ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

06.08.2019 р.

Справа N 826/14807/16

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Карпушової О. В., суддів: Губської Л. В., Степанюка А. Г., секретар судового засідання - Суркова Д. О., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача - П. А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 р. (Рішення N 826/14807/16) у справі за адміністративним позовом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та нечинними окремих положень постанови Кабінету Міністрів України N 615 від 12 серпня 2015 року (Постанова N 615), постанови Кабінету Міністрів України N 788 від 30 вересня 2015 року (Постанова N 788) та постанови Кабінету Міністрів України N 167 від 14 березня 2016 року (Постанова N 167), встановив:

22.09.2016 Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати незаконними, дискримінаційними та нечинними підпункти 1 (Постанова N 615), 2 пункту 1 (Постанова N 615) та абзац другий підпункту 1 пункту 2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596 і від 5 листопада 2014 року N 637 (Постанова N 615), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 року N 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596 і від 5 листопада 2014 року N 637";

- визнати незаконними, дискримінаційними та нечинними підпункт 1 пункту 1 (Постанова N 788) та підпункт 1 пункту 2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596 і від 5 листопада 2014 року N 637 (Постанова N 788), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року N 788 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596 і від 5 листопада 2014 року N 637";

- визнати незаконним, дискримінаційним та нечинним пункт 3 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року N 637, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2016 року N 167 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Постанова N 167).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що одностороннє визначення відповідачем уповноваженого банку через рахунки якого здійснюється виплата пенсій або іншої грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам є обмеженням прав особи на свободу вибору банківської установи, отже таке обмеження обумовлюються лише наявністю у особи ознаки наявності статусу внутрішньо переміщеної особи. Посилаючись на положення частини 1 статті 171 КАС України (яка діяла на момент подачі позову) позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2018 р. (Рішення N 826/14807/16) у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Суд першої інстанції, приймаючі рішення у справі, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідача діяв в межах повноважень.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2018 р. (Рішення N 826/14807/16), як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апелянта аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт в ході слухання справи надав додаткові письмові пояснення, в яких наполягає на задоволення позовних вимог.

Відповідачем подано письмові пояснення на апеляційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскільки 30.09.2015 р. відповідачем внесено зміни до постанов КМУ від 30.08.99 N 1596 та від 05.11.2014 N 637 (Постанова N 637), внаслідок чого такі зміни не тільки надають можливості забезпечити здійснення адресних виплат через установи уповноваженого банку, але й не позбавляє права відповідних одержувачів коштів отримати такі виплати і розміщувати отримані кошти в будь-якій іншій банківській установі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач 12 серпня 2015 року видав постанову N 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596 і від 5 листопада 2014 року N 637" (Постанова N 615), підпунктом 1 (Постанова N 615), 2 пункту 1 Змін (Постанова N 615) якої визначено, що у Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596:

1) пункт 6 доповнити реченням такого змісту: "Для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296), уповноваженим банком є АТ "Ощадбанк".";

2) пункт 12 після слів "грошової допомоги" доповнити словами ", крім осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення,".

Також, абзацом другим підпункту 1 пункту 2 Змін (Постанова N 615) вирішено в абзаці першому пункту 1 (Постанова N 637) доповнити абзац реченнями такого змісту: "Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.".

Подальшому, відповідач прийняв 30 вересня 2015 року постанову N 788 (Постанова N 788), якою внесені зміни до постанов від 30 серпня 1999 року N 1596 та від 5 листопада 2014 року N 637, а саме: підпункт 1 пункту 1 Змін (Постанова N 788) пункт 6 викладено в такій редакції: "6. Одержувачі пенсій та грошової допомоги самостійно обирають уповноважений банк, де відкривають поточний рахунок. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312), уповноваженим банком є АТ "Ощадбанк".".

Крім того пунктом 2 постанови N 788 (Постанова N 788) внесено зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 637 (Постанова N 637), а саме: пункт 1 (Постанова N 637) викладено в такій редакції: "1. Установити, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому. Зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії такої довідки, виданої після 9 вересня 2015 року. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.".

Подальшому відповідач прийняв постанову N 167 від 14.03.2016 р. (Постанова N 167), якою пунктом 3 (Постанова N 167) внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (Постанова N 637) виклавши пункт 1 (Постанова N 637) в іншій редакції, а саме: "1. Установити, що: призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором;

призначені починаючи з 1 травня 2016 р. внутрішньо переміщеним особам пенсії (щомісячне довічне грошове утримання), усі види соціальної допомоги та компенсації, довічні державні стипендії, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, виплачуються через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України";

починаючи з 1 липня 2016 р. виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України";

для ідентифікації одержувачів пенсій, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати їм пенсій здійснюється емісія платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.

Строк дії карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, встановлюється до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації клієнта в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" перші 2 рази кожні шість місяців, у подальшому - кожні 12 місяців. Після завершення строку дії картки вона перевипускається за рахунок публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

За відсутності проходження фізичної ідентифікації одержувачів пенсій публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" зупиняє видаткові операції за поточним рахунком до моменту звернення клієнта та щомісяця повідомляє Мінфіну.

Зазначені у цьому пункті виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати."

Крім того, цієї ж постановою N 167 від 14.03.2016 р. (Постанова N 167) постанову N 637 (Постанова N 637) доповнено пунктами 4 (Постанова N 637) та 5 (Постанова N 637), а саме:

"4. Пенсійному фонду України до 15 квітня 2016 року розробити та погодити з Міністерством соціальної політики і публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" порядок емісії платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису та порядок обміну інформацією між Пенсійним фондом України та публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", необхідні для відкриття рахунків одержувачам пенсій.

5. Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України": забезпечити до 1 липня 2016 року відкриття поточних рахунків та видачу платіжних карток за зверненням відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї постанови (Постанова N 637) внутрішньо переміщених осіб, які не обслуговуються в публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України";

не пізніше ніж з 1 серпня 2016 року розпочати за зверненням клієнтів за власний рахунок виготовлення та обмін існуючих платіжних карток на платіжні картки, які одночасно є пенсійним посвідченням, із зазначенням графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.".

Вищенаведені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимим доказами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом, до 15 грудня 2017 року) правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом, до 15 грудня 2017 року) визначено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

При цьому, обов'язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно частини 8 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом, до 15 грудня 2017 року) суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Крім того, підпунктом 1 частини 1 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (в редакції після 15 грудня 2017 року) визначено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (частина 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)).

Також, згідно з пунктом 10 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (в редакції після 15 грудня 2017 року) передбачено, що у позовній заяві зазначаються у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Так Закон України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) (надалі - Закон N 794) визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України.

Частинами 1 ( ) та 2 статті 1 Закону N 794 ( ) встановлено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Статтею 2 Закону N 794 ( ) визначені основні завдання Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону N 794 ( ) діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Частинами 1 ( ) та 2 стаття 49 Закону N 794 ( ) передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (Закон N 1706-VII) (надалі - Закон N 1706) встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно статті 10 Закону N 1706 (Закон N 1706-VII) Кабінет Міністрів України: 1) координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону (Закон N 1706-VII); 2) забезпечує проведення моніторингу внутрішнього переміщення осіб, спрямовує діяльність органів виконавчої влади на усунення обставин (умов), що сприяли внутрішньому переміщенню осіб, захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, сприяння поверненню таких осіб до залишеного місця проживання та їх реінтеграції; 3) у разі настання обставин, зазначених у статті 1 цього Закону (Закон N 1706-VII), які спричинили масове (більше 100 тисяч осіб) переміщення громадян України, або у разі продовження дії обставин, зазначених у статті 1 цього Закону, понад 6 місяців затверджує комплексні державні цільові програми щодо підтримки та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб із визначенням джерел та обсягів фінансування, контролює їх виконання; 4) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Системний аналіз вищенаведених правових норм надає підстави вважати, що відповідачу чинним законодавством визначено обов'язок приймати відповідні акти нормативного характеру з метою забезпечення прав та свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Як було зазначено вище у спірні постанови КМУ у подальшому були внесені зміни затверджені постановою КМУ N 167 від 14.03.2016 р. (Постанова N 167)

Законність постанови КМУ N 167 від 14.03.2016 (Постанова N 167) була предметом розгляду іншої судової справи N 826/11272/16.

Правові висновки Верховного суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду у цій справі приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, як то передбачено частиною 5 статті 242 КАС України ( N 2747-IV).

Зокрема, Верховним судом зазначено, що Кабінет Міністрів України приймаючі зміни до постанови N 637 (Постанова N 637) діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, оскільки будь яких обмежень прав громадян, зокрема вільно переміщених осіб, пов'язаних із соціальними виплатами не встановлено.

Крім того Верховним судом зазначено, що постанова КМУ N 365 (Постанова N 365) є спеціальним нормативно-правовим актом, виданим на виконання Закону N 1706 (Закон N 1706-VII), що встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб і яка прийнята з метою удосконалення системи призначення здійснення контролю за соціальними виплатами внутрішньо переміщених осіб.

Також Верховний суд приймаючі 25.09.2018 р. постанову у вказані справі наголосив, що відповідач приймаючі оскаржувані постанови діяв з метою збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, забезпечення виплати пенсійних і соціальних допомог, недопущення застосування шахрайських схем і протиправних дій під час здійснення таких виплат.

Згідно ч. 1 статті 77 КАС України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог

Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що "...хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід...".

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України ( N 2747-IV).

Згідно зі ст. 316 КАС України ( N 2747-IV), суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст виготовлено 09.08.2019 р.

Керуючись ст. ст. 139 ( N 2747-IV), 242 - 244 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 310 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 ( N 2747-IV), 328 ( N 2747-IV), 329 КАС України ( N 2747-IV), суд постановив:

Апеляційну скаргу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 р. (Рішення N 826/14807/16) - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 р. (Рішення N 826/14807/16) у справі за адміністративним позовом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та нечинними окремих положень постанови Кабінету Міністрів України N 615 від 12 серпня 2015 року (Постанова N 615), постанови Кабінету Міністрів України N 788 від 30 вересня 2015 року (Постанова N 788) та постанови Кабінету Міністрів України N 167 від 14 березня 2016 року (Постанова N 167) - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

 

Колегія суддів:

О. В. Карпушова

 

Л. В. Губська

 

А. Г. Степанюк


 
Copyright © 2006-2019 epicentre.com.ua. All rights reserved.