ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.11.2013 р.

Справа N 910/7500/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Демидової А. М., суддів: Шевчук С. Р., Воліка І. М., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 у справі N 910/7500/13 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль плюс" до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4, про визнання недійсними договорів, в судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Б. А. Ю., дов. [...], відповідача: Щ. О. Ю., дов. [...], третьої особи: ОСОБА_7, дов. [...], встановив:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2013 (суддя Стасюк С. В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 (у складі головуючого судді Пономаренка Є. Ю., суддів Дідиченко М. А., Руденко М. А.), у справі N 910/7500/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль плюс" до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4, задоволено повністю, визнано недійсними договори іпотеки, укладені 13.06.2007 між ТОВ "Грааль плюс" та ВАТ "Родовід Банк", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровані в реєстрі за N 1105 та N 1107.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПАТ "Родовід Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 345 Господарського кодексу України, ст. ч. 1 ст. 202, ст. ст. 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, а також на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13.06.2012 у справі N 2-913/12 про стягнення з ОСОБА_4 кредитної заборгованості, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 у справі N 910/7500/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

ТОВ "Грааль плюс" надав заперечення на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Третя особа - ОСОБА_4, не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.11.2013 склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Демидової А. М., суддів Шевчук С. Р., Воліка І. М. для розгляду касаційної скарги у справі N 910/7500/13.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 08.06.2007 між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ОСОБА_4 (як позичальником) укладено кредитний договір N 15.3/СК-227.07.2, за умовами якого банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 1000000,00 доларів США з процентною ставкою 14 % річних строком по 08.06.2010 включно.

13.06.2007 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором N 15.3/СК-227.07.2 від 08.06.2007 між ВАТ "Родовід Банк", як іпотекодержателем, та ТОВ "Грааль плюс", як іпотекодавцем, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за N 1107, яким передано в іпотеку належні іпотекодавцеві на праві приватної власності нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 217,00 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, узвіз Кловський, буд. 10, а також договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за N 1105, яким передано в іпотеку належні іпотекодавцеві на праві приватної власності нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 486,10 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, узвіз Кловський, буд. 10.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27.09.2010 року у справі N 2-5571/10, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29.11.2010, відмовлено у задоволені позовних вимог ТОВ "Грааль плюс" до ПАТ "Родовід Банк" про визнання кредитного договору від 08.06.2007 N 15.3/СК-227.07.2 недійсним та встановлено факт неукладання кредитного договору N 15.3/СК-227.07.2 від 08.06.2007.

Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 35 ГПК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 16, ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 575, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. 20, п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, ч. ч. 4, 5 ст. 3, ст. 18 Закону України "Про іпотеку", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсними договорів іпотеки, укладених 13.06.2007 між ТОВ "Грааль плюс" та ВАТ "Родовід Банк", посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованих в реєстрі за N 1105 та N 1107.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Враховуючи те, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27.09.2010 у справі N 2-5571/10, яке набрало законної сили, встановлено факт неукладання кредитного договору N 15.3/СК-227.07.2 від 08.06.2007, суди дійшли правомірного висновку, що на момент укладання спірних договорів іпотеки від 13.06.2007 було відсутнє основне зобов'язання, в забезпечення виконання якого були укладені вказані договори іпотеки між банком та ТОВ "Грааль плюс".

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що договори іпотеки від 13.06.2007, укладені між ВАТ Родовід Банк" та ТОВ "Грааль плюс" в забезпечення зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором N 15.3/СК-227.07.2 від 08.06.2007, який фактично є неукладеним, суперечать вимогам цивільного законодавства щодо застави майна та ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку".

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсними договорів іпотеки від 13.06.2007, укладених між ВАТ "Родовід Банк" та ТОВ "Грааль плюс", посвідчених нотаріально та зареєстрованих в реєстрі за N 1105 та N 1107.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі N 910/7500/13.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2013 у справі N 910/7500/13 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

А. М. Демидова

Суддя

С. Р. Шевчук

Суддя

І. М. Волік


 
Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.