (представник за дов. [...]); від позивача-2 - Ш. П. В. (представник за дов. [...]); від відповідача - С. Б. В. (представник за дов. [...]); від третьої особи - не з'явилися; встановив:

У червні 2016 року Перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі: Адміністрації Державної прикордонної служби України та Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2144) звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08.02.2016 N 1022/16-16.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка, надання котрої третій особі - ОСОБА_4 (площею 2,0 га) погоджено рішенням органу місцевого самоврядування і дозвіл на розроблення технічної документації на яку було надано відповідачем, згідно оскаржуваного наказу, входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною Львівського прикордонного загону та розташована уздовж державного кордону України в районі Варязької сільської ради Сколівського району Львівської області, тобто перебуває в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону. Крім цього, вказана земельна ділянка в силу закону належить до земель оборони, а тому не може передаватися у приватну власність, а прийняття відповідачем спірного наказу позбавляє Львівський прикордонний загін відведення земельної ділянки під лінії прикордонних інженерних споруд, що в свою чергу призводить до неналежної охорони державного кордону.

Рішенням господарського суду Львівської області 08.09.2016 року у справі N 914/1748/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 року, позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області N 1022/16-16 від 08.02.2016 р. "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою". Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в дохід Державного бюджету України 1378,00 грн. судового збору.

Судові рішення у справі мотивовані тим, що земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_1, щодо якої відповідачем видано оскаржуваний наказ, відноситься до земель оборони та в силу приписів ст. ст. 18, 77, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, ч. 1, 3 - 4 ст. 3, ч. 5 ст. 20 Закону України "Про використання земель оборони", ст. 22 Закону України "Про державний кордон України", ст. ст. 1, 6, 10 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", п. 1 постанови Кабінету Міністрів України N 1147 від 27.07.98 р. "Про прикордонний режим" у приватну власність громадянам передаватись не може, а відповідно наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08.02.2016 N 1022/16-16 є незаконним.

Головне управління Держгеокадастру у Львівській області подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2016 року і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 року та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у даній справі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги посилаючись, зокрема, на практику Вищого господарського суду України, зазначає, що даний спір є публічно-правовим, не належить до компетенції господарських судів та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Скаржник звертає увагу, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, при цьому, зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, як розпорядник земель державної власності наділене тими ж адміністративними повноваженнями що й органи місцевого самоврядування.

Крім того, скаржник зазначає про належність спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення, що на його думку підтверджується довідкою з Державної статистичної звітності про наявність земель та розподілу їх за власниками, землекористувачами, угіддями за формою 6-зем та витягом з державного земельного кадастру, які наявні у матеріалах справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.03.2015 року Варязькою сільською радою Сокальського району Львівської області прийнято рішення N 346, яким погоджено надання ОСОБА_4 земельної ділянки державної власності, за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га, розташованої на території Варязької сільської ради з подальшою передачею у власність.

20.10.2015 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області N 9929/28-15 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, загальною площею 69,0586 га (кадастровий номер НОМЕР_2), сільськогосподарського призначення, угіддя - сіножаті, на території Варязької сільської ради Сокальського району та поділ земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2), загальною площею 69,0586 га на 5 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, угіддя - сіножаті, а саме: кадастровий номер НОМЕР_3 площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_4 площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_5 площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_6 площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_7 площею 61,0586 га.

08.02.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області видано наказ N 1022/16-16, яким гр. ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої на території Варязької сільської ради (за межами населених пунктів) Сокальського району, у власність для ведення особистого селянського господарства.

За приписами статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Статтею 115 Земельного кодексу України визначено, що зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах. Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до ст. ст. 6, 10 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.

З врахуванням наведеного, Львівський прикордонний загін є органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України, який здійснює контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі.

Частинами 1, 2 ст. 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно абз. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України N 1147 від 27.07.98 р. "Про прикордонний режим" (з наступними змінами та доповненнями), вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм встановлено прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону N 1777-XII та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України N 1147 від 27.07.98 року "Про прикордонний режим".

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Навколо військових частин та оборонних об'єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об'єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

За приписами пункту 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони.

В ході розгляду справи судами встановлено, що земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_1, щодо якої відповідачем видано наказ про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, з метою передачі її у власність гр. ОСОБА_4, розташована в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, що підтверджується довідкою відділу Держгеокадастру у Сокальському районі Львівської області, викопіюванням із кадастрового плану Варязької сільської ради та витягом з публічної кадастрової карти України, картою місцевості, а відтак входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною Львівського прикордонного загону.

Отже, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону (в межах прикордонної смуги) свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих в межах прикордонної смуги, з урахуванням чого висновки суду попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог колегія вважає правильними.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що даний спір є публічно-правовим, не належить до компетенції господарських судів та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, спростовуються матеріалами справи та текстом оскаржуваних рішень і постанови.

Так судами надавалась оцінка вказаним доводам відповідача та з посиланнями на приписи п. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України, п. п. 1.1 (Постанова N 6), 1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (Постанова N 6), статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України було вірно зазначено, що в даному випадку оспорюється наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (органу держави), яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, а тому даний спір є приватно-правовим та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Посилання скаржника на практику Вищого господарського суду України також не впливає на законність прийнятої постанови у даній справі, оскільки у згадуваній скаржником господарській справі N 914/648/14 розглядався спір між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління та розпорядження земельними ділянками комунальної власності у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 17 КАС України, який господарському суду не підвідомчий.

Інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає такими, що спростовуються матеріалами та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами справи.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі N 914/1748/16 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

Г. П. Коробенко

Судді:

Г. А. Кравчук

 

Г. М. Мачульський


 
Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.