ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07.09.2017 р.

Справа N П/811/818/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого, судді - Іванова С. М., суддів: Панченко О. М., Чередниченка В. Є., за участю секретаря судового засідання - Яковенко О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Голд-Рубіж" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі N П/811/818/17 за позовом Приватного підприємства "Голд-Рубіж" до заступника начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області Х. О. В. про скасування постанови, встановив:

Приватне підприємство "Голд-Рубіж" (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до заступника начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області Х. О. В. (далі - відповідач-1), в якому просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраців в Кіровоградській області Х. О. В. N 11-01-040/0353-209 від 04.05.2017 року про накладення штрафу на ПП "Голд-Рубіж" у розмірі 3200 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Голд-Рубіж" до заступника начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області Х. О. В. про скасування постанови - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, Приватне підприємство "Голд-Рубіж" звернулося з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що у розумінні приписів ст. 94 КЗпП України директору та одночасно засновнику ПП "Голд-Рубіж" ОСОБА_2 не було правових підстав для виплати заробітної плати, оскільки останній не виконував будь-якої роботи, за яку міг би одержати винагороду. При цьому директора ПП "Голд-Рубіж" було визнано невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП. Крім того, ОСОБА_2 виконує свої обов'язки на безоплатній основі відповідно до протоколу зборів учасників підприємства від 18.05.2016 року за його особистою згодою. Зауважено, що позивач не здійснює фінансово-господарську діяльність, про що подається відповідна податкова декларація. Посилання суду першої інстанції на не ведення позивачем табелю обліку робочого часу є безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачено відповідальності за відсутність такого табелю. Зауважено, що відповідачем було порушено процедуру винесення постанови про накладення штрафу в частині не повідомлення позивача за п'ять днів про дату її розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС та ч. 1 ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх та без фіксування судового розгляду технічними засобами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство "Голд-Рубіж" з 03.04.2015 року зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності є діяльність приватних охоронних служб (а. с. 16).

Відповідно до статуту приватного підприємства "Голд-Рубіж" ОСОБА_2, в тому числі, є засновником та власником майна цього підприємства (а. с. 44-45).

Також, згідно зазначеного статуту засновник має право взяти на себе виконання функцій директора підприємства за рішенням Зборів Засновників, проте цим же статутом не передбачений спосіб винагороди засновника, який виконує функцій директора за таку діяльність (а. с. 44-45).

Відповідно до наказу N 03/04/1-15 ОД від 03.04.2014 ОСОБА_2 виконує функції директора ПП "Голд-Рубіж" на безоплатній основі, без нарахування і виплати заробітної плати (а. с. 19).

Міністерством внутрішніх справ України видано ПП "Голд-Рубіж" ліцензію N 699 від 15.06.2015 року на провадження охоронної діяльності (а. с. 17).

Встановлено, що в період з 07 квітня 2017 року по 13 квітня 2017 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 було проведено позапланову перевірку з питань дотримання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ПП "Голд-Рубіж", за наслідками якої складено акт за N 11-01-040/0353 від 13 квітня 2017 року (а. с. 8-15).

Підставою для перевірки стало звернення Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області від 24.03.2017 N 1443/117-2017, в якому зазначалось, що ОСОБА_2 є директором ПП "Голд-Рубіж", ПП "Ктарос А", ПП "Ктарос-Б", ПП "Рубіж-Україна-В", ПП "Центр-Кордон" та за даними Пенсійного фонду не нараховував собі заробітну плату за період з 01.01.2015 року по 15.03.2017 року (а. с. 43).

Також, перевіркою встановлено порушення ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" щодо обов'язку власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи, а також бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Так, на підприємстві не ведуться табелі обліку робочого часу, а відповідно не нараховується та не виплачується заробітна плата директору підприємства ОСОБА_2, призначеному на посаду наказом від 02.04.2015 N 02/04/1-15К за сумісництвом на підставі рішення загальних зборів засновників (а. с. 14).

З актом перевірки представник позивача ознайомлений, та зазначив, що з ним не згоден, оскільки є засновником даного підприємства, господарську діяльність підприємство не здійснює, а тому і відсутні підстави для її виплати і нарахування заробітної плати (а. с. 14, зворотній бік). Також, отримав копію зазначеного акту перевірки (а. с. 15).

У зв'язку з порушенням ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", згідно акту перевірки складено постанову від 04.05.2017 року N 11-01-040/0353-209 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 3200 грн.

Визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу і було предметом судового розгляду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством про працю визначено обов'язок ведення та заповнення табелю обліку робочого часу та нарахування заробітної плати відповідно до відпрацьованого часу, чого в даному випадку підприємством позивача здійснено не було. При цьому в даному випадку відсутній факт подвійного притягнення позивача до юридичної відповідальності.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року N 386/2011 (Положення N 386/2011) (далі також - Положення), Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, окрім іншого, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Одним із основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю (пункт 3 Положення (Положення N 386/2011)).

Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства (підпункт 1 пункту 4 Положення (Положення N 386/2011)).

Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, крім іншого, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (підпункт 7 пункту 6 Положення (Положення N 386/2011)).

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (пункту 6 Положення (Положення N 386/2011)).

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року N 1985-IV, та N 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року N 1986-IV, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року N 1059 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)" (чинною на час проведення перевірки), Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 386 (Положення N 386/2011) встановлює Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року N 390 (Порядок N 390) (далі також - Порядок).

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (пункт 3 Порядку (Порядок N 390)).

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства (пункт 7 Порядку (Порядок N 390)).

Таким чином, Управління Держпраці у Кіровоградській області наділено відповідними повноваженнями щодо проведення перевірок за дотриманням законодавства про працю та видання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення порушень законодавства про працю.

Відповідно до положень ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року N 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" затверджено типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, в тому 1.4. N П-5 "Табель обліку використання робочого часу".

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

З огляду на викладене, на підприємстві повинен бути облік робочого часу, за даними якого і виплачується заробітна плата, відповідно до відпрацьованого працівником часу.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу N 03/04/1-15ОД від 03.04.2014 ОСОБА_2 виконує функції директора ПП "Голд-Рубіж" на безоплатній основі, без нарахування і виплати заробітної плати (а. с. 19).

Відповідно до статуту приватного підприємства "Голд-Рубіж" ОСОБА_2, в тому числі, є засновником та власником майна цього підприємства (а. с. 44-45).

Також, згідно зазначеного статуту засновник має право взяти на себе виконання функцій директора підприємства за рішенням Зборів Засновників, проте цим же статутом не передбачений спосіб винагороди засновника, який виконує функцій директора за таку діяльність (а. с. 44-45).

При цьому, як вбачається з пояснень позивача наведених у апеляційній скарзі, звітність до податкового органу Приватним підприємством "Голд-Рубіж" подавалась, але на подання звітності витрачалось дуже мало робочого часу (хвилини), тому ця робота не підлягала оплаті.

Міністерством внутрішніх справ України видано ПП "Голд-Рубіж" ліцензію N 699 від 15.06.2015 року на провадження охоронюваної діяльності (а. с. 17).

Таким чином, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора ПП "Голд-Рубіж", та враховуючи те, що на підприємстві не має інших найманих працівників, повинен в тому числі вести облік робочого часу, із заповненням Табелю обліку використання робочого часу, і нараховувати та отримувати заробітну плату відповідно до відпрацьованого часу.

Табель обліку використання робочого часу на підприємстві не вівся, що також підтвердив представник позивача у судовому засіданні у суді першої інстанції.

У зв'язку з порушенням ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", згідно акту перевірки складено постанову від 04.05.2017 року N 11-01-040/0353-209 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 3200 грн.

Згідно ч. 1 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 265 КЗпП України - штрафи, накладення яких передбачено ч. 2 вказаної статті є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій.

Порядок прийняття постанов про накладення штрафних санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, регламентований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року N 509 (Постанова N 509) (далі - Порядок N 509).

Згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

З огляду на викладене, постанова від 04.05.2017 року N 11-01-040/0353-209 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами винесена у розмірі встановленому абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а саме 3200 грн.

Щодо доводів апелянта про наявність рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда, яким доведено відсутність вини директора ПП "Голд-Рубіж", колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.05.2017 року у справі N 405/2524/17 ОСОБА_2 визнано невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, а провадження по справі відносно нього закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а. с. 41).

Отже, у рішенні Кіровського районного суду м. Кіровограда не розглядалось питання щодо правомірності прийняття постанови від 04.05.2017 року N 11-01-040/0353-209 про накладення штрафу на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на ПП "Голд-Рубіж ", а тому наведене рішення не є підставою для визнання позивача невинним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Стосовно твердження апелянта про неналежне повідомлення відповідачем ПП "Голд-Рубіж" про час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 Порядку N 509 (Постанова N 509) про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Про розгляд справи суб'єкт господарювання повідомлений 28.04.2017 року, про що свідчить витяг із журналу реєстрації телефонограм - повідомлень про розгляд справи щодо застосування фінансових санкцій (а. с. 46 - 47). Розгляд справи було призначено на 04 травня 2017 року, а тому твердження апелянта не знайшли свого підтвердження.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в повній мірі доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують порушення трудового законодавства ПП "Голд-Рубіж", за які його було притягнуто відповідальності, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна постанова від 04.05.2017 року N 11-01-040/0353-209 прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом і Конституцією України, отже є правомірною і скасуванню не підлягає, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Голд-Рубіж" - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі N П/811/818/17 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

 

Головуючий

С. М. Іванов

Суддя

О. М. Панченко

Суддя

В. Є. Чередниченко


 
Copyright © 2006-2019 epicentre.com.ua. All rights reserved.