ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

26.09.2018 р.

Справа N 320/2692/16-ц

 

Провадження N 61-18862св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Стрільчука В. А., суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_3, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство Австралія", розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство Австралія" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року у складі судді Бахаєва І. М. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А., встановив:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство Австралія" (далі - ТОВ "Агентство Австралія") про визнання договору недійсним та стягнення коштів.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вирішила працевлаштуватись на роботу в Австралії. В мережі Інтернет вона знайшла сайт australia-europe.org. Інформація розміщена на цьому сайті, а також заходи її відображення створювали у неї враження, що відповідач надає послуги з працевлаштування за кордоном безпосередньо в Австралії. 28 травня 2015 року вона уклала шляхом електронного листування з відповідачем договір N 75-28/05-15 про надання інформаційно-консультативних послуг. На виконання умов договору сплатила відповідачу 89280 грн. 11 травня 2016 року директор ТОВ "Агенство Австралія" О. О. В. повідомила, що їй відмовлено в оформленні візи до Австралії і на цьому їхні договірні відносини вичерпано. На пропозицію повернути сплачені гроші директор ТОВ "Агенство Австралія" О. О. В. відповіла відмовою і повідомила, що вона повинна сплатити ще 2000,00 дол. США і що підприємство свої зобов'язання за договором виконало. Вважає, що укладений договір є недійсним через його невідповідність вимогам закону, а саме відповідачем здійснюється нечесна підприємницька практика, а інформація щодо переліку послуг, які надаються відповідачем, викладена в двозначний спосіб.

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати договір недійсним та стягнути з відповідача сплачені за договором кошти у розмірі 89280,00 грн. та судові витрати.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним договір від 28 травня 2016 року N 75-28/05-15 про надання інформаційно-консультативних послуг, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Агенство Австралія". Стягнуто з ТОВ "Агенство Австралія" на користь ОСОБА_3 збитки в розмірі 89280,00 грн та вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що пункти 2.1, 2.3 - 2.8 договору є несправедливими за своєю ціною, так як усупереч принципу добросовісності, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Інформація, яка міститься у пункті 3.3 оспорюваного договору, викладена в нечіткий, двозначний спосіб, яка створювала у позивача оманливе враження щодо послуги, яку зобов'язується надати відповідач, а саме щодо працевлаштування позивача в Австралії, та вплинула на здійснення нею вибору і спонукала укласти спірний договір.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що інформація, яка міститься у договорі N 75-28/05-15, викладена в нечіткий, двозначний спосіб, яка створювала у позивача оманливе враження щодо послуги, яку зобов'язується надати відповідач, а саме щодо працевлаштування позивача в Австралії та вплинула на здійснення позивачем вибору і спонукала укласти спірний договір.

У березні 2017 року ТОВ "Агенство Австралія" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2017 року, в якому просило скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує на те, що свої зобов'язання відповідач за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг виконував належним чином, і всі його дії були спрямовані на досягнення бажаного для замовника результату, - працевлаштування замовника для проходження відповідного навчання на робочому місці в Австралії. Так, з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем, керуючись пунктом 1.3 договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, ТОВ "Агентство Австралія" уклало з компанією OZTEC Australian Experts (далі - ОЗТЕК) договір про надання послуг від 01 червня 2015 року N 01/0615, за умовами якого ОЗТЕК зобов'язалося підготувати та подати на розгляд до Департаменту імміграції Австралії заяву на номінацію ОСОБА_3 по візі 402, а також підготувати та подати на розгляд до Департаменту імміграції Австралії заяву на тимчасову робочу візу (клас GC), підклас 402 навчально-наукова віза. Отже, до моменту підписання договору позивачу знайдено та запропоновано конкретного роботодавця в Австралії, а позивач, у свою чергу, ознайомився під розпис з умовами майбутнього працевлаштування та істотними умовами майбутнього контракту, що підтверджено письмовими доказами, та спростовує твердження позивача про застосування до нього нечесної підприємницької практики. Кожний заявник самостійно (без участі відповідача) проходить співбесіду з міграційним комісаром і питання видачі візи, в першу чергу, залежить від того, чи зможе заявник переконати комісара в тому, що його реальні наміри співпадають із заявленою метою подорожі до Австралії. Будь-який вплив на міграційного комісара Департаменту імміграції Австралії є не можливим та неприпустимим.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та надано строк на подання заперечення на касаційну скаргу.

Ухвалою від 17 серпня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (Закон N 2147-VIII), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3.

Судом установлено, що 28 травня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Агентство Австралія" шляхом електронного листування укладений договір N 75-28/05-15 про надання інформаційно-консультативних послуг.

Відповідно до пункту 1.2 договору N 75-28/05-15 ТОВ "Агентство Австралія" зобов'язується надати інформаційно-консультативні послуги щодо можливого працевлаштування замовника в Австралії, а саме: інформує замовника шляхом надання для ознайомлення детального описання програми працевлаштування "Фермерська програма", здійснює підбір для замовника потенційних роботодавців в Австралії, консультує з питань умов працевлаштування за спонсорською програмою "Фермерська програма", здійснює інформаційну і правову підтримку зі збору та оформленню документів та направлення їх до Австралії, надає допомогу у підготовці та організації співбесід.

Відповідно до пункту 2.1 договору N 75-28/05-15 визначено вартість послуг за договором у розмірі 135000,00 грн. без ПДВ, що є еквівалентом 6000,00 дол. США.

Оспорюваний позивачем договір містив три етапи надання послуг та відповідно їхню оплату частинами за кожен виконаний етап.

Так, згідно з пунктами 2.3 та 2.4 договору першій платіж у розмірі 45000 грн. сплачується в день підписання договору, як вартість першої частини послуг. При цьому перша частина послуг вважається наданою після отримання замовником інформаційного листа від спонсора щодо можливості працевлаштування та направлення повного пакету документів міграційному агенту.

З матеріалів справи убачається, і сторонами у справі не заперечується, що відповідач виконав цю умову договору, а саме відповідний інформаційний лист (employment) від майбутнього роботодавця отримано ОСОБА_3 19 травня 2015 року. Позивач власноручно зробила запис на цьому листі про те, що з умовами працевлаштування вона ознайомлена та приймає їх (а. с. 67)

Отже, перший етап виконання умов договору відповідачем виконано у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2.5 та 2.6 договору друга частина послуг становить 45000,00 грн. та сплачується протягом 60 днів після подачі пакета документів на номінацію на візу до Департаменту імміграції Австралії. Друга частина послуг вважається наданою після подачі виконавцем пакету документів на номінацію на візу до Департаменту імміграції Австралії.

Документи позивача подано на відповідну номінацію (дозвіл на працевлаштування) до Департаменту імміграції Австралії 23 червня 2015 року, про що свідчить відповідь Департаменту імміграції Австралії на ім'я ОСОБА_3 (а. с. 68-84).

За результатом розгляду документів позивача, а саме 03 грудня 2015 року, від Департаменту імміграції Австралії надійшло "позитивне затвердження номінації на візу професійного стажиста, підклас 402 "Навчання на робочому місці".

Відповідно до пункту 2.7 та 2.8 договору третя частина послуг становить 45000,00 грн. та сплачується не пізніше трьох банківських днів після отримання виконавцем рішення від Департаменту імміграції Австралії щодо візової заяви замовника. Третя частина послуг вважається наданою після повідомлення замовника щодо підсумкового висновку (рішення) Департаменту імміграції щодо візової заяви замовника.

11 березня 2016 року позивач отримала відмову від Департаменту імміграції Австралії на отримання тимчасової робочої (клас GC) навчально-наукової (підклас 402) візи (а. с. 128-131).

Відмова Департаменту імміграції Австралії обґрунтована тим, що у позивача відсутня достатня мотивація для того, що повернутися в Україну, а тому заявник не відповідає вимогам підпункту 402.214© для надання навчально-наукової візи у потоці професійного стажування і, таким чином, заявник не відповідає критеріям для отримання навчально-наукової візи (а. с. 128-131).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 вказувала на те, що договір про надання інформаційно-консультативних послуг є недійсним, оскільки його положення містять двозначну інформацію, при цьому відповідачем застосовано нечесну підприємницьку практику.

Разом з тим суд не погоджується з такими доводами позивача та рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Відповідно до положень, закріплених у частині першій, пункті 7 частини третьої, частині шостій статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Отже, суди неправильно застосували норми статей 18 та 19 Закону України "Про захист прав споживачів", не встановивши, у чому саме полягає несправедливість умов договору та нечесна підприємницька практика ТОВ "Агентство Австралія".

Суд не врахував, що статті 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачають різні взаємовиключні підстави визнання угод недійсними.

Ураховуючи наведене, суди в справі, яка переглядається, установивши, що відповідач виконав умови договору, а саме: знайшов позивачу роботодавця в Австралії, подав документи до Департаменту імміграції Австралії, дійшли необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання договору недійсним.

Аналізуючи умови спірного договору, Верховний Суд не вбачає підстав вважати викладені у ньому умови двозначними, оскільки з цих умов зрозуміло та чітко викладено права та обов'язки сторін у справі.

Положення договору не містять зобов'язань чи обіцянок ТОВ "Агентство Австралія" про те, що позивач отримає в будь-якому випадку позитивну відповідь від Департаменту імміграції Австралії про виїзд ОСОБА_3 на роботу в Австралію.

Положення оспорюваного договору зводяться до того, що ТОВ "Агентство Австралія" надасть консультативні послуги та подасть пакет документів до Департаменту імміграції Австралії, який буде прийнятий для подальшої співбесіди із міграційним комісаром, який вирішуватиме, чи надати позивачу право на виїзд. Жодна юридична та фізична особа не може вплинути на рішення міграційного комісара Департаменту імміграції Австралії, а тому висновки суду про двозначність умов договору, відсутність сукупної вартості наданих послуг та їхньої кількості не ґрунтуються на вимогах закону та умовах укладеного між сторонами договору.

Суди не розмежували поняття забезпечення працевлаштування ОСОБА_3 в Австралії і забезпечення надання позитивного висновку щодо надання права на виїзд до Австралії, здійснивши підміну понять у зобов'язальних відносинах, що виникли на підставі укладеного між сторонами договору.

При цьому у відповідача є ліцензія на здійснення послуг, що обумовлені оспорюваним договором.

Узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої й апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки судами неправильно застосовані норми матеріального права та неправильно витлумачено умови оспорюваного договору.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, судові витрати ТОВ "Агентство Австралія" за подання апеляційної скарги у розмірі 1588,40 грн. та 1732,80 грн. за подання касаційної скарги компенсуються за рахунок держави, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство Австралія" задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2017 року скасувати, та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство Австралія" про визнання договору недійсним та стягнення коштів відмовити.

Судові витрати Товариству з обмеженою відповідальністю "Агентство Австралія" за подання апеляційної скарги у розмірі 1588,40 грн. та 1732,80 грн. за подання касаційної скарги компенсувати за рахунок держави.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

В. А. Стрільчук

Судді:

В. О. Кузнєцов

 

С. О. Погрібний

 

О. В. Ступак

 

Г. І. Усик


 
Copyright © 2006-2018 epicentre.com.ua. All rights reserved.